Геді Ламар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Геді Ламар
Hedy Lamarr
Зображення
Ім'я при народженні Hedwig Eva Maria Kiesler
Дата народження 9 листопада 1914(1914-11-09)
Місце народження Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті 19 січня 2000(2000-01-19) (85 років)
Місце смерті Орландо, Флорида, США
Поховання
Громадянство Австрія і США
Національність Європеоїдна раса[2][2]
Професія актриса, винахідник
Кар'єра 1930 — 1958
Magnum opus Екстаз (фільм, 1933)[3], Samson and Delilahd[3], Algiersd[3], Experiment Perilousd[3] і The Strange Womand[3]
Нагороди

EFF Pioneer Awardd (1997)

Національна зала слави винахідників США (2014)

зірка на голлівудській Алеї слави[d]

IMDb ID 0001443
hedylamarr.com
CMNS: Геді Ламар у Вікісховищі

Ге́ді Лама́р (англ. Hedy Lamarr /ˈhɛdi laˈmɑː /; 9 листопада 1914 — 19 січня 2000 року, при народженні Гедвіґа Єва Марія Кіслер) — австрійсько-американська акторка та винахідниця.

Математично обдарована[4], вона разом з композитором Джорджем Антейлом винайшла методи розширення спектра зв'язку та стрибкоподібного перелаштування частоти, необхідні для бездротового зв'язку від докомп'ютерної ери і до наших днів[5][6].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася у столиці Австрії. Її батько був банкір з єврейської сім'ї зі Львова, мати — з Будапешта. Відвідувала театральну школу та рано почала зніматися у кіно.

У 1933 році, після гучного кінодебюту, батьки видали Геді за фабриканта зброї, австрійського мільйонера Фріца Мандла[en]. Після чотирьох років невдалого шлюбу втекла, підсипавши снодійне покоївці[джерело не вказане 554 дні] і на пароплаві «Нормандія» вона вирушила з Лондона до Нью-Йорку.

Принциповий характер, звичка відверто висловлювати невтішну думку про Голлівуд та його звичаї нажили Геді Ламар багато впливових ворогів. Одного разу її звинуватили у крадіжці туфель вартістю 100 доларів з магазину у Флориді. Хоча суд і відкинув це звинувачення, пляма від інциденту залишилася надовго. Ще більших збитків її репутації завдала підроблена автобіографія під назвою «Екстаз і я» (1966), нібито написана у співавторстві з Лео Гілда[7] і Сай Райс[8]. У тексті вона нібито зізнається, що страждає німфоманією. Ламар подала позов на видавця, стверджуючи, що багато з подій, описаних у книзі, були вигадані одним із співавторів Leo Guild[9]. Книга містила також захищений копірайтом матеріал зі статті про Ламар, написаної Gene Ringgold[10] та опублікованої в журналі «Факти екрану» в 1965 р. У зв'язку з цим мав місце судовий процес[11]. «Ця книга зруйнувала мою кар'єру і моє життя».

Геді Ламар була одружена шість разів, народила трьох дітей.

Геді Ламар померла 19 січня 2000 року в місті Орландо у Флориді у віці 86 років. Прах акторки був згідно з заповітом розвіяний на її батьківщині, в Австрії, у Віденському Лісі.

Кінокар'єра[ред. | ред. код]

Дебютувала у німецькому фільмі «Дівчина в нічному клубі» (1930). У своїх перших роботах знімалася з такими акторами, як Гайнц Рюманн і Ганс Мозер. Театральний режисер Макс Райнхардт, з яким вона працювала в Берліні, назвав юну Геді найкрасивішою жінкою Європи.

Хвилю світової популярності приніс їй чехословацько-австрійський фільм Густава Махати[en] «Екстаз» (Єва, 1933). Перша в історії художнього повнометражного кіно десятихвилинна сцена оголеного купання у лісовому озері — цілком невинна за сучасними мірками — у 1933 викликала бурю емоцій. В цій стрічці Ламар першою зімітувала в кіно оргазм. За її словами, для цього під час зйомок режисер колов її англійською шпилькою. Сцена викликала обурення з боку церкви, картину заборонили до показу в ряді країн та випустили в прокат тільки через кілька років з цензурними купюрами.

