Безродний Євген Федорович

Безродний Євген Федорович
Народився	27 серпня 1925(1925-08-27) (98 років) Злинка, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Національність	українець
Alma mater	Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка
Галузь	політологія
Заклад	Український державний університет імені Михайла Драгоманова
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Нагороди	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Безродний Євген Федорович (27 серпня 1925, Злинка, Кіровоградська область, Українська РСР, СРСР) — радянський і український політолог, доктор історичних наук, професор, ветеран Другої світової війни.

Біографія

Народився 27 серпня 1929 року в селищі Злинка Мовисківського району Кіровоградської області. У 1942 році закінчив 9 класів школи селища Вільхівчик Чистяківського району Донецької області.

У березні 1943 року добровільно вступив до Червоної армії. Проходив службу в 212-й кулеметній роті запасного полку та 39-му гвардійському полку 13-ї гвардійської дивізії. У 1944 році брав участь у бойових діях на території України, Молдови, Румунії та Польщі (Яссо-Кишинівська та Сандомирська операції).

З 18 серпня 1944 по березень 1945 року проходив лікування в евакуаційному шпиталі № 5982 міста Харкова від тяжкого поранення та контузії.

У 1945 році — в складі 117-ї стрілецької дивізії 1-го Українського фронту брав участь у Празькій операції; з серпня у складі 7-ї механізованої бригади 3-го гвардійського полку танкового корпусу 1-го Далекосхідного фронту під час війни з Японією. Після війни навчався у танковій школі. Протягом 1946—1950 років служив у 359-му важкому танко-самохідному полку 3-ї танкової Харбінської дивізії. У 1948 році закінчив дивізійну партійну школу, вступив до комуністичної партії.

Після демобілізації працював секретарем райкому комсомолу, інструктором райкому партії в місті Кашик (нині місто Шахтарськ Донецької області). Закінчив 10 клас Катиківської вечірньої школи робітничої молоді.

У 1951—1956 роках навчався на факультеті міжнародних відносин Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, одержав спеціальність історика-міжнародника, референта-перекладача.

У 1956—1958 роках — відповідальний секретар Національної комісії Білоруської РСР в справах ЮНЕСКО, протягом 1958—1961 років працював референтом-перекладачем в Білоруському філіалі павільйону Союзголовторгу при Держплані СРСР, завідувачем кабінету політичної освіти Ленініського райкому партії міста Мінськ. У серпні 1961 року переїхав до Києва.

У 1961—1963 роках — редактор відділу літератури з міжнародних питань у Політичному видавництві України. У 1963—1965 роки — секретар Колегії Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР. У 1964 році захистив дисертацію на ступінь кандидата історичних наук.

Протягом 1965—1990 років працював у Київському державному педагогічному інституті імені О. М. Горького старшим викладачем, доцентом, професором, завідувачем (1981—1989) кафедри наукового комунізму. У 1990 році захистив дисертацію і отримав ступінь доктора історичних наук.

У 1991—1995 роках завідувач кафедри політології і соціології Соціально-гуманітарного факультету Українського Державного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. У 1995-2001 роки — професор кафедри політології і соціології Соціально-гуманітарного факультету Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Наукова діяльність

У 1964 році захистив кадидатську дисертацію на тему «Англо-американские противоречия в Латинской Америке после второй мировой войны (1945—1955 гг.)», у 1990 році захистив докторську дисертацю на тему «Участие Советской Украины в международных связях СССР 1923—1929 гг.»

Автор понад 300 наукових праць з питань наукового комунізму 60—80-х років ХХ століття; розвитку комунізму в Латинській Америці, історії міжнародних зв'язків Української СРР у 20-х роках ХХ століття, політичної діяльності українських (О. Довженко, О. Вишня, І. Франко, П. Тичина) та зарубіжних (Т. Дрвайзер, А. Барбюс) письменників, німецько-радянської війни 1941—1945 років; історії політичних вчень. Підготував 12 кандидатів та докторів наук.

