Перейти до вмісту

Великий Преслав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
місто
Вікіпедія: Портал:«Болгарія»
Великий Преслав
болг. Велики Преслав
Країна Болгарія Болгарія
Область Шуменська область
Община Великий Преслав
Код ЕКАТТЕ 58222
Поштовий індекс 9850
Телефонний код 0538
43°09′39″ пн. ш. 26°48′44″ сх. д.H G O
Висота 145
Площа 76,76 км²
Населення 7694 (2011)
Телефонний код +421-0538
bulgaria.domino.bg/velikipreslav/
Відстань
До обласного центру
 фізична 15 км [2]
До Софії
 фізична 288 км [2]
Розташування
Великий Преслав. Карта розташування: Болгарія
Великий Преслав
Великий Преслав
Великий Преслав (Болгарія)
Мапа
Мапа
CMNS: Великий Преслав у Вікісховищі

Вели́кий Пресла́в (болг. Велики Преслав) або просто Преславдавньоруських літописах — Переяславець)[3] — місто в Шуменській області Болгарії. Адміністративний центр общини Великий Преслав. Столиця країни з часів Першого Болгарського царства,[4][5] в новій історії Великий Преслав має статус міста з 1883 року. До Визволення в 1878 році місто також називалося турецькою назвою Ескі Стамбулук (старий Стамбул).[6] Селище носило назву Преслав до 1993 року, коли був виданий указ про його перейменування у Великий Преслав[7]. З кінця XIX століття проводяться археологічні розкопки[3].

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису населення 2011 року у місті проживали 7694 особи.

Національний склад населення міста[8]:

Національність Кількість осіб Відсоток
болгари 5190 75,5 %
турки 1004 14,6 %
цигани 593 8,6 %
інша 31 0,5 %
не визначились 58 0,8 %
Всього відповіли 6876

Розподіл населення за віком у 2011 році[9]:


Динаміка населення[10]:

Географія

[ред. | ред. код]

Місто розташоване в Шуменській області, в 20 км від міста Шумен, за 3 кілометри на південь від сучасного села Преслава, воно є третім за величиною в регіоні після Шумена і Нового Пазара і є адміністративним центром громади Великий Преслав. Площа Преслава — 5 квадратних кілометрів.

Історія

[ред. | ред. код]

Стародавня

[ред. | ред. код]

Звіт про дослідження доісторичних поселень у Північно-східній Болгарії 1926 року показує, що з початку ХХ ст. до н. е. тут існував курган у неолітичний, енеолітний і бронзовий періоди. Курган називається «Мертвецький» і має діаметр 150 м і висоту 5 м, розташований в 0,5 км на захід від міста. Археологічний огляд виявляє друге поховання на території Великого Преслава, що датується неолітом і енеолітом. Воно розташоване у місцевості Гебеклісе, в 2 км на південь від міста, на відстані 150 м від річки Голяма Камчия, діаметром 70 м і висотою 5,5 м[11]

Старий столичний комплекс Преславський палац

Раннє середньовіччя

[ред. | ред. код]

У районі Делі Душка, поза стінами пізнішого середньовічного міста, були знайдені залишки тринефної церкви першої половини V століття.[12]

Місто виникло у другій половині IX століття під час правління князя Бориса I (852—889) як військовий табір з укріпленим палацом і гарнізоном, розташований в 30 км від столиці Першої Болгарської держави Плиска. У 893 році після Преславської церковно-народної ради місто було оголошено столицею Болгарії, ставши місцем першої болгарської книжної школи. Преславська книжна школа розвивалася як важливий літературний і культурний центр Болгарії і в слов'янському світі, де служили видатні середньовічні письменники і вчені Наум Охридський, Костянтин Преславський, Іоанн Екзарх, Пресвітер Козьма, Чорноризець Храбр, Тудор Доксов та інші.

У середні століття Преслав став одним з найкрасивіших і величних міст Південно-східної Європи, з якого збереглися значні пам'ятники Плиска-Преславської культури. Зовнішнє місто було оточене білими стінами. Структури воріт, веж і стін подібні до структур Плиски. Внутрішнє місто також було оточене стіною, де був розташований комплекс царських будівель: величні кам'яні палаци, такі як Великий палац і Тронний палац з колонами, багато прикрашена мозаїкою, мармуровими і керамічними іконами Кругла церква та інші.

В кінці 60-х років X століття київський князь Святослав I, мотивований візантійським імператором Іоанном I Цимісхієм, пішов у похід на Болгарію і підкорив північний схід країни, у тому числі великі міста Друстар (сьогодні Сілістра) і Преслав (971). Він продовжив свій похід на південь і напав на візантійців, які в наступній війні вступили до Східної Болгарії спочатку як визволителі і вигнали русичів. Однак імператор Іоанн І вирішив скористатися ситуацією і зайняти східні болгарські землі, у тому числі Друстар і Преслав, захопивши болгарського царя Бориса II і Преславську скарбницю. На честь своєї перемоги імператор назвав місто на свою честь, давши йому візантійську назву «Йоанополіс». Місто було звільнене царем Самуїлом в 976 році і залишалося в болгарських руках до 1001 року, коли воно знову потрапило під візантійське панування. Після воскресіння Болгарської держави після повстання Івана Асена I і Теодора-Петра (1185—1187) Преслав знову став болгарською фортецею.

Серед археологічних знахідок виявлена керамічна ікона св. Теодора Стратилата, преславський золотий скарб і керамічний іконостас палацового монастиря, унікальна колекція свинцевих печаток, цінна колекція епіграфічних пам'яток, шахова фішка (пішак). Археологічні знахідки — зброя, знаряддя праці, ювелірні прикраси, розмальована кераміка тощо, свідчать про високо розвинуті ремесла і жваву торгівлю з Візантією та іншими країнами[3].

