Брондуков Борислав Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Брондуков Борислав Миколайович
Відома роль Брондукова. Кадр з фільму про пригоди Шерлока Холмса
Відома роль Брондукова. Кадр з фільму про пригоди Шерлока Холмса
Відома роль Брондукова. Кадр з фільму про пригоди Шерлока Холмса
Ім'я при народженніБрондуков Борислав Миколайович
Народився1 березня 1938(1938-03-01)
Дубова Київської області, УРСР
Помер10 березня 2004(2004-03-10) (66 років)
Київ, Україна
  • інсульт
    • ПохованняБайкове кладовище
    Громадянство СРСР
     Україна
    Діяльністьактор, кіноактор
    Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
    Роки діяльності1962 — 1997
    ДружинаКатерина Брондукова
    ДітиБогдан, Костянтин
    Провідні роліФедул («Афоня» 1975)
    Інспектор Лестрейд («Шерлок Холмс і доктор Ватсон» 1979—1986)
    міліціонер Грищенко («Зелений фургон» 1983)
    наречений («Гараж», 1979)
    фальшивий капітан Ковбасьєв («Ми з джазу» 1983)
    IMDbID 0111410
    Нагороди та премії
    Народний артист УРСР
    Державна премія України імені Олександра Довженка
    Державна премія України імені Олександра Довженка
    CMNS: Брондуков Борислав Миколайович у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Борисла́в Микола́йович Брондуко́в (1 березня 1938, село Дубова (Володарська сільська рада), Поліський район, Київська область, Українська РСР — 10 березня 2004, Биківня, Київ, Україна) — український актор, народний артист Української РСР.

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Народився в невеликому селі Дубова, Київська область у родині військовослужбовця[1]. З шести років у своєму рідному селі на всіх святах читав довгі вірші. У школі вчився добре, отримував грамоти. Десять класів закінчив лише з однією четвіркою — з хімії[2]. Закінчив у Києві будівельний технікум у 1960.

    Працював виконробом на будівництві, потім на заводі «Арсенал», де грав у народному театрі. Там його побачив ректор Театрального інституту ім. І.Карпенко-Карого Микола Задніпровський, який запропонував Брондукову вступити до інституту[3]. З 1961 по 1965 рік навчався у Театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Брондуков був одним з найближчих друзів Івана Миколайчука, вони товаришували зі студентських часів[2]. Раїса Недашківська, народна артистка України, однокурсниця Брондукова по театральному інституту згадує:

    «Боренька був приголомшливо талановитий. Його талант проявлявся не тільки на знімальному майданчику, а й у житті. У наші студентські роки він постійно всіх нас смішив. Просто доводив всіх до сліз, а сам в цей час залишався дуже серйозним.»[4]

    Як кіноактор дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова «Квітка на камені».

    У 1968 році — нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за найкращу чоловічу роль у фільмі «Камінний хрест».

    Пізніше знявся у понад 110 фільмах, в тому числі у стрічках «Афоня», «Осінній марафон», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона», «Вас чекає громадянка Ніканорова», «Будь здоровим і прощай», «Небезпечні гастролі», «Зелений фургон», «Ми з джазу».

    У кіно не грав головних персонажів. Він відмовлявся від центральних ролей, якщо вони йому не подобалися і завжди міг, за його словами, з будь-якого епізоду «зробити цукерку».

    У 1995 році став першим лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка.

    У 1984 році пережив перший інсульт. Пізніше він переніс ще два інсульти і операцію з видалення гематоми головного мозку[5].

    Востаннє на екрані з'явився у 1997 році в картині «Хіппініада, або Материк любові», але після третього інсульту (1997) він не розмовляв і не вставав з ліжка. Постійно за ним доглядала дружина Катерина.

    Помер на 67-му році життя. Похований на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а). Причиною смерті став інсульт.

