Населення Італії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Італії M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 61,855 млн осіб
Густота 203,3 особи/км²
Коефіцієнт міграції 4,1 ‰
Природний рух
Природний приріст 0,27 ‰
Народжуваність 8,74 ‰
Смертність 10,19 ‰
Смертність немовлят 3,29 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 13,73 %
 • 15–64 років 65,07 %
 • старіші за 65 років 21,2 %
Середня тривалість життя 82,12 року
 • чоловіків 79,48 року
 • жінок 84,92 року
Статева структура
загалом 0,93 чол./жін.
при народженні 1,06 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,75 чол./жін.
Етнічні групи
Нація італійці
Найбільший етнос італійці
Нацменшини німці, французи, словенці, албанці, греків
Мови
Офіційна італійська
Також у побуті німецька, французька, словенська

Населення Італії. Чисельність населення країни 2015 року становила 61,855 млн осіб (24-те місце у світі)[1]. Чисельність італійців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 8,74 ‰ (213-те місце у світі), смертність — 10,19 ‰ (40-ве місце у світі), природний приріст — 0,27 % (177-ме місце у світі) .

Природний рух[ред.ред. код]

Населення Італії збільшилося майже удвічі протягом двадцятого століття, але модель зростання була вкрай нерівномірною через великомасштабну внутрішню міграцію з сільських районів Півдня в промислові міста Півночі, явище, яке відбулося внаслідок італійського економічного дива у 1950-1960 роки. Висока народжуваність зберігалася до 1970-х років, після чого вона почала різко знижуватися, що призвело до швидкого старіння населення. Наприкінці 2000-х, кожен п'ятий італієць був старше 65 років[2]. Тим не менш, внаслідок масової імміграції за останні два десятиліття минулого століття, в останні роки Італія пережила значне зростання народжуваності[3].

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Італії, станом на 2015 рік, дорівнює 8,74 ‰ (213-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,43 дитини на одну жінку (208-ме місце у світі)[1]. Сумарний коефіцієнт народжуваності піднявся з рекордно низького рівня 1,18 дитини на одну жінку 1995 року до 1,41 дитини 2008 року і, як очікується, сягне 1,6 дитини на одну жінку 2030 року[4]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 30,3 року (оцінка на 2011 рік)[1].

Смертність у Італії 2015 року становила 10,19 ‰ (40-ве місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,27 % (177-ме місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Італії, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Італії становить 45,1 року (6-те місце у світі): для чоловіків — 44, для жінок — 46,2 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 82,12 року (14-те місце у світі), для чоловіків — 79,48 року, для жінок — 84,92 року[1].

Вікова структура населення Італії, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

  • діти віком до 14 років — 13,73 % (4 340 380 чоловіків, 4 154 737 жінок);
  • молодь віком 15-24 роки — 9,79 % (3 035 586 чоловіків, 3 020 584 жінки);
  • дорослі віком 25-54 роки — 42,74 % (13 063 733 чоловіка, 13 375 975 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 12,54 % (3 756 546 чоловіків, 3 997 190 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 21,2 % (5 626 752 чоловіка, 7 483 637 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,6; коефіцієнт розлучуваності — 0,9; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 25 (дані за 2010 рік)[5]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 34,2 року, жінки — 31,3 року, загалом — 32,8 року (дані за 2014 рік)[6].

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 203,3 особи/км² (65-те місце у світі)[1]. Густота населення Італії вища, ніж у більшості західних європейських країн. Однак розподіл населення дуже нерівномірний. У розміщенні населення Італії можна виділити основну диспропорцію: здебільшого міська індустріальна північ і здебільшого сільський аграрний південь. Уздовж усього морського узбережжя країни розміщуються великі портові міста і невеличкі приморські містечка (Адріатичне узбережжя). Значна густота розміщення населення відзначається навколо найбільших агломерацій: Рим, Мілан, Неаполь. Майже половина населення країни розміщується на Паданській рівнині. Такі великі регіони, як Альпи та Апенніни, плато Базиліката і острів Сардинія дуже малонаселені.

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Італії

Італія високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 69 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,39 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Рим (столиця) — 3,718 млн осіб, Мілан — 3,099 млн осіб, Неаполь — 2,202 млн осіб, Турин — 1,765 млн осіб, Палермо — 853,0 тис. осіб, Бергамо — 840,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Італії

Міграції[ред.ред. код]

Країни походження мігрантів до Італії

Річний рівень імміграції 2015 року становив 4,1 ‰ (30-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Після століть чистої еміграції, від 1980-х Італія переживає великомасштабну імміграцію вперше в сучасній історії. За даними італійського уряду, на січень 2011 року налічувалося 4 570 317 іноземців, що проживали в Італії[7].

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 13 тис. біженців з Сомалі, 12,2 тис. з Афганістану, 11,9 тис. з Еритреї, 9,9 тис. з Нігерії, 9,2 тис. з Пакистану, 8,3 тис. з Малі, 5,07 тис. з Кот-д'Івуару. За період 2015—2016 років до країни морем дісталось 277 тис. біженців з Лівії та Близького Сходу[1].

У країні мешкає 747 осіб без громадянства[1].

Італія є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[8].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
італійці
  
92%
інші
  
8%
Докладніше: Народи Італії

Головні етноси країни: італійці, невеличкі громади німців, французів, словенців на півночі країни, албанців і греків на півдні.

