Богданівка (Підволочиський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Богданівка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район Підволочиський район
Громада Богданівська сільська рада
Код КОАТУУ 6124680401
Облікова картка Богданівка 
Основні дані
Засноване 1583
Населення 1 131
Територія 3.670 км²
Густота населення 308.17 осіб/км²
Поштовий індекс 47832
Телефонний код +380 3543
Географічні дані
Географічні координати 49°33′20″ пн. ш. 25°59′20″ сх. д. / 49.55556° пн. ш. 25.98889° сх. д. / 49.55556; 25.98889Координати: 49°33′20″ пн. ш. 25°59′20″ сх. д. / 49.55556° пн. ш. 25.98889° сх. д. / 49.55556; 25.98889
Водойми р.Самець,став Озерце
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Богданівка,1304км,Гуляй Поле
Місцева влада
Адреса ради 47832, с.Богданівка , вул. Незалежності,34
Карта
Богданівка. Карта розташування: Україна
Богданівка
Богданівка
Богданівка. Карта розташування: Тернопільська область
Богданівка
Богданівка

Богда́нівка — село в Україні, у Підволочиському районі Тернопільської області. Розташоване на заході району.

Від вересня 2015 року ввійшло у склад Підволочиської селищної громади.

Центр сільради. До села приєднано хутір Гуляй-Поле. Є залізнична станція. Населення — 1131 особа (2001).

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка — 1583 рік.

1 січня 1926 р. із сільської гміни (самоврядної громади) Богданівка Скалатського повіту вилучений присілок Футір, збудований на частині території розпарцельованого (розділеного) фільварку «Богданівка» і з неї утворено самостійну гміну Футір[1].

1 серпня 1934 року село увійшло до об'єднаної гміни (рівнозначна волості) Богданівка.

У 1939 році в селі Богданівка проживало 2270 мешканців (1940 українців-грекокатоликів, 200 українців-латинників, 60 поляків, 70 євреїв), у селі Футір проживало 180 мешканців (60 українців-грекокатоликів,, 100 українців-латинників, 20 польських колоністів міжвоєнного часу)[2].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Є церква Святителя Миколая (1896; реставрована 1909).

Споруджено:

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

  • Козевич Петро Васильович (псевдо «Лютий»; р.н. невід., с. Богданівка, Підволочиського р-ну — рік і місяці смерті невідомо) — військовик. Командир комендантської сотні Подільської повстанської групи Я. Гальчевського. 1920- помічник начальника радянської міліції у містечку смт Підволочиськ. Після відступу ЧА з Галичини до грудня 1921 служив у 193-му батальйоні 29-ї бригади 12-ї дивізії у м. Проскурів (нині Хмельницький). 1922 — в повстанському загоні Я. Гальчевського. Брав участь у нападах на більшовицькі загони в Уладівці, Бару, Лютичеві та ін. населених пунктах Вінниччини; згодом перейшов на підконтрольну Польщі територію. За участь в анти польському повстанні (грудень 1922) заарештований і ув'язнений у м. Тернопіль; після втечі у березні 1923 організував повстанський загін із 16 осіб, здебільшого мешканців сіл Богданівна та Кам'янки Підволочиського р-ну .У серпні 1923 загін розпочав повстанську діяльність у Жидачівському повіті на Львівщині, у Тернопільському повіті у районі сіл Острів — Березовиця Тернопільського р-ну напали на польський постерунок і вбили 3-х жандармів. Взимку 1923—1924 Козевич розпустив загін по домівках; навесні 1924 відновив діяльність (23 особи); через зраду і після бою з 9-м полком польської кавалерії загін само розпустився. Деякий час Козевич переховувався; у червні 1924 здався радянським прикордонникам. Згодом Козевича репресувала радянська влада.)
  • Бобик Омелян Іванович (*1935) — вчений-математик, педагог. Кандидат фізико-математичних наук (1967), професор (1991).
  • Вересюк Іван (1916—1946) — член УПА, лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.
  • співак, діяч культури І.Веселовський, (Веселовський Іван Павлович (справжній — Гевко Ілько; 1926, с. Богданівка, нині Підволочиського району −25,05.1993, м. Тернопіль) — співак, діяч культури. Член Юнацтва 0УН (І93І). Від І942 — в УПА. Під час бою із загоном НКВД біля с. Коршилівка Підволочиського району захоплений у полон (1944) .Засуджений до страти, яку замінили на 10 років ув'язнення. 1954 переведений на довічне заслання в Сибір. Заочно закінчив школу і Московський народний університет мистецтв. екстер ном — вокальний відділення Норильської музичної школи, згодом — Новосибірську оперну студію. Співортанізатор філармонії в Норильську. У репертуарі мав до 50 класичних оперних арій та українські народні пісні. 1967 р. створив українську хорову капелу «Заполярна зірка». Після повернення зі Сибіру проживав у м. Бельци (Молдова), від 1989 — в Тернополі.1)
  • Жилюк Михайло Олександрович (*1948) — оперний і концертно-камерний співак (баритон).
  • о. Микола Вояковський (1899—1972) — релігійний діяч в Галичині і США, церковний письменник.
  • Палій Микола Іванович (псевдонім — Микола Гурко; 1911—1994) — вчений, письменник, перекладач.
  • Вересюк Теодор Федорович народився 7 грудня 1932 року в селі Богданівка Підволочиського району Тернопільської області в селянській родині. Протягом 1940—1950 років навчався у середній школі рідного села, яку й закінчив. Після того навчався на філологічному факультеті Кременецького державного педагогічного інституту, який закінчив у 1954 році. З 1954—1956 року служив у Радянській Армії. З того часу працював на різних посадах у місті Чорткові Тернопільської області, зокрема, завідувачем відділу культури Чортківського райвиконкому, директором Чортківської середньої школи № 1, завідувачем відділу пропаганди і агітації Чортківського райкому партії. Помер Т. Ф. Вересюк 9 березня 1981 року в м. Чорткові, де і похований.
  • персонаж твору Зиновія Книша «За чужу справу»[3]
  • Михайло Козій.

Проживали[ред. | ред. код]

  • Солтис Михайло Миколайович (1936—2018) — український хімік, доктор хімічних наук, професор Львівського державного університету імені Івана Франка, родом з Лемківщини.

Працювали[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Dz.U. 1925 nr 124 poz. 890 Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 9 grudnia 1925 r. o utworzeniu gminy wiejskiej o nazwie "Futor" w powiecie skałackim w województwie tarnopolskiem. (пол.)
  2. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 77.
  3. Зиновій Книш. «За чужу справу» © СРІБНА СУРМА. Торонто 1961. 2-е видання, з передмовою А. Височенка. Архів оригіналу за 19 серпень 2011. Процитовано 18 лютий 2010. 
  4. Мельничук Б., Сеник А. Сверстюк Євген Олександрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 232. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела[ред. | ред. код]