Бела Ростиславович
| Бела Ростиславович | ||
| ||
|---|---|---|
| 1262 — 1272 | ||
| Попередник: | Ростислав Михайлович | |
| Наступник: | Роланд I Ратот | |
| ||
| 1270 — 1272 | ||
| Попередник: | Михайло Ростиславич | |
| Наступник: | Іштван Гуткелед | |
| Народження: |
1243 невідомо | |
| Смерть: |
листопад 1272 Маргіт, Budapest District XIIId, Будапешт | |
| Країна: | Угорське королівство | |
| Релігія: | католицтво | |
| Рід: | Рюриковичі | |
| Батько: | Ростислав Михайлович | |
| Мати: | Анна Угорська | |
Бела Ростиславович (після 1243 — листопад 1272)[1] — представник династії Рюриковичів, бан Мачви (1262—1272) та Боснії (1266/1271-1272). Таким чином, був правителем південних провінцій Угорського королівства[2].
Життєпис[ред. | ред. код]
Син руського князя Ростислава Михайловича, що боровся за владу в Галичині з князем Данилом, онук чернігівського князя Михайла Всеволодовича. Онук угорського короля Бели IV за лінією матері Анни[1]. Після смерті князя Ростислава в 1262 році його володіння поділили два сини: Бела став баном Мачви, а його молодший брат Михайло — Боснії[3]. Король Бела IV, зробивши такий поділ володінь, також перерозподілив інші периферійні володіння свого королівства: Славонію, Далмацію та Хорватію, які доти належали його старшому синові й наступникові Стефанові V, він передав своєму молодшому синові Белі[3].
Стефан V одразу ж підняв повстання проти батька[3]; під час цієї війни Бела Ростиславович та його матір допомагали Белі IV[1]. Його дід та дядько (Бела IV та Стефан V) уклали мир 5 грудня 1262 року[3], згідно з яким королівство було поділене по Дунаю на дві частини, східна з яких опинилася під владою Стефана V[4]. Після укладення миру Стефан також захопив володіння, успадковані Белою та Михайлом Ростиславичами у східній частині королівства (колишні королівські володіння — комітат Береґ та замок Фізер). Їхня матір подала формальну скаргу на свого брата папі Урбану IV, проте Стефан не повернув Ростиславичам їхні володіння[2].
У грудні 1264 року війська Бели IV почали вторгнення у східну частину королівства. Він призначив свого онука Белу керівником частини своїх військ, проте фактичним керівником королівських сил був Генрік Кесеґі. У битві під Ішасегом у березні 1265 року Стефан завдав поразки силам батька, а Бела Ростиславич покинув поле бою[2].
Два королі уклали новий мир 23 березня 1266 року на острові Маргіт на Дунаї (нині Будапешт), за яким старий поділ королівства зберігався. У той час помер Михайло Ростиславич, і Бела перейняв його володіння в Боснії[2]. 1268 року король Сербії Стефан Урош I відправив свої війська, щоб сплюндрувати Мачву; вони завдали значної шкоди регіонові перед прибуттям угорської допомоги. Угорським військам, надісланим Белою IV, вдалося взяти в полон Стефана Уроша, і йому довелося заплатити за своє звільнення[3].
Після того як 3 травня 1270 року Бела IV помер, Бела Ростиславович, на відміну від матері та більшості прихильників свого діда у боротьбі проти дядька, що перейшли до двору чеського короля Оттокара II, навпаки, підтримав Стефана V у боротьбі з Оттокаром[2]. Під час кампанії Белу Ростиславича від убивства ворогами поблизу замку Мошон врятував Петер Чак, про що 1274 року в своїй грамоті писав король Ласло IV[5].
Після смерті Стефана V 6 серпня 1272 року і вступу на престол його неповнолітнього сина Ласло IV колишні прихильники покійного Бели IV, зокрема матір Бели Ростиславича та Генрік Кесеґі, повернулися до Угорщини[2]. З того часу кілька угорських дворянських груп боролися за вплив при королівському дворі й за владу в королівстві[1]. Під час однієї із сутичок у листопаді 1272 року люди з оточення Генріка Кесеґі вбили Белу Ростиславича, який на той час був найближчим родичем короля чоловічої статі[2].
Після вбивства Бели його володіння були поділені між членами правлячої дворянської еліти[2].
Родовід[ред. | ред. код]
| Святослав Всеволодович, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
| Всеволод Чермний, князь Чернігівський | ||||||||||||||||
| Марія Васильківна | ||||||||||||||||
| Михайло Всеволодович, князь Чернігівський | ||||||||||||||||
| Казимир II, князь Краківський | ||||||||||||||||
| Марія-Анастасія Казимирівна | ||||||||||||||||
| Олена Зноймо | ||||||||||||||||
| Ростислав Михайлович | ||||||||||||||||
| Мстислав Ізяславич, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
| Роман Мстиславич, князь Галицький і Волинський | ||||||||||||||||
| Агнешка Болеславна | ||||||||||||||||
| Олена Романівна | ||||||||||||||||
| Рюрик Ростиславич, Великий князь Київський | ||||||||||||||||
| Предслава Рюриківна | ||||||||||||||||
| Анна Юріївна | ||||||||||||||||
| Бела Ростиславович | ||||||||||||||||
| Бела III, король Угорщини | ||||||||||||||||
| Андрій II, король Угорщини | ||||||||||||||||
| Агнеса Антіохійська | ||||||||||||||||
| Бела IV, король Угорщини | ||||||||||||||||
| Бертольд IV, герцог Меранський | ||||||||||||||||
| Гертруда Меранська | ||||||||||||||||
| Агнеса Рохліцька | ||||||||||||||||
| Анна Угорська | ||||||||||||||||
| Невідомий представник родини Ласкарисів | ||||||||||||||||
| Феодор I Ласкаріс, імператор Нікеї | ||||||||||||||||
| Невідомо | ||||||||||||||||
| Марія Ласкарина | ||||||||||||||||
| Олексій III Ангел, візантійський імператор | ||||||||||||||||
| Анна Ангеліна Комніна | ||||||||||||||||
| Євфросинія Дукена Каматирена | ||||||||||||||||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Kristó, Gyula; Engel, Pál; Makk, Ferenc. Korai magyar történeti lexikon (9-14. század).