Етнічне походження населення Італії
Походження Кількість Відсоток
італійці &&&&&&&055818099.&&&&&055 818 099 92,00 %
румуни &&&&&&&&01700000.&&&&&01 700 000 3.08 %
північні африканці &&&&&&&&&0646624.&&&&&0646 624 1,07 %
албанці &&&&&&&&&0466684.&&&&&0466 684 0,77 %
китайці &&&&&&&&&0188352.&&&&&0188 352 0,28 %
українці &&&&&&&&&0153998.&&&&&0153 998 0,31 %
інші азіати &&&&&&&&&0499013.&&&&&0499 013 0,83 %
темношкірі африканці &&&&&&&&&0324917.&&&&&0324 917 0,54 %
латиноамериканці &&&&&&&&&0285169.&&&&&0285 169 0,47 %
Інші &&&&&&&&&0782549.&&&&&0782 549 1,29 %

Українська діаспора[ред.ред. код]

Докладніше: Українці Італії

Мови[ред.ред. код]

Мови Італії (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
італійська
  
%
німецька
  
%
французька
  
%
словенська
  
%
Докладніше: Мови Італії

Офіційна мова[9]: італійська. Інші поширені мови: німецька (регіон Трентіно), французька (регіон Валле-д'Аоста), словенська (словенська (Трієст-Горіція). Італія, як член Ради Європи, 27 червня 2000 року підписала, але не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов[10].

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Італії (2014 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
християни
  
82%
агностики
  
17%
мусульмани
  
1%
Докладніше: Релігія в Італії

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство (переважно римо-католицтво, невеликі громади Свідків Єгови, протестанти) — 80 %, іслам — до 1 млн, атеїсти і агностики — 20 % (станом на 2015 рік)[1]. Італія не має офіційної релігії. 1984 року перегляд Латеранської угоди скасував католицизм як офіційну державну релігію, визнаючи її важливу роль, яку вона відіграє в італійському суспільстві.

Освіта[ред.ред. код]

Докладніше: Освіта в Італії

Рівень письменності 2015 року становив 99,2 % дорослого населення (віком від 15 років): 99,4 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок[1]. Державні витрати на освіту становлять 4,1 % ВВП країни, станом на 2011 рік (93-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2013 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,76 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 3,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 9,2 % ВВП країни (33-тє місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,29 ‰ (212-те місце у світі); хлопчиків — 3,49 ‰, дівчаток — 3,08 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 4 випадків на 100 тис. народжень (180-те місце у світі)[1].

Італія входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

2013 року було зареєстровано 122,0 тис. хворих на СНІД (39-те місце у світі), це 0,28 % населення в репродуктивному віці 15-49 років (85-те місце у світі)[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 23,7 % (97-ме місце у світі)[1].

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 99,5 %, в сільській місцевості — 99,6 %, загалом по країні — 99,5 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 56,5 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 21,5 %; частка осіб похилого віку — 35,1 %, або 2,9 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 29,9 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств в країні виглядає таким чином: нижній дециль — 2,3 %, верхній дециль — 26,8 % (станом на 2000 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 40,559 млн унікальних інтернет-користувачів (18-те місце у світі), що становило 65,6 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 25,54 млн осіб (27-ме місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється таким чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 3,9 %; промисловість і будівництво — 28,3 %; сфера послуг — 67,8 % (станом на 2011 рік)[1]. Безробіття 2015 року дорівнювало 12,2 % працездатного населення, 2014 року — 12,7 % (136-те місце у світі); серед молоді у віці 15-24 років ця частка становила 42,7 %, серед юнаків — 41,3 %, серед дівчат — 44,7 % (17-те місце у світі)[1].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Важливі ворота для латиноамериканського кокаїну й південно-східноазійського героїну, що прямує на європейський ринок; відмивання грошей, організована злочинність, контрабандні потоки[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Італії докладає усіх можливих зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[11][12].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,06 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 0,98 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Італії
Рік Населення Зміна
500 7 000 000
1000 7 000 000 +0.0%
1500 11 000 000 +57.1%
1861 22 182 377 +101.7%
1871 27 303 509 +23.1%
1881 28 953 480 +6.0%
1901 32 965 504 +13.9%
1911 35 845 048 +8.7%
1921 39 943 528 +11.4%
1931 41 651 000 +4.3%
1936 42 943 602 +3.1%
1951 47 515 537 +10.6%
1961 50 623 569 +6.5%
1971 54 136 547 +6.9%
1981 56 556 911 +4.5%
1991 56 778 031 +0.4%
2001 56 995 744 +0.4%
2011 59 433 744 +4.3%
2015 60 656 000 +2.1%
Джерело: Дані Національного інституту статистики Італії

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау (англ.) Italy // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. (англ.) Євростат. Ageing characterises the demographic perspectives of the European societies — Issue number 72/2008. Процитовано 28 квітня 2009 року. 
  3. (англ.) ISTAT. Crude birth rates, mortality rates and marriage rates 2005-2008. Процитовано 10 травня 2009 року. 
  4. (англ.) ISTAT. Average number of children born per woman 2005-2008. Процитовано 3 травня 2009 року. 
  5. (англ.) Marriage and divorce statistics — Eurostat, European Commission, 2011.
  6. (англ.) Marriage indicators — Eurostat, European Commission, 10 August 2016.
  7. (англ.) Istituto Nazionale di Statistica. Foreign resident population on 1st January. Процитовано 2011-12-19. 
  8. (англ.) International Organization for Migration.
  9. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  10. (англ.) European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories.
  11. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  12. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]