Османська влада

[ред. | ред. код]

Преславська єпархія стала незалежною від Константинопольського Патріархату в 1871 році. Через рік 20 серпня 1872 року Архімандрит Симеон став митрополитом Преславської єпархії.

4-та сільськогосподарська культурна та національна рада, 28 — 29 серпня 1938 Варна .
Керамічна ікона Св. Теодор Стратилат Преславської школи
Преславська кругла церква

Релігія

[ред. | ред. код]
Церква Св. Архангела Михаїла

Більшість населення складають православні християни. Є три православної церкви — архангела Михаїла,[13] Св. апостолів Петра і Павла і пам'ятник-храм- Св. Кирила і Мефодія.

Монастир «Св. Пантелеймон»

[ред. | ред. код]

Патлейнський монастир «Св. Пантелеймон» був заснований у 9 столітті. Монастир складався з хрестовокупольної церкви та житлових і комерційних будівель, утворених у трьох дворах — молитовному, житловому і виробничому.

Є легенди, що в монастирі жили і творили учні святих братів Кирила і Мефодія Климент Охридський і Наум Преславо-Охридський. У 907 році, у монастирі помирає князь Борис.[14] У районі монастиря відбуваються розкопки з початку 1908 року. Знайдено унікальну керамічну ікону святого Теодора Стратилата археологом Йорданом Господиновим.[15]

Освіта

[ред. | ред. код]
  • Професійна технічна гімназія «Симеон Великий»
  • Професійна сільськогосподарська гімназія
  • Середня школа «Черноризець Храбр»
  • Початкова школа «Св. Кирила і Мефодія»

Культура

[ред. | ред. код]
Громадський центр «Розвиток-1874»

У місті розташований Національний історико-археологічний заповідник та музей, до складу якого входять відновлені та збережені частини розкопок середньовічного міста та музей, де розміщені деякі відкриті об'єкти; зберігається більше 35 000 об'єктів, з яких близько 1700 експонуються для відвідувачів. Музей був заснований 26 жовтня 1906 року за ініціативою Йордана Господинова в місцевому археологічному товаристві «Тича» . Будівля музею була повністю завершена в 1981 році. Заповідник входить до 100 національних туристичних об'єктів Болгарії.

У Преславі є етнографічний будинок XVIII — XIX століття, який зберігається в автентичному вигляді, представляє звичаї регіону з етнографічною колекцією. Місто також має громадський центр «Розвиток 1874», заснованим ще до Визволення.

Творча діяльність

[ред. | ред. код]
  • Дитячий ансамбль «Здравець» очолює Валентина Янкова
  • Дитяче ансамбль «Здравець — юніор» на чолі з Валентиною Янковою
  • Танцювальна група «Любе ле» з керівником Христо Колевим
  • Танцювальна група «Радість» на чолі з Христом Колевим
  • Танцювальна група"Пендарі" з режисерами Діляною Георгієвою та Венетою Івановою
  • Жіноча фольклорна група «Болярка» на чолі з Венеліном Борисовим
  • Дитячий ансамбль танцю «Веселий Хорс» з керівником Ніною Денєвою
  • Народний клуб «Веселий хор» на чолі з Ніною Денєвою

Були знайдені кісткові останки диких і домашніх птахів проф. Златозаром Боєвим, який визначив 18 видів птахів, більш цікавим серед них є орел яструбиний (Aquila fasciata), білоголовий сип (Gyps fulvus), фазан (Phasianus colchicus), галагаз звичайний (Tadorna Tadorna) та інші.[16][17][18]

Спорт

[ред. | ред. код]

Місцева футбольна команда ФК «Преслав», що грає в футбольній групі «Б» .

Галерея

[ред. | ред. код]

Особи

[ред. | ред. код]

Особи, пов'язані з Великим Преславом:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в НСИ Националният регистър на населените места
  2. а б Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
  3. а б в Українська радянська енциклопедія
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 27 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 9 червня 2019. Процитовано 27 лютого 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Реймонд Детрез: історичний словник Болгарії , опудало пр., 1997, ISBN 0-8108-3177-5 , с.
  7. Указ 206 Президента Республіки від 10 вересня 1993 року. Архів оригіналу за 10 грудня 2007. Процитовано 27 лютого 2019.
  8. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
  9. Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
  10. Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Велики Преслав, общ. Велики Преслав, обл. Шумен (болгарською) . Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
  11. Світлана Венелінова, КАТАЛОГ АРХЕОЛОГІЧНИХ ОБ'ЄКТІВ ПРЕСТИЖІЗНОГО ЕПОХА У ВЕЛИКІЙ ТА СЕРЕДНІЙ ОЧИЩЕННІ ВЕЛИКОЇ КАМЧІЇ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 грудня 2018. Процитовано 27 лютого 2019.
  12. Димитров, Димитър (2013). Християнските храмове по българските земи I-IX век. София: Фондация „Покров Богородичен“. с. 103. ISBN 978-954-2972-17-4.
  13. Василиев, Асен (1965). Български възрожденски майстори: живописци, резбари, строители. София: Наука и изкуство. с. 250.
  14. http://pravoslavieto.com/. Архів оригіналу за 25 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  15. http://www.nasamnatam.com/. Архів оригіналу за 18 жовтня 2018. Процитовано 27 лютого 2019.
  16. Боєв Х., Н. Ілієв, 1989.
  17. Ілєв, Н. Боєв. 1990.
  18. Боєв, Х., Н. Ілієв. 1991.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Навчальні заклади

ЗМІ

Інші посилання