    Особисте життя

    [ред. | ред. код]

    На початку 1960-х одружився зі студенткою Ленінградського політехнічного інституту Мариною, яку зустрів на зйомках фільму «Бур'ян», де вона була звукооператором[2]. Спільне життя виявилося невдалим, незабаром після весілля з'ясувалося, що дружина має психічне захворювання, і через короткий час вони розлучилися.

    Зі своєю другою дружиною, Катериною, студенткою театрального інституту, познайомився у 1969 році, тоді йому був 31 рік, а їй — 19. Борислав та Катерина Брондукови виховали двох синів — Костянтина (1970 р. н.) і Богдана (1979 р. н.)[6].

    Премії та нагороди

    [ред. | ред. код]

    Вшанування пам'яті

    [ред. | ред. код]

    У День українського кіно, 8 вересня 2012 року, у Києві на вул. Інститутській, 22/7 відкрили меморіальну дошку на фасадній стороні будинку, в якому проживав Борислав Брондуков[7].

    У 2008 році в Києві видана книга «Тринадцять сповідей», складена вдовою актора Катериною Брондуковою. До неї увійшли поетичні мініатюри та вірші Брондукова[8].

    • Могила Борислава Брондукова на Байковому кладовищі у Києві
      Могила Борислава Брондукова на Байковому кладовищі у Києві
    • Меморіальна дошка на вул. Інститутській у Києві
      Меморіальна дошка на вул. Інститутській у Києві

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]

