Бейтар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Бейтар або Бетар (івр. בית"ר‎ — абревіатура від івр. בְּרִית יוֹסֵף טְרוּמְפֶּלְדוֹר‎, Брит Йосеп Трумпельдор — «Союз імені Йосипа Трумпельдора») — молодіжна сіоністська організація, створена у Ризі 1923 року.

Ідеологія[ред. | ред. код]

Представники берлінського відділення Бейтару, 1936 рік

Ідеологія «Бейтару» сформувалась під впливом заклику Володимира Жаботинського створити єврейську законну армію для захисту єврейського населення підмандатної Палестини. «Бейтар» виховував у своїх членів прагнення особисто реалізовувати піонерсько-халуціанські ідеї й активно брати участь у єврейській самообороні. Втілення таких ідей члени «Бейтару» вбачали в особі Йосипа Трумпельдора.

Своею політичною метою та єдиним прийнятним розв'язанням єврейського питання «Бейтар» вважав створення єврейської держави на обох берегах Йордану. Його ідеологічним принципом був монізм: єдиний прапор (біло-блакитний), єдиний гімн («Хатіква») та єдиний сіоністський світогляд, вільний від впливу будь-якої іншої ідеології, наприклад, соціалістичної.

Історія[ред. | ред. код]

«Бейтар» було створено 1923 року у Ризі та названо на честь героя сіоністського руху першої половини XX століття Йосипа Трумпельдора. Засновником та першим керівником руху був Аарон Пропес, група була близькою до Володимира (Зеєва) Жаботинського й остаточно сформувалась після зустрічі з ним[1][2].

Майже одночасно було створено відділення «Бейтару» у Литві, Румунії, Польщі. Перший з'їзд усіх керівників руху відбувся у Варшаві у січні 1928 року та обрав Жаботинського головою руху, Пропес зберіг за собою повноваження комісара (фактичного керівника); перший міжнародний з'їзд представників «Бейтару» відбувся у Данцигу у липні 1931 року. 1939 командиром Бейтару Польщі став майбутній прем'єр-міністр Ізраїлю Менахем Бегін[3].

Поряд з іменем Трумпельдора, назва «Бейтар» має ще одне значення — так називалась остання фортеця єврейських повстанців під керівництвом Шимона Бар-Кохби, яку римські війська прокуратора Юлія Севера взяли 135 року.

Починаючи з 1948 року, Бейтар був пов'язаний з політичним рухом «Херут», а пізніше — з Лікудом". Нині «Бейтар» — ідеологічно права молодіжна організація, не пов'язана з жодними політичними рухами чи партіями. Налічує понад 40 000 членів з 24 країн.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Joseph B. Schechtman. The life and times of Vladimir Jabotinsky: The last years. — Eshel Books, 1986. — стор. 409 (англ.)
  2. The First Generation of Free Men: The Birth of Betar // Офіційна сторінка руху «Бетар» (англ.)
  3. Colin Shindler. The triumph of military Zionism: Nationalism and the origins of the Israeli right — I.B.Tauris, 2006. — стор. 215 (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]