Республіка Гірська Вірменія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Լեռնահայաստան
Республіка Гірська Вірменія
Демократична Республіка Вірменія Flag of Armenia.svg
1921

Прапор Республіки Гірської Вірменії

Прапор

Республіки Гірської Вірменії: історичні кордони на карті
Столиця Ґоріс (de facto)[1]
Мови вірменська (de facto)
Форма правління Автономна республіка у складі Вірменської РСР
Губернатор Гарегін Нжде
Історія
 - Радянізація Вірменії 2 грудня 1920
 - Лютневе повстання 18 лютого – 2 квітня
 - Проголошення 26 квітня 1921
 - Ліквідовано 13 липня 1921
Попередник
Наступник
Flag of Armenia.svg Демократична Республіка Вірменія
Вірменська Радянська Соціалістична Республіка Flag of the Armenian Soviet Socialist Republic (1922).svg
Азербайджанська Радянська Соціалістична Республіка Flag of the Azerbaijan Soviet Socialist Republic (1920-1921).svg

Республіка Гірська Вірменія (вірм. Լեռնահայաստանի Հանրապետութիւն, Leřnahayastani Hanrapetut’yun; також знана як Автономна Республіка Сюнік або Гірська Вірменія Լեռնահայաստան Leřnahayastan) — недовготривала і невизнана держава на Південному Кавказі, приблизно відповідає терену сьогоденних вірменських марзів Вайоц Дзор і Сюник, і частині сьогоденної Нагірно-Карабаської Республіки.

Передмова[ред. | ред. код]

Турецько-вірменська війна[ред. | ред. код]

20 вересня 1920 турецький генерал Кязим Карабекір із загоном вдерся в межі Демократичної Республіки Вірменія (ДРВ). У відповідь на це 24 вересня ДРВ оголосило війну Туреччині — розпочалась турецько-вірменська війна. В регіонах Олту, Сарикамиш, Карс, Александрополь (Гюмрі) вірменські війська зіткнулися з інтересами Туреччини. Це виявилося катастрофічним для вірмен.

18 листопада було укладено перемир'я, а 2 грудня 1920 року між урядами Туреччини і Вірменії було укладено мирний Александропольський договір.

Радянізації Вірменії[ред. | ред. код]

Радянська 11-а Червона Армія входить в Єреван у 1920, остаточно покінчивши із вірменським самоврядуванням

Вторгнення радянської 11-ї Червоної армії у Демократичну Республіку Вірменія почалося 29 листопада 1920 року. Фактична передача влади відбулася 2 грудня в Єревані, коли керівництво Вірменії затвердило ультиматум, представлений їй радянським повноважним Борисом Леграном. Вірменія погодилася приєднатися до СРСР, в той час як Радянська Росія погодилася захисти свою територію від наступаючої турецької армії. СРСР також пообіцяла вжити заходів для відновлення вірменської армії, а не переслідувати не комуністів, хоча згідно з остаточними умовами від цього зобов'язання відмовилися, і дашнаки були змушені залишити країну. Радянський уряд запропонував анексувати регіони Вірменії Нагірний Карабах і Сюнік до Радянського Азербайджану. Цей крок був рішуче відкинутий Гарегіном Нжде, який заявив, що Сюнік є самоврядною областю. У січні 1921 Драстамат Канаян направив телеграму Нжде, запропонувавши дозволити радянізацію Сюніка, через що вони могли б отримати підтримку більшовицького уряду у вирішенні проблем вірменських земель. Нжде знову проявив себе як далекоглядний політик, він не відмовився від Сюніка і продовжував свою боротьбу проти Червоної Армії і Радянського Азербайджану[2]

Декларація[ред. | ред. код]

18 лютого 1921 дашнаки розпочали антирадянське повстання в Єревані і захопили владу. Дашнаки контролювали Єреван і прилеглі райони протягом майже 42 днів до поразки від чисельно переважаючої Червоної Армії в кінці квітня 1921, після чого відступили у Сюнік.

26 квітня 1921, відбувся у Татеві 2-й Загальнозангезурзький з'їзд, що, оголосив про незалежність самоврядних регіонів Вайоц-Дзора, Зангезура і Гірський Арцах, під назвою Республіка Гірська Вірменія.

Політика[ред. | ред. код]

Гірська Вірменія на карті розпаду Російської імперії

Місто Горіс було проголошено столицею невизнаної держави, Гарегіна Нжде було обрано прем'єр-міністром і міністром оборони. Пізніше, в липні, Симон Врацян вступив на посаду прем'єр-міністром у той час як Нжде став губернатором і головнокомандувачем. Нжде бере активну участь в етнічному чищенні Зангезура від азербайджанського населення[3]

З квітня по липень 1921, відбувались запеклі бої з Червоною Армією, Республіка Гірська Вірменія капітулювала в липні 1921 року після обіцянки Радянської Росії, лишити гірський терен у складі Радянської Вірменії. Програвши війну, Гарегін Нжде, війська, і багато провідної вірменської інтелігенції, у тому числі лідери першої незалежної Республіки Вірменія, перетнули кордон у напрямку перського міста Тебріз.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Լեռնահայաստանի 85-ամյակը նշեցին միայն Սյունիքի մարզկերտում. Armtown.com. 27 квітня 2006. Архів оригіналу за липень 16, 2011. Процитовано лютий 6, 2013. 
  2. Garegin Njdeh biography. Njdeh.com. Архів оригіналу за 4 травня 2009. Процитовано 19 листопада 2009. 
  3. Garegin Nzhdeh and the KGB: Report of Interrogation of Ohannes Hakopovich Devedjian. 28 серпня 1947. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 18 липня 2012. (рос.)

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]