    Актор

    [ред. | ред. код]
    1. «Квітка на камені» (1962)
    2. «Бур'ян» (1965)
    3. «Гадюка» (1965) — червоноармієць
    4. «Немає невідомих солдатів» (1965) — солдат
    5. «Хто повернеться — долюбить» (1966) — радянський партизан
    6. «Вій» — бурсак (1967)
    7. «Вечір на Івана Купала» (1968)
    8. «Камінний хрест» — крадій (1968)
    9. «Розвідники» (1968) — конвоїр
    10. «Анничка» — Крупяк, він же пан Крупенко, головний поліцай (1969)
    11. «Варчина земля» (1968) — Шевельков
    12. «Якщо є вітрила» (1969) — Пташко
    13. «Комісари» (1969) — Коваль
    14. «Небезпечні гастролі» — сторож (1969)
    15. «Острів Вовчий» (1969)
    16. «Захар Беркут» — монгольський воєначальник Бурунда (1970)
    17. «Олеся» — Ярмола (1970)
    18. «Сеспель» (1970)
    19. «Крок з даху» (1970) — поручик
    20. «Сім'я Коцюбинських» (1970) — Микола ІІ
    21. «Сімнадцятий трансатлантичний» (1971)
    22. «Де ви, лицарі?» (1971) — міліціонер
    23. «День моїх синів» (1971) — Силкін
    24. «Здрастуй і прощай» (1972) — Раков
    25. «Тут нам жити» (1972) — Петро
    26. «Дід лівого крайнього» (1973) — Іван Бессараб
    27. «Чорний капітан» (1973)
    28. «Премія» (1974) — Зюбін
    29. «Я служу на кордоні» (1974) — майор Гребньов
    30. «Афоня» (1975) — Федул
    31. «Зірка привабливого щастя» (1976) — солдат
    32. «Марина» (1975) — Тиркін
    33. «Втеча з палацу» (1975) — Михайло
    34. «Повторне весілля» (1975) — директор майстерні
    35. ««Сто грам» для хоробрості...» (1976) — Федя
    36. «Два капітани» (1976) — Голуб
    37. «Дні Турбіних» (1976) — агітатор
    38. «Табір іде в небо» (1976) — Буча
    39. «Тривожний місяць вересень» (1976) — Попеленко
    40. «Вдови» (1976) — Галкін
    41. «Женитьба» (1977) — Анучкін
    42. «Міміно» (1977) — людина, яка зважувалася перед польотом
    43. «Ніс» (1977) — Іван
    44. «У нас новенька» (1977) — Панков
    45. «Юлія Вревська» (1977) — Тюрін
    46. «Вас чекає громадянка Никанорова» (1978) — Паша Дьожкін
    47. «Підозрілий» (1978)
    48. «Суєта суєт» (1978) — Сергієнко
    49. «Вавилон ХХ» (1979) — Явтушок
    50. «Гараж» (1979) — наречений
    51. «Кіт у мішку» (1979) — Кузьма Тюлькін
    52. «Осінній марафон» (1979) — перехожий
    53. «Шлях до Софії» (1979) — солдат
    54. «З коханням навпіл» (1979) — Якимович
    55. «Санта Есперанса» (1979) — Непомусенко
    56. «Шерлок Холмс і доктор Ватсон» (1979) — інспектор Лестрейд
    57. «Дульсінея Тобоська» (1980) — наречений Альдонси
    58. «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона» — інспектор Лестрейд (1980)
    59. «Про бідного гусара замовте слово» (1980) — тюремник
    60. «Продається ведмежа шкура» (1980) — поштар
    61. «Крупна розмова» (1981) — Степчак
    62. «Осіння дорога до мами» (1981) — шофер
    63. «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Собака Баскервілів» — інспектор Лестрейд (1981)
    64. «Проданий сміх» — фотограф (1981)
    65. «Дивись в обидва!» — товариш Ликін (1981)
    66. «Зоряне відрядження» (1982) — Лур
    67. «Козача застава» (1982) — Олексій Бутов
    68. «Падіння Кондора» (1982)
    69. «Сльози крапали» (1982) — господар коня
    70. «Спортлото-82» (1982) — директор туристичної бази
    71. «Справа для справжніх чоловіків» (1983) — Карпов
    72. «Якщо вірити Лопотухіну...» (1983) — дядя Коля
    73. «Зелений фургон» (1983) — Грищенко
    74. «Ми з джазу» (1983) — підставний Колбасьєв
    75. «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри» — інспектор Лестрейд (1983)
    76. «Талісман» (1983) — майор міліції Васильєв
    77. «Унікум» (1983) — Петро Хомич
    78. «Я готовий прийняти виклик» (1983)
    79. «Вантаж без маркування» (1984) — матрос-охоронець
    80. «Жорстокий романс» (1984) — Іван, слуга у кав'ярні
    81. «Осінній подарунок фей» (1984) — художник
    82. «Якщо можеш, прости...» (1984)
    83. «Батальйони просять вогню» (1985) — старшина Цигичко
    84. «Вечорниці» (1985)
    85. «Кармелюк» (1985) — Данило
    86. «Небезпечно для життя!» (1985) — Андрій Павлович Передєлкін
    87. «Подвиг Одеси» (1985) — Борщ
    88. «Прощавай, зелень літа» (1985)
    89. «Дім батька твого» (1986)
    90. «Добре сидимо!» (1986) — дисертант
    91. «Зимівля на Студеній»
    92. «Злоблива неділя» (1986) — Степан Захарович
    93. «Не забудьте вимкнути телевізор» (1986) — Топтунов
    94. «Потрібні люди» (1986) — сторож Петрович
    95. «Прем'єра у Сосновці» (1986)
    96. «Раз на раз не випадає» (1987)
    97. «Людина з бульвару Капуцинів» (1987) — Денлі
    98. «Моя люба» (1987)
    99. «Зять із провінції» (1987) — Георгій Сафарович, заступник директора зоопарка (роль озвучена іншим актором)
    100. Державний кордон. За порогом перемоги. Фільм 6-й — візник
    101. Генеральна репетиція — дядько Симон
    102. Загибель богів
    103. Грішник
    104. Лапта
    105. Мистецтво жити в Одесі — перший чекіст
    106. Мудромір — винахідник Микола Мурашко
    107. Світла особистість — начальник відділу кадрів
    108. Гол у Спаські ворота — Михайло Михайлович
    109. Іспанська акторка для російського міністра — Єремій
    110. Ліфт для проміжної людини — Костянтин Павлович
    111. Небилиці про Івана
    112. Бля… або Сеніт-зон — «хрещений батько» мафії
    113. І повертається вітер — дядя Вася, сусід
    114. Нам дзвони не грали, коли ми вмирали — дід
    115. І чорт з нами — Петро Петрович, начальник УВС
    116. Ізгой (1991) — Гриб
    117. Медовий місяць (1991)
    118. Подарунок на іменини — Яким
    119. Карпатське золото — Зенон
    120. Чіча — Мазай, начальник хору
    121. Мелодрама з замахом на вбивство (1992) — мужик
    122. Успіху вам, панове! (1992) — працівник крематорію
    123. Фанданго для мартишки (1992)
    124. Чотири листи фанери (1992) — кооператор
    125. Екстрасенс (1992)
    126. Секретний ешелон (1993) — Духнов
    127. Трам-тарарам, або Бухти-барахти (1993) — міліціонер
    128. Тутейші («Місцеві») (1993)
    129. Я сама (1993) — міліціонер
    130. Викуп (1994) — П'яний охоронець-ВОХРівець на вході у психлікарні
    131. Капітан Крокус і таємниця маленьких змовників (1994) — шеф поліції
    132. Майстер і Маргарита (1994, вийшов на екрани у 2011 році) — Варенуха
    133. Тихий жах (1995)
    134. Будемо жити (1995)
    135. Кайдашева сім'я (1996)
    136. Хіппініада, або Материк кохання (1997)

