Вікова структура населення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Середній вік населення країн світу, 2017 рік

Вікова структура населення — демографічний показник розподілу наявного населення за різними віковими групами[1]. Розподіл населення за віком пов'язаний з особливостями і динамікою його відтворення і міграцією. Вікова структура впливає на коефіцієнти народжуваності та смертності, на частку економічно активного населення[2]. Для графічного відображення статево-вікової структури населення використовують статево-вікові піраміди[3]. По вісі абсцис відкладають пропорційні долі вікових груп (ліворуч — чоловіки, праворуч — жінки), по вісі ординат — вік[3].

Класифікація[ред. | ред. код]

Межі вікових груп встановлюються на основі трудового законодавства, місцевих традицій тощо[2].

За біологічною ознакою виділяють такі вікові групи:

  • до 15 років — діти і юнаки;
  • 15-64 років — молодь дорослі;
  • 65 і більше років — люди поважного віку[2].

Експерти ООН у власних соціально-економічних і демографічних розрахунках на основі працездатності виділяють п'ять вікових груп:

  • 0-14 років — діти;
  • 15-24 роки — ранній працездатний вік;
  • 25-54 років — основний працездатний вік;
  • 55-64 років — зрілий працездатний вік;
  • 65 років років і старше — літні люди[1].

Особливо виділяють вікову групу жінок у фертильному віці, коли жінка може народжувати дітей — 15-49 років[2].

На основі співвідношення різних вікових груп визначають три типи вікових структур населення:

  • прогресивний (розвивається), коли чисельність дітей, до 15 років, становить понад 25 %, а старіше 50 років — менше 25 % — характерний для країн Тропічної Африки;
  • стаціонарний (стабілізований) — характерний для країн Північної Америки;
  • регресивний (деградує) — характерний для розвинених країн Європи,Японії[2].

Географія[ред. | ред. код]

Країни Європи наближаються до регресивного типу у зв'язку зі зростанням частки осіб старших вікових груп. Найменший показник «молодості»: Італія (-1,5 %), Німеччина (0,9 %), Норвегія (3,6 %), Франція (4 %), Угорщина 3,6 %), Україна (9,2 %)[2]. У більшості країн Азії і Африки вікова структура молода: Лівія (47,6 %), Гана (47,6 %), Ефіопія (45,2 %), Того (42,2 %), Замбія (42,2 %), Сирія (41,9 %)[2].

Значення[ред. | ред. код]

Вікова структура населення впливає на основні соціально-економічні проблеми націй. Країни з молодим населенням (високий відсоток дітей віком до 15 років) повинні більше інвестувати в заклади освіти, тоді як країни з більш високим відсотком людей похилого віку (65 років і старше) мають більше інвестувати в сектор охорони здоров'я.

Вікова структура населення часто використовується при прогнозуванні потенційних політичних проблем тієї чи іншої країни, регіону. Наприклад, швидке зростання молодого дорослого населення, яке не здатне знайти роботу, може спричинювати політичні заворушення. За прогнозами демографів до 2025 року частка осіб у віці більше 60 років у розвинених країнах переважатиме.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Age structure : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2018 року. — ISSN 1553-8133.
  2. а б в г д е ж Кузик С. П., 2002, с. 75-76
  3. а б ДЭС, 1985

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]