- ↑ а б в г д е ж и Zsoldos, Attila. Családi ügy — IV. Béla és István ifjabb király viszálya az 1260-as években.
- ↑ а б в г д Internet Archive, John V. A. (John Van Antwerp) (1987). The late medieval Balkans : a critical survey from the late twelfth century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor : University of Michigan Press. ISBN 978-0-472-10079-8.
- ↑ Kontler, László. Millennium in Central Europe — A History of Hungary.
- ↑ Kristó, Gyula. Középkori históriák oklevelekben (1002—1410).
Джерела[ред. | ред. код]
- Bataković, Dušan T., ред. (2005). Histoire du peuple serbe [History of the Serbian People] (French) . Lausanne: L’Age d’Homme. ISBN 9782825119587.
- Bernert, Zsolt; Buzár, Ágota (2018). 80 év után kerültek elő az Árpád-házi herceg elveszettnek hitt csontmaradványai [Bones of the Prince from the House of Árpád, Believed to be Lost, were Rediscovered after 80 Years]. Határtalan Régészet. Móra Ferenc Múzeum. 3 (4): 84—87. ISSN 2416-3074.
- Ćirković, Sima (2004). The Serbs. Malden: Blackwell Publishing.
- Engel, Pál (2001). The Realm of St. Stephen: A History of Medieval Hungary, 895-1526. London & New York: I.B.Tauris.
- Fine, John Van Antwerp Jr. (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor, Michigan: University of Michigan Press.
- Font, Márta (2020). Rostislav, Dominus de Macho. Stefan the First-Crowned and His Time. Belgrade: Institute of History. с. 309—326.
- Isailović, Neven (2016). Living by the Border: South Slavic Marcher Lords in the Late Medieval Balkans (13th–15th Centuries). Banatica. 26 (2): 105—117.
- Jireček, Constantin (1911). Geschichte der Serben. Т. 1. Gotha: Perthes.
- Kádár, Tamás (2009). Egy rejtélyes politikai gyilkosság és háttere a XIII. század végi Magyarországon: Béla macsói és boszniai herceg pályája [A Mysterious Political Murder and its Background at the End of 13th Century in Hungary: Career of Béla, Duke of Macsó and Bosnia]. Fons. Szentpétery Imre Történettudományi Alapítvány. 16 (4): 411—429. ISSN 1217-8020.
- Kontler, László (1999). Millennium in Central Europe: A History of Hungary. Atlantisz Publishing House. ISBN 963-9165-37-9.
- Kristó, Gyula (1979). A feudális széttagolódás Magyarországon [Feudal Anarchy in Hungary] (угор.). Akadémiai Kiadó. ISBN 963-05-1595-4.
- Kristó, Gyula: Középkori históriák oklevelekben (1002—1410) (Medieval Stories in Royal Charters /1002-1410/); Szegedi Középkorász Műhely in association with the Gondolat Kiadó, 1992, Szeged; ISBN 963-04-1956-4.
- Petrovics, István (1994). Béla 5. Magyar herceg. У Kristó, Gyula; Engel, Pál; Makk, Ferenc (ред.). Korai magyar történeti lexikon (9–14. század) [Encyclopedia of the Early Hungarian History (9th–14th centuries)] (угор.). Akadémiai Kiadó. с. 93. ISBN 963-05-6722-9.
- Szűcs, Jenő (2002). Az utolsó Árpádok [The Last Árpáds] (угор.). Osiris Kiadó. ISBN 963-389-271-6.
- Ternovácz, Bálint (2017). A macsói és barancsi területek története 1319-ig [Te Territories of Macsó and Barancs until 1319]. У Fábián, Laura та ін. (ред.). Micae Mediaevales VI (угор.). Eötvös Loránd University. с. 227—240. ISBN 978-963-284-826-6.
- Zsoldos, Attila (2007). Családi ügy: IV. Béla és István ifjabb király viszálya az 1260-as években [A family affair: The Conflict between Béla IV and Junior King Stephen in the 1260s] (угор.). História, MTA Történettudományi Intézete. ISBN 978-963-9627-15-4.
- Zsoldos, Attila (2011). Magyarország világi archontológiája, 1000–1301 [Secular Archontology of Hungary, 1000–1301] (угор.). História, MTA Történettudományi Intézete. ISBN 978-963-9627-38-3.
- Харди, Ђура (2014). О смрти господара Мачве кнеза Ростислава Михаилович. Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. Т. 24. Кам’янець-Подільський. с. 183—194.
|
