Критика буддизму

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття стосується теми
Буддизм

Критика

Критика буддизму , як і критика релігії в цілому, виходить від людей, незгодних з переконаннями, твердженнями та іншими особливостями різних шкіл буддизму. Окремі народи та персоналії, які сповідують буддизм, можуть бути піддані критиці в тій чи іншій формі за свої дії. Предметом критики можуть бути і самі принципи буддизму. Критика може виходити від агностиків, скептиків, атеїстів, представників інших релігій (наприклад, ісламу або християнства) або ж буддистів, які бажають здійснити деякі реформи.

Невірність буддійським принципам[ред. | ред. код]

Згідно з переконаннями низки критиків, не всі буддійські культури та інститути вірні вихідним принципам буддизму[1]. Сем Гарріс, відомий прихильник Нового Атеїзму [2] та практик буддійської медитації, стверджує, що багато з тих хто практикує буддизм даремно сприймають його як релігію, і їхня віра часто «наївна та забобонна», що перешкоджає прийняттю ними істинних принципів буддизму[3].

Деякі критики стверджують, що лідери та прихильники буддизму корумповані, проявляють інтерес до багатства та влади, а не до принципів буддизму[4]. Далай-лама XIV зазначає, що багато ченців як в Японії, так і в Тибеті «виконують ритуали, не маючи ні уявлення про їх сенс, ні бажання знайомитися з навчаннями. Ритуал є для них лише засобом заробляння грошей. Таких ченців не хвилює ні нірвана, ні наступне життя. Вони думають лише про те, як заробити гроші в цьому житті»[5].

Також існує декілька сексуальних скандалів, які набули розголосу, за участю наставників груп буддизму що розвиваються на Заході[6].

Війна та насильство[ред. | ред. код]

Майкл Джеррісон стверджує, що буддизм був пов'язаний з урядом з моменту зародження: «Нездатність уявити собі державу без слідів буддизму вказує на різновид релігійного націоналізму». Він це показує на прикладі цілої низки конфліктів буддистських держав середньовічної Південно-Східної Азії[7]. У Шрі -Ланці сучасні буддистські монахи часто залучені в націоналістичну політику[8], хоча Будда ніколи не виходив за рамки пасивної консультативної ролі в політичному житті. Однак пацифісти Шрі-Ланки теж звертаються до буддизму як до джерела натхнення.

Буддисти Східної Азії також часто отримували державну підтримку. Дзен-буддистський священик Браян Дайдзен Вікторія описав у своїй книзі «Дзен на війні», як буддійські інститути виправдовували японський мілітаризм в офіційних виданнях та співпрацювали з японською армією на полі бою. У відповідь на книгу деякі зі шкіл дзен-буддизму опублікували свої вибачення за підтримку військових дій уряду[9].

2010 року Оксфордський університет видав книгу «Buddhist Warfare», в якій докладно розглядаються випадки «використання насильства та війни в поширенні та захисті дгарми», випадки «жалісливого насильства», а також питання націоналізму та взаємодії буддійської санґги та держави[10].

Звинувачення в насильстві[ред. | ред. код]

У заворушеннях 2008 року в окупованому КНР Тибеті, згідно з офіційною позицією уряду КНР, в організації заворушень та насильства брав участь Далай-лама XIV. Міністерство громадської безпеки Китаю оголосило про вилучення при обшуках столичних монастирів 176 рушниць, 7725 фунтів вибухівки, а також іншої зброї[11].

Самокритика[ред. | ред. код]

Докладніше: Критичний буддизм

Існує критичний буддизм — японський напрям в буддійській філософії, що критикує вчення про Татхагатагарбху.

Багато окремих шкіл буддизму зазнають критики з боку інших практиків як духовно нещирі — наприклад, Сока Гаккай; у США в центрі уваги з цього приводу був дзен-центр Сан-Франциско [12].

Марксистська критика[ред. | ред. код]

Мелвін Голдштейн[en], Роберт Флорида та інші автори вважають, що Тибет прагне до збереження феодального суспільства та експлуатації селян, з якими поводяться, як з рабами[13]. Нинішній Далай Лама, однак, заявив, що виступає за синтез буддизму з марксистської політичної економією, оскільки в інтернаціональному марксизмі спостерігається співчуття бідним, що відповідає буддійському вченню, а капіталізм піклується лише про вигоду [14].

