Башкірцева Марія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марі́я Костянти́нівна Башки́рцева
фр. Marie Bashkirtseff
Башкирцева.jpg
Народження 23 листопада 1858(1858-11-23)
Гавронці під Полтавою, Україна
Смерть 31 жовтня 1884(1884-10-31) (25 років)
  Париж, Франція
(туберкульоз)
Поховання Пассі (кладовище)
Національність Українка
Країна Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Flag of France (1794–1815, 1830–1958).svg Франція
Релігія православна церква
Жанр Жанровий живопис
Навчання Академія Жуліана
Діяльність художниця, скульпторка, авторка щоденника, письменниця, біограф
Вчитель Тоні Робер-Флорі
Твори Невістка художниціd
Батько Q104907525?

CMNS: Башкірцева Марія Костянтинівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Марі́я Костянти́нівна Башки́рцева, або Башкі́рцева (*23 листопада 1858[2], Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія — †31 жовтня 1884, Париж) — українська і французька художниця, майстриня жанрового живопису; скульпторка та письменниця: біографка, авторка знаменитого «Щоденника».

Церква Різдва Іоана Предтечі, де була охрещена Марія
Батько Башкирцевої, Костянтин Павлович
Марія Башкирцева в народному вбранні
Будинок Башкирцевих у Гавронцях

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася в українському селі Гавронці нині Диканського району, Полтавської області України.

Батько, Костянтин Башкирцев, — син генерала Павла Григоровича Башкирцева, учасника війни 1812 року, був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії. Мати, Марія Бабаніна, харків'янка, донька полковника — аристократа, бібліофіла, англомана і поціновувача мистецтв.[3]

Марія Башкирцева в народному вбранні
Мавзолей, де похована Марія та деякі її родичі

Дитинство Марії пройшло в селі Черняківка, нині Чутівського району, Полтавської області, названому на честь власника села полковника Черняка. Щороку в Черняківці проводиться обласне мистецьке свято «Маріїна долина» на честь Башкирцевої. У приміщенні школи відкрито музей.

1870 року родина виїхала за кордон.

Башкирцева навчалася живопису в паризькій Академії Жуліана.

Через тогочасний політичний режим Башкирцева так і не змогла повернутись в Україну, хоч завжди цього прагнула.

Хворіла на туберкульоз, померла у віці 25 років. Похована в Парижі.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Українка за походженням, вона стала визначною постаттю найперше французького мистецтва[4].

Як художниця формувалась під впливом творчості живописця Ж. Бастьєн-Лепажа. Талант Башкирцевої помітили одразу. Її роботи завойовували численні медалі та призи на виставках, у захваті від неї були французькі газети та журнали. Творчість Башкирцевої високо цінували Анатоль Франс та Еміль Золя. 1879 на конкурсі творчих робіт удостоєна золотої медалі.

Башкирцева є майстринею жанрового живопису. Відомі картини: «За книгою», «Молода жінка з букетом бузку», «У студії Жульєна», «Мітинг», серії автопортретів. Світ картин Башкирцевої — це світ паризького передмістя, світ служниць, робітниць, безпритульних дітей та школярів.

Після смерті мисткині деякі її роботи закупили музеї, як-от Люксембурський[en], частина робіт залишилась у Луврі. Сьогодні оригінали картин Башкирцевої є рідкістю: більша їх частина загинула під час Другої світової війни.

Крім візуального мистецтва, Башкирцева є авторкою гучно відомого європейській авдиторії «Щоденника» (1873—1884). Так, наприклад, Жульєт Бінош захоплювалась тіором і мріяла зіграти Башкирцеву на початку акторської кар'єри.

Щоденник[ред. | ред. код]

Марія Башкирцева почала писати щоденник приблизно з 13 років французькою. Його описують як «разюче сучасний психологічний автопортрет молодого обдарованого розуму в процесі розвитку»[4]. Щоденник також містить майже новелістичний опис європейської буржуазії кінця ХІХ століття. Наскрізною темою в щоденнику є глибоке бажання досягти слави, що підсилюється все більшим побоюванням того, що перебіжні хвороби Башкірцевої можуть виявитися туберкульозом. Наприкінці життя, згадуючи свою сімейну історію, вона пише: «Якщо я не помру молодою, я сподіваюся жити як велика художниця; але якщо я помру молодою, я маю намір мати свій щоденник, який не може бути нецікавим, опублікованим»[5].

Щоденник Башкірцевої, вперше опублікований у 1887 році, був другим виданим у Франції щоденником жінки. Публікація миттєво хдобула успіх, не в останню чергу через те, що її космополітичний конфесійний стиль був помітним відходом від споглядальних, містичних щоденників письменника Егені де Геріна, виданих у 1862[6].

На сторінках твору розкрито глибину розмови з собою людини, яка бажає не втратити жодної хвилини життя. Оповідь відверта та щира, не відкидаючи бажання бути опублікованою.

