Башкірцева Марія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Марі́я Костянти́нівна Башки́рцева
Башкирцева.jpg
Дата народження 24 листопада 1858(1858-11-24)
Місце народження Гавронці під Полтавою, Україна
Дата смерті 31 жовтня 1884(1884-10-31) (25 років)
Місце смерті Париж, Франція
Національність Українка
Жанр Жанровий живопис

Марі́я Костянти́нівна Башкірцева або Марі́я Костянти́нівна Башки́рцева (*24 листопада 1858, Гавронці, нині Диканського району — †31 жовтня 1884, Париж) — французька художниця українського походження, майстер жанрового живопису; з 1870 жила у Франції; автор знаменитих Щоденників. В селі Черняківка створено музей Башкирцевої та названо галявину Маріїною долиною, де щороку на день молоді проводяться масові гуляння з виставками художніх творів

Біографія[ред.ред. код]

Народилася в українському селі Гавронці. Її батько, Костянтин Башкірцев, був великим землевласником та очолював дворянство Полтавської губернії. Мати, Марія Бабаніна, харків'янка, донька полковника — аристократа, який був бібліофілом, англоманом і поціновувачем мистецтв.[1]

Пам'ятний знак на честь Марії Башкирцевої у Гавронцях: «Картини її належать світу, а серце — землякам»

1870 року родина переїхала за кордон.

Навчалася живопису в паризькій Студії Жульєна.

Майстер жанрового живопису. Відомі картини: «За книгою», «Молода жінка з букетом бузку», «У студії Жульєна», «Мітинг», серії автопортретів.

Як художниця була під впливом творчості живописця Ж. Бастьєн-Лепажа.

1879 на конкурсі творчих робіт удостоєна золотої медалі.

Хворіла на туберкульоз, померла у віці 25 років. Похована в Парижі. Посмертна виставка картин відбулася в Парижі (1885). Твори зберігаються в музеях Франції, Голландії, США, Росії та України.

У Ніцці в музеї Шере існує зал Башкирцевої.

Авторка відомого європейському читачеві «Щоденника»(1873–1884).

Щоденник Марії Башкирцевої[ред.ред. код]

Автопортрет, 1880, приватн. збірка

Марія Башкирцева — авторка щоденника, який вона почала писати з п'ятнадцяти років французькою мовою.

На сторінках розкрито глибину розмови з собою людини, яка бажає не втратити жодної хвилини життя. Написано дуже відверто та щиро і при цьому з бажанням бути опублікованою.

Щоденник Марії цікавий вже з перших рядків, в ньому розкрито паралельний світ всередині людини: діалоги між доброю і злою стороною, любов.

Вибрані твори[ред.ред. код]

В художній студії Жульєна, Художній музей Дніпропетровська
  • Автопортрет, 1880
  • В художній студії Жульєна (жінки художниці)
  • Молода жінка, 1881
  • Парасолька від дощу, 1883
  • Дитяча посмішка, 1883
  • Посмішка дівчини, 1883
  • Осінь, 1883
  • Молода дівчина з квітами бузку.
  • Весна, 1884
    • Мария Башкирцева, «Дневник», М, изд. «Захаров», 2003, 688 с.

Доля спадщини[ред.ред. код]

У роки другої світової війни в Гавронці картин Башкирцевої не було. Маєток Башкирцева було продано в 1900 році графу С. Д. Шереметєву .

У 19171919 роках маєток було зруйновано, а в роки війни від нього не залишилося й сліду.

У 1908 році Мати Башкирцевої передала в музей Олександра III велику колекцію робіт Марії (141 роботу: серед них — малюнки, ескізи, полотна, пастелі, скульптурні етюди). У 1930 році з Російського музею (до 1917 р. — музей Олександра III) Санкт-Петербурга (тодішнього Ленінграда) в Дніпропетровський музей було передано дві картини Башкирцевої, а в 1932 році за запитом Наркомосу УРСР Російський музей передав Україні 127 робіт Башкирцевої. У Російському музеї залишилося 8 живописних полотен і 13 малюнків Марії Башкирцевої.

Під час евакуації Харківської картинної галереї безслідно зникли 66 полотен Башкірцевої. Сьогодні в музеях Україні є тільки три її картини: у музеї Харкова, Дніпропетровська та Сум.

У 1980-х роках у Російській національній бібліотеці був виявлений оригінальний текст щоденника, що раніше вважався втраченим. При його вивченні виявилося, що більша частина щоденника Башкирцевої невідома публіці, а вже опублікована частина містить ряд лакун і явних спотворень (у тому числі і рік народження художниці), внесених сім'єю, що не бажала розголошення своїх сімейних таємниць.

Нині йде публікація повного тексту щоденника французькою мовою, а також його англійського перекладу (доступна перша частина під назвою «I Am the Most Interesting Book of All». Очікується також вихід другої частини англійського перекладу під робочою назвою «Gloria Cupiditas»). Повне видання по-новому розкриває особистість Башкирцевої, а також висвітлює життя епохи.

Оригінальні роботи Башкирцевої нині є рідкістю, з огляду на те, що більша їх частина загинула під час Другої світової війни.

Український літературознавець Михайло Слабошпицький видав роман «Марія Башкирцева», перекладений на російську та французьку мови.

Велике дослідження особистості Башкирцевої зробив письменник Олександр Александров. Підсумком його роботи стала книга «Справжнє життя мадемуазель Башкирцевої».

Повість «Променад з мадемуазель Марі» після подорожі до Ніцци, де Башкирцева відвідувала уроки живопису і почала вести свій щоденник, написав письменник Олександр Балабко. Він також автор п'єси на дві дії «Сон Марії Башкирцевої».

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Балабко О. З Ніцци до Мужена. Від Башкирцевої до Винниченка: Есеї, п'єса. — К.: Факт, 2007. — 192 с. — іл.
  • Михайло Слабошпицький «Загадка Марії Башкирцевої»
  • Абліцов В. Башкирцева Марія // Український Все-Світ. — Т. 1. — К.: КИТ, 2011. — С. 382.
  • Донцов Д. Звихнена слава (пам'яті Марії Башкирцевої) // Літературно-науковий вісник. — 1925. -Кн. 1. — С. 46-65.
  • Слабошпицький М. Башкирцева Марія // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1. — С. 139.
  • Слабошпицький М. Марія Башкирцева. Роман-есе. — К.: Ярославів Вал, 2009. — 240 с.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Мария Башкирцева, «Дневник», М, изд. «Захаров», 2003, 688 с.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Олена Чекан: Дівчисько і смерть// Український тиждень № 3 (116) від 22 січня 2010 [1]