Бишівський замок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бишівський замок
Wikiexpedition-Byshiv-8.jpg
Бишівське замковище. 2011 рік

50°16′ пн. ш. 29°53′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 29.883° сх. д. / 50.267; 29.883Координати: 50°16′ пн. ш. 29°53′ сх. д. / 50.267° пн. ш. 29.883° сх. д. / 50.267; 29.883
Країна

 Україна

Розташування Бишів
Будівництво XVI ст.
Стан Зруйнований, проіснував до кінця XVIII ст.
Ідентифікатори й посилання
Бишівський замок. Карта розташування: Україна
Бишівський замок
Бишівський замок (Україна)

Би́шівський за́мок — оборонна споруда у містечку Бишеві, зведена в XVI столітті. Зруйнована наприкінці XVIII століття.

Опис і розташування[ред. | ред. код]

Біля посаду стоячий острог, по острогу 2 вежі проїжджих, до того ж острогу прибудоване інше містечко зі стоячим острогом, до нього башта проїжджа з брамою.[1]

Сліди замку залишилися поблизу бишівської школи, однак усе забудовано й знівельовано бульдозером.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Щенсний Харленський — київський підкоморій на давньому городищі своїм коштом побудував невеликий оборонний замок, усипав його валами і просив короля про надання поселенню відповідного привілею.[3] У 1607 році Бишів успадкував син Щенсного Єжи Харленський, який до 1617 року укріпив замкову споруду.

У 1649 році замок був частково зруйнований козаками під проводом Голуба. За козацьких часів в ньому перебувала Бишівська сотня Білоцерківського полку Війська Запорозького.

Після 1676 року ним володіють Тишкевичі, 1689-го, за сприяння Семена Палія, Бишів і замок повертається до родини Харленських.

1711-го Бишів три тижні тримав в облозі гетьман Пилип Орлик. Нарешті він здобув містечко і знищив чимало місцевої шляхти, яка сховалася в костьолі.

1729 року прибулі до Бишева домініканці мусили якийсь час перебувати в одному із замкових будинків. Того самого року Францішек Харлинський на місці старого костьолу, де знаходився родовий склеп Харлинських, з розібраного пустого будинку на замку звів невеличку каплицю.

1768 року Бишів став одним із осередків повстання надвірних козаків — Коліївщини. Надвечір 27 червня 1768 року бишівський замок зайняв отаман повстанців Іван Бондаренко. Після захоплення полковника Бондаренка Бишівський замок пограбували гусари власника Чорнобиля Яна-Миколая Ходкевича, шукаючи гайдамацькі скарби.[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець; Ред. кол. П. С. Сохань (голова), В. А. Брехуненко (відп. секр.), О. О. Маврін, Г. К. Швидько. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського; Національний університет «Києво-Могилянська академія»; Ніжинська міська рада. — К., 2003. — С. 121.
  2. Орест Мацюк «Фортеці й замки України» // «Пам'ятки України», № 2 за 1991 р. — С. 56.
  3. Byszów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 515. (пол.)
  4. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — С. 39, 66.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]