Вибрані праці

• «Латинська Америка бореться». - Київ: Товариство для поширення політичних і наукових знань УРСР, 1963. - 56 с.
• «До самих Анд: про національно-визвольний рух молоді Латинської Америки». - Київ: Молодь, 1965. - 64 с.
• «Латинська Америка сьогодні». - Київ: Знання, 1967. - 48 с.
• «Стратегія і тактика комуністичних і робітничих партій на сучасному етапі». - Київ: Знання, 1967. - 42 с.
• «Марксистсько-ленінська програма світового комуністичного руху». - Київ: Знання, 1969. - 29 с.
• «Теодор Драйзер про Україну (до 100-річчя з дня народження)». Всесвіт. 1971. № 8. С. 87.
• «Нові документи про Олександра Довженка». Архіви України. 1971. № 4. С. 75-77.
• «Радянська Україна в об’єднавчому русі за утворення СРСР». - Київ: Знання, 1972. - 33 с.
• «Перша подорож у Європу (українських радянських письменників». Вітчизна. 1972. № 10. С. 217-219.
• «Міжнародні зв’язки «Укрповітрошляху» (1923-1930 рр.)». Український історичний журнал. 1973. № 2. С. 120-129.
• «Зустріч на Україні: до 100-річчя від дня народження А. Барбюса». Дніпро. 1973. № 5. С. 124-126.
• «Пролетарський інтернаціоналізм – основа єдності трудящих світу». - Київ: Знання, 1974. - 29 с.
• «Остап Вишня в Німеччині». Вітчизна. 1974. № 4. С. 216-218.
• «З почесною місією в Європу: про перебування українського письменника І. К. Микитенка в країнах Західної Європи». Вітчизна. 1975. № 1. С. 212-214.
• «Не забуду своїх поїздок: про зв’язки П. Г. Тичини з Болгарією». Вітчизна. 1976. № 9. С. 154-155.
• «З історії міжнародних зав’язків Радянської України в галузі освіти (1922-1928 рр.)». Український історичний журнал. 1977. № 3. С. 86-95.
• «Криза капіталізму і революційний рух робітничого класу». - Київ: Знання, 1978. -27 с.
• «Останні дні життя (І. Я. Франка)». Вітчизна. 1981. № 8. С. 196-198.
• «Критика буржуазных и ревизионистских концепций в курсе научного коммунизма». - Киев, 1981. - 30 с.
• «Пролетарский интернационализм – мощное оружие трудящихся в борьбе за обновление мира». - Киев: КГПИ, 1982. - 30 с.
• «Радянська Україна в об’єднавчому русі за утворення СРСР». Український історичний журнал. 1982. № 7. С. 27-36.
• «Горький під наглядом жандармів». Вітчизна. 1983. № 11. С.205-207.
• «Идеологическая агрессивность империализма на современном этапе». - Николаев, 1983. - 24 с.
• «XXVII съезд КПСС об антиимпериалистической борьбе народов освободившихся стран за национальною независимость, социальный прогресс». - Киев: КГПИ, 1986. - 29 с.
• «Світова класична думка про державу і право». - Київ : Юрінком Інтер, 1999. - 397 с. (співавтори - Г. К. Ковальчук, О. С. Масний)
• «Правда и ложь о Великой Отечественной войне (1941-1945 гг.) : к 60-летию освобождения Украины от немецко-фашистских захватчиков». - Киев, 2004. - 25 с.
• «Україна в полум'ї війни. 1941-1945». - Київ: Україна, 2005. - 560 с. (у сівавторстві).
• «Історія політичних вчень». Київ: Професіонал, 2006. - 432 с. (співавтор О. І. Уткін).

Нагороди

• Орден слави ІІІ ступеня;
• Орден Вітчизняної війни I ступеня;
• Орден «За мужність»;
• Нагрудний знак «Відмінний кулеметник»;
• Нагрудний знак «Відмінний танкіст»;
• Почесна грамота Міністерства освіти і науки України (2005).

Джерела

• Безродний Євген Федорович // Професори Національного педагогічного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова: біобібліографічний довідник 1944-2009 рр. / укл.: Г. І. Волинка, О. С. Падалка, Л. Л. Макаренко; за заг. ред. В. П. Андрущенка. - 2-е вид. - Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. - С. 96-97.
• Безродний Євген Федорович // І воїни, і педагоги: слово про ветеранів / за ред. В. П. Андрущенка. - Київ: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - С. 97-98.
• Симоненко О. П. Безродний Євген Федорович / О. П. Симоненко // Енциклопедія Сучасної України / Національна академія наук України, Наукове товариство ім. Шевченка, Координаційне бюро Енциклопедії Сучасної України. - Київ, 2003. - Т. 2: Б-Біо. - С. 392.