Бірки (Зіньківський район)
| село Бірки | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Полтавська область |
| Район/міськрада | Зіньківський район |
| Рада/громада | Бірківська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 5321381001 |
| Основні дані | |
| Населення | 1188 |
| Площа | 6,905 км² |
| Густота населення | 172,05 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 38131 |
| Телефонний код | +380 53-53 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°07′30″ пн. ш. 34°10′14″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
100 м |
| Водойми | річка Грунь-Ташань |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 38131, Полтавська обл., Зіньківський р-н, с.Бірки , тел. 9-67-79 |
| Карта | |
  Бірки | |
 Бірки  Бірки | |
| Мапа | |
Бі́рки — село в Україні, в Зіньківському районі Полтавської області. Населення становить 1188 осіб. Орган місцевого самоврядування — Бірківська сільська рада.
Зміст
Географічне розташування[ред. | ред. код]
Село Бірки знаходиться на березі річки Грунь-Ташань, вище за течією на відстані 2 км розташоване село Троянівка, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Загрунівка. До села примикає лісовий масив (сосна).
Історія[ред. | ред. код]
Точна дата заснування не відома. Село було ще позначено на карті Гюстова де Боплана (1648 рік).
Першими поселенцями були козаки-втікачі. З 1649 року Бірки — сотенне містечко Полтавського, з 1661 року — Зіньківського, а з 1724 року — Гадяцького полку. За часів гетьманства І. Самойловича (1672—1787 роки) село було подароване гадяцькому полковникові Михайлу Бороховичу.
З 1724 року Бірки — містечко Гадяцького, у 1781—1796 роках — Зіньківського повіту. З 1796 року входило до складу Малоросійської, з 1802 — Полтавської губернії. 1803 року стало волосним містечком.
Наприкінці 19 століття у містечку двічі на рік відбувалися ярмарки, щотижня — базари. За даними 1900 року Бірки — центр волості, були сільські громади, земська та церковно-парафіяльна школи.
1907 року лікарем Г. Ф. Влайковим та односельцем Непомнящим створено гурток революційної молоді. Учасники гуртка закликали до боротьби проти царя.
Радянську владу встановлено в січні 1918 року. У ході сутички з махновцями загинули 120 жителів.
Липневої ночі 1920 року раптовим нападом повстанці М. Мандика розгромили в Бірках російський продовольчий загін, який грабував місцевих селян і змусили рештки продармійців втекти до Зінькова.[1]
З 1930 року діяли колгоспи: «Більшовик», «Перемога», «Нове життя», «Соціалістичний шлях», «Прогрес».
Жертвами голодомору 1932—1933 років стали 172 особи. У 1937—1939 роках репресовано 24 жителя.
Село у часи німецько-радянської війни було окуповане нацистськими військами з 5 жовтня 1941 до 8 листопада 1943 року. Німцями розстріляно 5 червоноармійців; спалено 158 та зруйновано 20 хат. До Німеччини на примусові роботи вивезено 255 жителів, загинуло на фронтах 261 односельчан, при визволенні села — 194 радянських воїнів.
Населення[ред. | ред. код]
| Рік | Дворів | Жителів |
|---|---|---|
| 1859 | 435 | 2937 |
| 1863 | 424 | 2821 |
| 1882 | 496 | |
| 1910 | 595 | 3375 |
| 1926 | 681 | 3147 |
| 1990 | 1250 | |
| 2001 | 1188 |
Інфраструктура[ред. | ред. код]
У селі знаходяться:
- Бірківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів ім. І. А. Цюпи
- сільське відділення зв'язку;
- лікарня на 25 ліжок;
- дитсадок на 35 місць;
- Будинок культури (400 місць);
- бібліотека (понад 15,7 тис. одиниць зберігання)
Архітектура[ред. | ред. код]
культові споруди:
- Георгіївська церква (1857 рік)
- Миколаївська церква (початок 18 століття; 1788 року розібрана)
- Успенська церква (кінець 17 століття)
пам'ятники:
- пам'ятник односельчанам, загиблим у сутичці більшовиків та махновців (збудований 1920 року);
- пам'ятники на братській могилі радянських воїнів, полеглим 1943 року при визволенні села (збудовані в 1954 та 1955 роках);
- пам'ятник воїнам-односельчанам, загиблим у роки радянсько-німецької війни.
Економіка[ред. | ред. код]
- Молочно-товарна ферма;
- ПАТ «Бір»;
- ТОВ «Сільгосптехніка».
Персоналії[ред. | ред. код]
- Биковець Михайло Миколайович (1894—1937) — український письменник, літературний критик, педагог, громадський діяч, журналіст, жертва сталінського терору.
- Цюпа Іван Антонович (1911, Бірки — 2004) — український письменник, публіцист.
- Микитенко О. Г. — контр-адмірал.
- Чирка Микола Спиридонович (1907-1995) — Герой Радянського Союзу.
- Зуй Антон Іларіонович (1922-2003) — учасник Другої Світової війни, нагороджений чотирма медалями "За відвагу".
- Леонова Ганна Дмитрівна (1923-2008) — Герой Соціалістичної Праці.
- Сень Олександр Васильович (нар. 1 липня 1961) — заступник міністра аграрної політики та продовольства України — керівник апарату (з квітня 2013).
Також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірки // Полтавщина:Енциклопедичний довідник (За ред. А. В. Кудрицького)., К.: УЕ, 1992. — С. 66-67. ISBN 5-88500-033-6
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко та ін. — Полтава: Оріяна, 2008. — С. 172. ISBN 978-966-8250-50-7
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009, С. — 62-63
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Реабілітовані історією. Полтавська область. Науково-документальна серія книг. — Кн. 5 / Упорядник О. А. Білоусько. — Київ-Полтава: Оріяна, 2007. — 720 с.
