Населення Франції

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Населення Франції M:
Ріст чисельності населення країни
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 66,553 млн осіб
Густота 117,6 особи/км²
Коефіцієнт міграції 1,09 ‰
Природний рух
Природний приріст 0,43 %
Народжуваність 12,38 ‰
Смертність 9,16 ‰
Смертність немовлят 3,28 ‰
Вікова структура
 • до 14 років 18,66 %
 • 15–64 років 62,6 %
 • старіші за 65 років 18,74 %
Середня тривалість життя 81,75 року
 • чоловіків 78,65 року
 • жінок 85,01 року
Статева структура
загалом 0,96 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,05 чол./жін.
15–64 років 0,97 чол./жін.
після 65 років 0,75 чол./жін.
Етнічні групи
Нація французи
Найбільший етнос французи
Нацменшини бретонці, баски, слов'яни, марокканці, алжирці, індо-китайці
Мови
Офіційна французька
Також у побуті різні діалекти французької, бретонська, креольська, махорійська

Населення Франції. Чисельність населення країни 2015 року становила 66,553 млн осіб (включно з заморськими територіями), населення метрополії — 62,814 млн осіб (22-ге місце у світі)[1]. Чисельність французів стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 12,38 ‰ (160-те місце у світі), смертність — 9,16 ‰ (65-те місце у світі), природний приріст — 0,43 % (163-тє місце у світі) .

Природний рух[ред. | ред. код]

Відтворення[ред. | ред. код]

Народжуваність у Франції, станом на 2015 рік, дорівнює 12,38 ‰ (160-те місце у світі); 2008 року — 12,7 ‰[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 2,08 дитини на одну жінку (110-те місце у світі, і один з найвищих у Європі)[1]. Найвища народжуваність спостерігається в іммігрантів (китайці, араби). Рівень застосування контрацепції 76,4 % (станом на 2008 рік)[1]. Середній вік матері при народженні першої дитини становив 28,1 року (оцінка на 2010 рік)[1].

Смертність у Франції 2015 року становила 9,16 ‰ (65-те місце у світі); 2008 року — 8,5 ‰[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,43 % (163-тє місце у світі)[1].

Як припускає Національний інститут статистики й економічних досліджень, при збереженні нинішніх тенденцій:

  • населення продовжить концентруватися в південних і західних районах континентальної Франції;
  • населення деяких північно-східних регіонів знизиться;
  • у половині регіонів число смертей перевершить кількість народжень;
  • ця ситуація посилить вплив міграцій на розвиток демографічної ситуації;
  • зі старінням представників покоління «бебі-бум» скрізь збільшиться середній вік населення;
  • найменше ці тенденції торкнуться регіону Іль-де-Франс;
  • регіонами з найменшим природним приростом будуть ті, де найсильніше зменшиться населення у віці до 20 і від 20 до 59 років.

Вікова структура[ред. | ред. код]

Віково-статева піраміда населення Франції, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Франції становить 41,2 року (38-ме місце у світі): для чоловіків — 39,5, для жінок — 42,9 року[1]. 2008 року ці показники дорівнювали 39,4 року, 38 років і 40,9 року, відповідно. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 81,75 року (19-те місце у світі), для чоловіків — 78,65 року, для жінок — 85,01 року[1].

Вікова структура населення Франції, станом на 2015 рік, мала такий вигляд:

  • діти віком до 14 років — 18,66 % (6 350 008 чоловіків, 6 066 407 жінок);
  • молодь віком 15—24 роки — 11,82 % (4 025 283 чоловіка, 3 842 989 жінок);
  • дорослі віком 25—54 роки — 38,31 % (12 823 675 чоловіків, 12 671 013 жінок);
  • особи передпохилого віку (55—64 роки) — 12,48 % (4 008 672 чоловіка, 4 294 218 жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 18,74 % (5 360 078 чоловіків, 7 111 423 жінки)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред. | ред. код]

Коефіцієнт шлюбності, тобто кількість шлюбів на 1 тис. осіб за календарний рік, дорівнює 3,8; коефіцієнт розлучуваності — 2,1; індекс розлучуваності, тобто відношення шлюбів до розлучень за календарний рік — 55 (дані за 2010 рік)[2]. Середній вік, коли чоловіки беруть перший шлюб дорівнює 33 роки, жінки — 30,8 року, загалом — 31,9 року (дані за 2011 рік)[3].

Розселення[ред. | ред. код]

Густота населення Франції, 1999 рік

Густота населення країни 2015 року становила 117,6 особи/км² (95-те місце у світі, 14-те — серед країн Євросоюзу)[1]. Більша частина населення країни концентрується на півночі й південному сході. Значна густота населення характерна для окремих родючих районів Північної Франції, морського узбережжя Бретані, рівнин Ельзасу і долин річок Рона і Сона. Великі міські агломерації рівномірно розподілені територією країни (Париж, Ліон, Марсель, Тулуза, Страсбург, Лілль, Руан, Бордо, Нант).

