Цмин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Безсмертник)
Перейти до: навігація, пошук
Цмин
Helichrysum sanguineum
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Айстрові (Asteraceae)
Підродина: Asteroideae
Триба: Gnaphalieae
Рід: Цмин (Helichrysum)
Mill., 1754
Види
Близько 500, див. Список видів роду Цмин
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Helichrysum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Helichrysum
EOL logo.svg EOL: 62706
IPNI: 9255-1
ITIS logo.svg ITIS: 38768
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 59430

Цмин або сухоцвіт[1], солом'янка[2] (Helichrysum, від гр. helisso — «обертатися» і chrysos — «золото») — рід рослин родини айстрових (Asteraceae), що містить близько 500 видів. Типовий вид — Helichrysum orientale.

Поширення[ред.ред. код]

Поширений в Африці (244 види у Південній Африці), на Мадагаскарі, в Австралії та Євразії. В Україні 5 видів, з них найпоширеніший цмин приквітниковий, або безсмертник (Helichrysum bracteatum), з великими білими, жовтими, оранжевими, темно-червоними суцвіттями, культивують як декоративний однорічник цмин пісковий (Helichrysum arenarium).

Містить однорічні та багаторічні трав'янисті рослини та кущі, заввишки 60-90 см.

Росте повсюдно на сухих піщаних ґрунтах, відкритих схилах, в розріджених соснових лісах.

Застосування[ред.ред. код]

Квітки містять сліди ефірної олії, гіркоти, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни С і D, органічні кислоти і смоли, віск, вуглеводи, жири, глікозиди, каротиноїди, слизи, стерини, солі натрію, калію, кальцію, заліза і марганцю, фарбувальні та інші речовини.

Застосовується в медицині при хронічних захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів як жовчогінний засіб у вигляді відвару, настою, екстракту рідкого і сухого, пігулок фламіна.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія : [у 12 т. / [за ред. М. П. Бажана]. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція Української Радянської Енциклопедії, 1974—1985.]
  2. Кобів Ю. Й. Цмин // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин (Серія «Словники України»). — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — ISBN 966-00-0355-2.

Джерела[ред.ред. код]


Гібіскус Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.