Щоденник Башкирцевої цікавий вже з перших рядків, у ньому розкрито внутрішній світ людини: діалоги між доброю і злою сторонами, глибину любові.

Автопортрет, 1880, приватна збірка

Вибрані твори[ред. | ред. код]

В художній студії Жульєна, Дніпровський художній музей
  • Автопортрет, 1880
  • В художній студії Жульєна (жінки-художниці), 1881
  • Молода жінка, 1881
  • Молода дівчина з квітами бузку, 1881
  • Парасолька від дощу, 1883
  • Дитяча посмішка, 1883
  • Посмішка дівчини, 1883
  • Осінь, 1883
  • Весна, 1884
  • Мария Башкирцева, «Дневник», М, изд. «Захаров», 2003, 688 с.

Спадщина[ред. | ред. код]

Маєток Башкирцева було продано в 1900 році графу С. Д. Шереметєву[ru].

У 19171919 роках маєток було зруйновано, а за роки Другої світової від нього не лишилося й сліду. На час війни у Гавронцях картин Башкирцевої не було.

У 1908 році Мати Башкирцевої передала до музею Олександра III велику колекцію її робіт (141 роботу, серед яких малюнки, ескізи, полотна, пастелі, скульптурні етюди).

У 1930 році з Російського музею (до 1917 р. — музей Олександра III) Санкт-Петербурга (тодішнього Ленінграда) в Дніпропетровський музей передано дві картини Башкирцевої, а в 1932 році за запитом Наркомосу УРСР Російський музей передав Україні 127 робіт Башкирцевої. У Російському музеї залишилося 8 живописних полотен і 13 малюнків.

Під час евакуації Харківської картинної галереї безслідно зникли 66 полотен Башкирцевої. Сьогодні в музеях Україні є тільки три її картини: у музеї Харкова, Дніпропетровська та Сум.

У 1980-х роках у Російській національній бібліотеці виявили оригінальний текст щоденника, який раніше вважали втраченим. У ході його вивчення виявили, що більша частина щоденника Башкирцевої невідома публіці, а вже опублікована частина містить ряд лакун і явних спотворень (у тому числі і рік народження художниці), внесених сім'єю, яка не бажала розголошення сімейних таємниць.

Нині[7] йде публікація повного тексту щоденника французькою. В 2012 році зроблено англійський переклад (перша частина під назвою «I Am the Most Interesting Book of All», друга частина  — «Lust for Glory»)[8]. Повне видання по-новому розкриває особистість Башкирцевої, а також висвітлює життя епохи.

Оригінальні роботи Башкирцевої нині є рідкістю з огляду на те, що більша їх частина загинула під час Другої світової війни.

Український літературознавець Михайло Слабошпицький видав роман «Марія Башкирцева», перекладений російською та французькою.

Велике дослідження особистості Башкирцевої зробив письменник Олександр Александров. Підсумком його роботи стала книга «Справжнє життя мадемуазель Башкирцевої».

Повість «Променад з мадемуазель Марі» після подорожі до Ніцци, де Башкирцева відвідувала уроки живопису і почала вести щоденник, написав письменник Олександр Балабко. Він також автор п'єси на дві дії «Сон Марії Башкирцевої».

Картинна галерея ім. М. К. Башкирцевої у Диканьці
Пам'ятний знак на честь Марії Башкирцевої у Гавронцях: «Картини її належать світу, а серце — землякам»

Пам'ять[ред. | ред. код]

Посмертна виставка картин Башкирцевої відбулася в Парижі (1885).

Твори зберігаються в музеях Франції, Голландії, США, Росії та України.

У Люксембурзькому палаці в Парижі біля символічної скульптури «Безсмертя», де викарбувані імена видатних французьких діячів, є ім'я Марії Башкирцевої.

У Ніцці в Музеї образотворчих мистецтв[en] є зал Башкирцевої.

У селі Черняківка створено музей Башкирцевої та названо галявину Маріїною долиною, де щороку на День молоді проводять масові гуляння з виставками художніх творів.

Картинна галерея у Диканьці носить ім'я М. К. Башкирцевої.

В Сумах існує провулок Марії Башкірцевої[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. за іншими даними — у 1860
  3. Олена Чекан: Дівчисько і смерть// Український тиждень № 3 (116) від 22 січня 2010 [1]
  4. 10 маловідомих українських художників зі світовими іменами, які нам варто знати http://vsviti.com.ua/ukraine/41519
  5. Hartman, Kabi (1999-01). Ideology, Identification and the Construction of the Feminine. The Translator 5 (1). с. 61–82. ISSN 1355-6509. doi:10.1080/13556509.1999.10799034. Процитовано 2019-10-05. 
  6. Raoul, Valerie (2011). Personal Effects: Reading the Journal of Marie Bashkirtseff (review). Biography 34 (2). с. 343–346. ISSN 1529-1456. doi:10.1353/bio.2011.0016. Процитовано 2019-10-05. 
  7. 2011 року
  8. Щоденник Марії Башкирцевої на англійській мові
  9. [2]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]