    Кіножурнал «Фитиль»

    [ред. | ред. код]
    1. «Здібний учень» (1979, випуск № 202) — слюсар-сантехнік
    2. Фитиль № 129-07 «Ради нескольких строчек» (1989)

    Література

    [ред. | ред. код]
    • Борислав Брондуков. Тринадцять сповідей. — 2008 [Архівовано 19 лютого 2019 у Wayback Machine.][9]
    • Борислав Брондуков. Енциклопедія сучасної України. — Т. 3. Біо — ЦБя. — К.: Поліграфкнига, 2004. — С. 483.
    • Борислав Брондуков. Кіномистецтво України: кінодовідник / Капельгородська Н. — К.: АВДІ, 2004. — С. 79.
    • Борислав Брондуков. Обличчя українського кіно. — К. : РС Worid Ukraine, 1997. — С. 38.
    • Борислав Брондуков. Український біографічний кінодовідник / Капельгородська Н. — К.: АВДІ, 2001. — С. 79.
    • Борислав Брондуков. УСЕ: універсальний словник-енциклопедія. — К.: Ірина, 1999. — С. 190.

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ У Києві увічнять пам′ять артиста Борислава Брондукова. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
    2. ↑ а б в Вдова Борислава Брондукова: «В загс ми з Бронею поїхали на трамваї, а весілля зіграли на позичені 300 рублів». Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
    3. ↑ Кожну появу в кадрі перетворював на шедевр. 1 березня народився король епізоду Борислав Брондуков
    4. ↑ Через українського акценту більше 40 ролей Брондукова озвучили інші актори [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
    5. ↑ «Вдова актора Катерина: Мене рятують онуки…» Тижневик «Собеседник», 9 березня 2013(рос.)
    6. ↑ Борислав і Катерина Брондукови: українські Петрарка і Лаура. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
    7. ↑ В Києві відкрили меморіальну дошку Бориславу Брондукову. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
    8. ↑ Нетлінна спадщина митця. Перша книжка (про) Борислава Брондукова. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.
    9. ↑ 13 сповідей Борислава Брондукова. Зустріч друзів. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 28 лютого 2016.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Брондуков_Борислав_Миколайович&oldid=43545922