Урбанізація[ред. | ред. код]

Докладніше: Міста Франції

Франція високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 79,5 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,84 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Містом у Франції вважається населений пункт, де проживає не менше 1 тис. мешканців. Головні міста держави: Париж (столиця) — 10,843 млн осіб, Ліон — 1,609 млн осіб, Марсель — Екс-ан-Прованс — 1,605 млн осіб, Лілль — 1,027 млн осіб, Ніцца — Канни — 967,0 тис. осіб, Тулуза — 938,0 тис. осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Франції

Міграції[ред. | ред. код]

Країни походження громадян Франції, 2006 рік

Річний рівень імміграції 2015 року становив 1,09 ‰ (62-ге місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими. Близько 5 млн осіб мають іноземне походження (іммігранти, або іммігрантами були їхні батьки, бабусі і дідусі), з них 2 млн мають французьке громадянство. На 1000 осіб у середньому припадає 1,52 мігранта.

Біженці й вимушені переселенці[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, в країні постійно перебуває 24,2 тис. з Шрі-Ланки, 14,19 тис. з Росії, 14,2 тис. з Демократичної Республіки Конго, 12,5 тис. з Сербії і Косова, 11,82 тис. з Камбоджі, 10,65 тис. з Туреччини, 8,13 тис. з В'єтнаму, 6,94 тис. з Лаосу, 6 тис. з Гвінеї, 5,3 тис. з Сирії, 5 тис. з Мавританії[1]. У країні перебуває 1,3 тис. осіб без громадянства[1].

Франція є членом Міжнародної організації з міграції (IOM)[4].

Расово-етнічний склад[ред. | ред. код]

Народи Франції (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французи
  
89.4%
іноземці
  
10.6%
Докладніше: Народи Франції

Головні етноси метрополітанської частини країни: французи; етнічні меншості — бретонці, баски, слов'яни, марокканці, алжирці, індо-китайці.

За даними Міністерства закордонних справ Франції, кількість французів, записаних у Світовій регістр французів, які живуть за межами Франції, становив на 31 грудня 2007 року 1 326 087 осіб, що менше на 3,5 % по відношенню до числа на 31 грудня 2006 року. У США проживає 111 875 французів.

Українська діаспора[ред. | ред. код]

Докладніше: Українці Франції

Мови[ред. | ред. код]

Мови Франції (2010 рік)[1]
Мова: Відсоток:
французька
  
100%
Докладніше: Мови Франції

Офіційна мова[5]: французька — розмовляє 100 % населення країни, включно з регіональними діалектами і мовами (провансальська, бретонська, ельзаська, корсиканська, каталонська, баскська, фламандська). У заморських департаментах поширені французька, креольська і махорійська (діалект суахілі). Франція, як член Ради Європи, підписала, але не ратифікувала Європейську хартію регіональних мов[6].

Релігії[ред. | ред. код]

Релігії у Франції (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
католики
  
66%
мусульмани
  
7%
буддисти
  
0.5%
юдаїзм
  
0.5%
інші
  
1.0%
атеїсти
  
25%
Докладніше: Релігія у Франції

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: християнство (здебільшого римо-католицтво) — 63—66 %, іслам — 7—9 %, буддизм — 0,5—0,75 %, юдаїзм — 0,5—0,75 %, інші — 0,5—1,0 %, не сповідують жодної — 23—28 % (станом на 2015 рік)[1]. Франція послідовно проводить політику секуляризму. Згідно з законом 1872 року, державним органам забороняється збирати й обробляти статистичну інформацію про етнічне походження і релігійну приналежність громадян. 1905 року церква була остаточно відділена від держави. Закон 1978 року підтвердив свободу совісті й заборону на використання персональних даних громадян, що стосуються раси, етнічного походження, політичних, філософських, релігійних вподобань.

Освіта[ред. | ред. код]

Докладніше: Освіта у Франції

Рівень письменності 2015 року становив 99 % дорослого населення (віком від 15 років): 99 % — серед чоловіків, 99 % — серед жінок. Державні витрати на освіту становлять 5,5 % ВВП країни, станом на 2012 рік (43-тє місце у світі)[1]. Середня тривалість освіти становить 16 років, для хлопців — до 16 років, для дівчат — до 17 років (станом на 2014 рік).

Середня і професійна[ред. | ред. код]

Вища[ред. | ред. код]

Охорона здоров'я[ред. | ред. код]

Забезпеченість лікарями в країні на рівні 3,19 лікаря на 1000 мешканців (станом на 2013 рік)[1]. Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 6,4 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2011 рік)[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 11,5 % ВВП країни (9-те місце у світі)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 3,28 ‰ (213-те місце у світі); хлопчиків — 3,6 ‰, дівчаток — 2,94 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 8 випадків на 100 тис. народжень (158-ме місце у світі)[1].