Раніше в радянській науці переважала думка, що буддизм з його політикою проповіді покірності, покори та примирення з дійсністю приводить більшість своїх послідовників «до відмови від боротьби за соціальні та політичні перетворення»[15], і це здавна використовується експлуататорськими класами[16].

Феміністська критика[ред. | ред. код]

Докладніше: Жінка в буддизмі

Буддизм критикують з позиції фемінізму, оскільки в ньому жінки займають нижче положення у порівнянні з чоловіками, особливо в чернечій громаді [17]. У більшості шкіл буддизму для черниць більше правил, ніж для ченців (бгікшу). Згідно з поясненнями буддистів, це викликано тим, що за часів Будди необхідно було забезпечувати безпеку черниць, які, як і ченці, мандрували по лісах та містах; тому, наприклад, черницям забороняється подорожувати поодинці[18].

Християнська критика[ред. | ред. код]

Православ'я[ред. | ред. код]

Розглядаючи ці вісім щаблів буддизму, ми також не знаходимо в них чого-небудь, що нагадує покаяння, але бачимо все ту ж культивацію повної незворушності, байдужості та самовладання. І тут ми не знаходимо любові-тієї любові, коли людина віддає за інших душу свою, як і Христа розіп'яли за нас. Крім того, буддизм заперечує існування Бога, так що буддисту каятися не має перед ким. Ідеал буддизму також прямо протилежний християнському ідеалу-це ідеал егоїста[19].

ієрей Володимир Єлісєєв ' ', Православний шлях до спасіння та східні й окультні містичні вчення

Ми ж наполегливо зі своїм питанням про Бога та любов звернемося до буддизму. Чи прийнятна для буддиста формула «Бог є любов» ? Ні.[20]

диякон Андрій Кураєв,
Дари та анафеми. Що християнство принесло у світ.

Як пише філософ Микола Лоський, «світ створений Всемогутнім та всеблагим Богом, Який є саме Добро, сама Краса та істина [21]». наявний світ все ще несе в собі « риси добра, краси та істини », і тому[21]

Абсолютне неприйняття світу, бажання зруйнувати світ було б хулою на Духа Святого та бунтом проти Бога. Християнин відкидає в світі лише зло, але він вважає, що зло не є неминуча приналежність буття: воно внесено в світ самим звіром, котрий неправильно користується свободою своєї волі. <... >

Буддизм, на противагу християнству, проповідує абсолютне неприйняття світу; його ідеал — повне знищення світу та насамперед знищення особистого буття, самознищення.

Католицтво[ред. | ред. код]

