Варненська та Велико-Преславська єпархія БПЦ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Варненська та
Велико-Преславська єпархія БПЦ
Varna Cathedral - 2.jpg
Основні дані
Церква Болгарська православна церква
Заснована I століття, X століття
Ліквідована VII століття
Єпархіальний центр Варна
Кафедральний собор Успенський собор (Варна)
Офіційний сайт www.mitropolia-varna.org
Титул правлячого
архієрея
Варненський и Великопреславський
Правлячий архієрей
Правлячий архієрей Іоан (Іванов)
Eparchy of the Bulgarian Orthodox Church.png

Варненська та Велико-Преславська єпархія БПЦ (болг. Варненска и Великопреславска епархия);&nbsp — єпархія автокефальної Болгарської православної церкви на території Варненської області і Тирговіштського округу Разградської області; кафедральне місто — Варна, архієрейські намісництва знаходяться в містах — Шумен, Провадія, Добрич і Тирговиште.

Загальна кількість парафій у єпархії — 330.

Історія[ред. | ред. код]

Варна вважається апостольською катедрою. Є згадки про проповідь апостола Андрія Первозванного у цих землях. Він же постановив єпископом в Одіссі (нинішня Варна) свого учня Амплія.

Згадки про місцеву єпископську кафедру збереглися від III — початку IV століття. Наприкінці VI-початку VII століття вона мала статус автокефальної архієпископії, потім увійшла до складу Константинопольського Патріархату. У VII столітті Одісс був спалений і спустошений аварами. На його місці невдовзі виникло болгарське поселення під назвою Варна.

Церковна організація була відроджена в IX-X століттях. Область входила до складу Болгарської церкви. На початку XIII століття, після завоювань царя Калояна, ці землі увійшли до складу Преславської єпархії Тирновського Патріархату. Після відновлення тут влади Східно-Римської імперії Варна повернулася в підпорядкування Константинопольської Церкви. Імена Варненських митрополитів відомі з початку XIV століття.

До 1871 в єпархію входили Варненський, Балчікський, Мангалійський, Добричський і Провадійський округи, а також 3 монастирі на узбережжі (Димитріївський, Костянтинівський і Тузленський поблизу Балчика).

Після проголошення самостійного Болгарського екзархату, Перші болгарські церковно-народні збори 1871 ухвалили приєднати Варненську єпархію до Преславської. Спочатку кафедра цієї об'єднаної єпархії перебувала в Шумені, але наприкінці 1878 митрополит Симеон переніс кафедру до Варни і став титулуватися митрополитом Варненським.

У зв'язку з розмежуванням Болгарії та Східної Румелії за Берлінським конгресом в 1878, низка територій була передана Румунії і увійшов до Румунської церкви.

Під час тривалого єпископства владики Симеона у Варненській єпархії Болгарської Церкви — до 1937, з ініціативи митрополита засновано кілька училищ, духовних шкіл і народних гімназій. Н Активно велося храмобудівництво — близько половини церков, що існували в єпархії на початку XXI століття було побудовано саме в той час. При наступному митрополиті Йосифі продовжені соціальні проекти через православні братства, число яких виросло з 10 до 27. При храмах відкрилося багато безкоштовних їдалень для дітей.


Єпископи[ред. | ред. код]

Варненські митрополити Вселенської патріархії[ред. | ред. код]

Преславські єпископи Вселенської патріархії[ред. | ред. код]

  • Григорій (згадуваний 1578)[1]
  • Спиридон (згадуваний у травні 1590)[2]
  • Григорій (згадуваний 4.11.1620 г.)[3]
  • Калиник Преславський (згадуваний 1623, 1630, 1636[4] и в 1643 г.[5])
  • Нектарій (обраний 15 грудня 1680)[6]
  • Софроній[7]
  • Никофор (згадуваний 1720)[8]
  • Хрисант (згадуваний 1733—1734 г.)[9]
  • Партеній (помер 1747)[10]
  • Гедеон (обраний 09 листопада 1747,[11] споменат в 1762[12] и 1765 г.,[13] починал през 1780 г.[14])
  • Неофіт (помер 1809[15])
  • Антим (згауваний 1829 г.,[16] преместен в 1831 г.[17])
  • Григорій (обраний 1831, відсторонений 1833)[18]
  • Герасим (обраний 1833, переміщений 1840)[19]
  • Порфирій (обраний 1840, переміщений 1847)[20]
  • Діонісій Візантійський (обраний 1847, переміщений 1850)[21]
  • Веніамін (обраний 17 грудня 1850, пішов із єпархії 1861)[22]
  • Антим І (обраний 23.05.1861, переміщений 13.04.1868)[23]
  • без намісника 1872.

Варненські та Преславські митрополити Болгарської Православної Церкви[ред. | ред. код]

Монастирі[ред. | ред. код]

  • Монастир Святого Атанаса — село Оброчище;
  • Аладжанський Свято-Троїцький монастир — місто Варна;
  • Патлейнський Пантелеймонів монастир — місто Великий Преслав;
  • Златарський Петро-Павлівський монастир — село Златар;
  • Монастир святих Костянтина та Єлени — місто Варна;
  • Велико-Преславський Кирило-Методієвський монастир — місто Великий Преслав;
  • Монастир Святого Іоанна Рільського — село Черни Врах;
  • Монастир Святої Марини — село Ботево;
  • Александрійський Свято-Іллінський монастир — село Александрія;
  • Монастир Різдва Пресвятої Богородиці — місто Сотира;
  • Монастир Святої Великомучинеці Катерини — село Балґарево.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Б. Христова, Д. Караджова, Е. Узунова. Бележки на българските книжовници Х-ХVIII век. Т.1-2. С., 2003—2004, № 202
  2. Γερμανός, σ. 157
  3. Γερμανός, σ. 157
  4. Γερμανός, σ. 157
  5. Христова, Караджова, Узунова, № 308
  6. Γερμανός, σ. 158
  7. Γερμανός, σ. 158
  8. Тютюнджиев, Ив. Търновската митрополия през 17. и първата половина на 18. век. Велико Търново, 1999, 33-34.
  9. Omont, H. Liste des métropolitains et évêques grecs du Patriarcat de Constantinople vers 1725. — Révue de l'Orient latin, 1, 1893, 315.
  10. Γερμανός, σ. 158
  11. Γερμανός, σ. 158
  12. Софроний Врачанский. Жизнеописание (ред. Н. М. Дылевский, А. Н. Робинсон). Ленинград, 1976, 38.
  13. Христова, Караджова, Узунова, № 403—404
  14. Иречек, К. Пътувания по България. 2-ро изд. С., 1974, 941.
  15. Иречек, К. Пътувания по България. С., 1974, 941.
  16. Начев, В. Български надписи. С., 1994, № 124
  17. Γερμανός, σ. 158
  18. Γερμανός, σ. 158
  19. Γερμανός, σ. 158
  20. Γερμανός, σ. 158—159
  21. Γερμανός, σ. 159
  22. Γερμανός, σ. 159
  23. Γερμανός, σ. 159

Джерела[ред. | ред. код]