Франція входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред. | ред. код]

Кількість хворих на СНІД невідома, дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15—49 років відсутні[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила 1,5 тис. осіб (59-те місце у світі)[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 25,7 % (108-ме місце у світі)[1].

Санітарія[ред. | ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 100 % населення в містах і 100 % в сільській місцевості; загалом 100 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 98,6 %, в сільській місцевості — 98,9 %, загалом по країні — 98,7 % (станом на 2015 рік)[1]. Споживання прісної води, станом на 2009 рік, дорівнює 31,62 км³ на рік, або 512,1 тонни на одного мешканця на рік: з яких 19 % припадає на побутові, 71 % — на промислові, 10 % — на сільськогосподарські потреби[1].

Соціально-економічне положення[ред. | ред. код]

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 60,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 29,6 %; частка осіб похилого віку — 30,6 %, або 3,3 потенційно працездатного на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. За межею бідності 2012 року перебувало 8,1 % населення країни[1]. Розподіл доходів домогосподарств у країні має такий вигляд: нижній дециль — 3,6 %, верхній дециль — 25,4 % (станом на 2013 рік)[1].

Станом на 2016 рік, уся країна була електрифікована, усе населення країни мало доступ до електромереж[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій надзвичайно високий. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 56,367 млн унікальних інтернет-користувачів (11-те місце у світі), що становило 84,7 % загальної кількості населення країни[1].

Трудові ресурси[ред. | ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року становили 29,84 млн осіб (20-те місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 3 %; промисловість і будівництво — 21,3 %; сфера послуг — 75,7 % (станом на 2013 рік)[1]. Безробіття 2014 року дорівнювало 9,9 % працездатного населення, 2013 року — 9,9 % (115-те місце у світі); серед молоді у віці 15—24 років ця частка становила 23,2 %, серед юнаків — 24,1 %, серед дівчат — 22,1 % (39-те місце у світі)[1]. Дані включають і показники безробіття по усім заморським департаментам.

Кримінал[ред. | ред. код]

Наркотики[ред. | ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Метрополітенська Франція — перевалочний пункт для південноамериканського кокаїну, південно-східноазійського героїну, європейських синтетичних наркотиків. У Французькій Гвіані вирощують незначну кількість марихуани для внутрішнього вжитку. Мартиніка слугує перевалочним пунктом для кокаїну і марихуани, що прямує до США і Європи[1]. Значне внутрішнє споживання кокаїну й марихуани; великі внутрішні проблеми з криміналом і відмиванням грошей, проте нерозвинена фінансова система обмежує розмір проблеми[1].

Торгівля людьми[ред. | ред. код]

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Франції докладає усіх можливих зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство відповідає усім вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), держава знаходиться у списку першого рівня[7][8].

Гендерний стан[ред. | ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15—24 років — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25—54 років — 1,01 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55—64 років — 0,93 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці за 64 роки — 0,75 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,96 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред. | ред. код]

Населення Франції
Рік Населення Зміна
1950 41 829 000
1955 43 428 000 +3.8%
1960 45 684 000 +5.2%
1965 48 758 000 +6.7%
1970 50 772 000 +4.1%
1975 52 699 000 +3.8%
1980 53 880 000 +2.2%
1985 55 284 000 +2.6%
1990 56 709 000 +2.6%
1995 57 844 000 +2.0%
2000 59 049 000 +2.1%
2005 61 182 000 +3.6%
2010 62 765 000 +2.6%
Джерело: Відділ соціально-економічних справ секретаріату ООН, 2010 рік[9].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

Переписи[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах France : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, . — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Marriage and divorce statistics : [англ.] // Eurostat, European Commission. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — статистика шлюбів і розлучень в Європі.
  3. Marriage indicators : [англ.] // Eurostat, European Commission. — 2016. — 10 August.
  4. International Organization for Migration : [англ.]. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-члени Міжнародної організації з міграції.
  5. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  6. European Charter for Regional or Minority Languages. The list of signatories. : [англ.] // Council of Europe. — Дата звернення: 12 січня 2017 року. — країни-підписанти Європейської хартії регіональних мов.
  7. Trafficking in Persons Report 2013 : [англ.] / Office to Monitor and Combat Trafficking in Persons // U.S. State Department. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — щорічна доповідь про моніторинг та боротьбу з торгівлею людьми за 2013 рік.
  8. UNODC report on human trafficking exposes modern form of slavery : [англ.] // UNODC. — . — Дата звернення: 12 січня 2018 року. — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми у світі за 2009 рік.
  9. World Population Prospects: The 2012 Revision : [арх. 30 січня 2018 року] : [англ.] // Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat. — . — Дата звернення: 29 січня 2018 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]