1997 року, до того, як стати Папою Бенедиктом XVI, кардинал Йозеф Алоїс Ратцінгер критикував буддизм як «духовний егоцентризм без конкретних релігійних обов'язків». Однак це була критика не буддизму в цілому, але католиків, які практикують деякі буддійські методи[22].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑
    • Christine J. Nissen, (2008), «Buddhism and Corruption», in People of virtue: reconfiguring religion, power and moral order in Cambodia today, Alexandra Kent (Ed.), NIAS Press, p. 272—292.
    • Lopez, Donald S. (1999). Prisoners of Shangri-La: Tibetan Buddhism and the West. University of Chicago Press. с. 3.
    • John K. Locke (2005), «The Unique features of Newar Buddhism», in Buddhism: Critical Concepts in Religious Studies, Vol. 6, Jane Williams (Ed.), Routeledge; p 295.
    • Lopez, Donald S. (2008). Buddhism & science: a guide for the perplexed. University of Chicago Press. с. 30.
    • Seager, Richard Hughes (2000). Buddhism in America. Columbia University Press. с. 119.
    • Powell, Andrew (1995). Living Buddhism. University of California Press. с. 13.
  2. ↑ Dawkins, Harris, Hitchens and Daniel Dennett have been described as the «Four Horsemen» of the «New Atheism». See 'THE FOUR HORSEMEN,' Discussions with Richard Dawkins: Episode 1, RDFRS — RichardDawkins.net [Архівовано 26 серпня 2009 у Wayback Machine.] and «Blog Archive» The Four Horsemen of the New Atheism [Архівовано 30 липня 2010 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Killing the Buddha [Архівовано 2 жовтня 2017 у Wayback Machine.] by Sam Harris
  4. ↑
  5. ↑ Новая книга. Далай-лама о главном. Беседы о гневе, сострадании и наших поступках. «Центр тибетской культуры и информации. Фонд «Сохраним Тибет!»». 15 вересня 2014. Архів оригіналу за 5 листопада 2014. Процитовано 17 вересня 2014.
  6. ↑ Bell, Sandra (2002). Scandals in Emerging Western Buddhism. У Charles S Prebish & Martin Baumann (ред.). Westward Dharma: Buddhism Beyond Asia (PDF). University of California Press. с. 230—242. ISBN 0520226259. Архів оригіналу (PDF) за 27 лютого 2021. Процитовано 4 листопада 2014.
  7. ↑ Jerryson, Michael and Mark Juergensmyer (2010). Buddhist Warfare, ch. 1, "Introduction."
  8. ↑ Ananda Abeysekara, "The Saffron Army, Violence, Terror(ism): Buddhism, Identity, and Difference in Sri Lanka". Numen 48.1 (2001).
  9. ↑ Zen at War (2nd ed.) by Brian Daizen Victoria/Rowman and Littlefield 2006, ISBN 0-7425-3926-1
  10. ↑ Daniel S. Margolies. Book Review. Buddhist Warfare // Journal of Global Buddhism. — 2010. — Т. 11. — С. 53—55. — ISSN 1527-6457. Архівовано з джерела 31 травня 2013. Процитовано 4 листопада 2014.
  11. ↑ China Steps Up Attacks, Brands Dalai Lama Supporters 'Scum of Buddhism'. Fox News Channel. 2 квітня 2008. Архів оригіналу за 19 листопада 2008. Процитовано 11 серпня 2010.
  12. ↑ Michael Downing. Shoes Outside the Door: Desire, Devotion, and Excess at San Francisco Zen Center. Counterpoint, 2002.
  13. ↑ * Goldstein, Melvyn C.[en]. A history of modern Tibet, 1913-1951: the demise of the Lamaist state. — University of California Press, 1991. — P. 5.
  14. ↑ The Dalai Lama Answers Questions on Various Topics. Архів оригіналу за 20 листопада 2018. Процитовано 4 листопада 2014.
  15. ↑ Буддизм // Краткий политический словарь. — 4-е изд., доп. — М. : Политиздат, 1987. — С. 47.
  16. ↑ Краткий философский словарь. — 4-е, доп. и испр. — М. : Госполитиздат, 1954. — С. 62. — 1500 прим.
  17. ↑
  18. ↑ Women in Buddhism [Архівовано 4 травня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
  19. ↑ «Етап духовного бачення», в книзі: ієрей Володимир Єлісєєв,
    Православний шлях до спасіння та східні і окультні містичні вчення
  20. ↑ «Буддизм: безбожное бесстрастие», в книге: диакон Андрей Кураев, Дары и анафемы. Что христианство принесло в мир
  21. ↑ а б Лосский, Н.О., Христианство и Буддизм [Архівовано 19 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Христианство и Индуизм. Сборник статей. — М.: Издательство Свято-Владимирского братства., 1994. — С. 25-64.
  22. ↑ A Straight Shot of Politics [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] «Un chrétien ne peut pas renoncer à sa connaissance de la vérité, révélée pour lui en Jésus-Christ, fils unique de Dieu. Si le bouddhisme séduit, c’est parce qu’il apparaît comme une possibilité de toucher à l’infini, à la félicité sans avoir d’obligations religieuses concrètes. Un autoérotisme spirituel, en quelque sorte. Quelqu’un avait justement prédit, dans les années 1950, que le défi de l’Eglise au XXe siècle serait non pas le marxisme, mais le bouddhisme.»

Література[ред. | ред. код]

Атеїстична критика
  • Кочетов А. Н. Буддизм. — М. : Политиздат, 1968. — 175 с. — (Сучасні релігії)
Православна критика
Філософська критика
  • Соловйов В. С. VI. Критика буддизма // Лекции по истории философии. — СПб.-Нск. : Издательская контора «Второе пространство», 2012. — С. 37—42.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Критика_буддизму&oldid=35028639