У 1937 на пароплаві «Нормандія» вирушила з Лондона до Нью-Йорку. Оббивати пороги у Голлівуді не довелося — кінодебют 1933 був надто гучним, щоб кінематограф його забув. Але щоб не викликати аналогічних асоціацій в пуританської публіки США, їй радять взяти псевдонім. Гедвіг Кіслер стає Геді Ламар. Відразу на «Нормандії» вона підписала вигідний контракт із засновником студії Metro-Goldwyn-Mayer Луїсом Маєром. Новий виток кар'єри розгортнувся запаморочливо. У цілому Геді Ламар заробила на кінозйомках 30 млн доларів.

З трейлеру до фільму «Приходь зі мною жити», 1941

За голлівудську кар'єру Ламар попрацювала в таких популярних фільмах, як «Алжир»[en] (Габі, 1938), «Леді в тропіках»[en] (Манон де Верні, 1939), екранізації Джона Стейнбека «Тортилья — Флет»[en] (Долорес Рамірес, 1942, режисер Віктор Флемінг), «Небезпечний експеримент» (Аліда Бедо, 1944) і епічній стрічці Сесіля де Мілля «Самсон і Даліла»[en] (1949). Останній раз вона з'явилася на екрані у телефільмі «The Female Animal» (Ванесса Віндзор, 1958).

1966 року 52-річна акторка спробувала повернутися на екран, але цьому перешкодила розгорнута проти неї кампанія цькування.

За внесок у кінематограф Геді Ламар удостоєна зірки на голлівудській Алеї Слави.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У 1942 році Геді Ламар запатентувала систему, що дозволяє на відстані керувати торпедами[12]. Цінність технології псевдовипадкового перелаштування робочої частоти була оцінена тільки з роками. День народження акторки 9 листопада — названий Днем винахідника у німецькомовних країнах. Без винаходу Ламар не літали б військові супутники та не працювали б стільникові телефони стандарту GSM.

Доля познайомила Ламар з авангардистським композитором Джорджем Антейлом, який жив неподалік. Ламар поділилася з ним дуже важливою ідеєю: якщо дистанційно повідомляти координати цілі керованій торпеді на одній частоті, то ворог може легко перехопити сигнал, заглушити його або перенаправити торпеду на іншу ціль. Щоб дати своїй другій батьківщині військову перевагу, Ламар запропонувала керувати торпедами сигналами, які не можна буде перехопити або заглушити. Ламар і Антейл незабаром запропонували використовувати на передавачі випадковий код, який буде змінювати частоту каналу передачі, та синхронізувати такі ж частотні переходи і на приймачі. Така зміна каналів зв'язку гарантує безпечну передачу інформації. До того часу псевдовипадкові коди використовувалися для кодування інформації, переданої незмінними відкритими каналами зв'язку. Секретний ключ став використовуватися для швидкої зміни частот каналів передачі інформації.

У серпні 1942 Ламар і Антейл отримали патент під номером 2292387 «Секретна система зв'язку (Secret Communication System)». Патент описує секретні системи зв'язку, що включають передачу фальшивих сигналів на різних частотах. Цей патент став основою для зв'язку з розширеним спектром, що використовується всюди, від мобільних телефонів до Wi-Fi 802.11 і GPS.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • На початку 2014 року Геді Ламар уведена в Зал Слави Винахідників.
  • До дня народження науковиці 9 листопада приурочені Дні винахідника відразу в трьох європейських країнах — у Німеччині, Австрії та в Швейцарії[13].
  • Геді Ламар зображена на заставці при завантаженні програми Corel Draw 8-ї і 9-ї версій[14].
  • У одного з персонажів Half-Life 2, доктора Айзека Кляйнера, в лабораторії живе незвичайний вихованець — гедкраб Ламар (позивний — «Геді»), у якого видалили жала, що відповідають за приєднання до голови жертви.
  • 9 листопада 2015 Google випустив новий дудл на честь 101-го року від дня народження Геді Ламар[15].

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1930 ф Гроші на дорозі Geld auf der Straße Молода дівчина
1931 ф Буря у склянці Sturm im Wasserglas Секретарка
1931 ф Валіза пана О.Ф. Die Koffer des Herrn O.F. Хелен
1932 ф Гроші не потрібні Man braucht kein Geld Кеті Брандт
1933 ф Екстаз Ekstase Єва Герман
1938 ф Алжир Algiers Габі
1939 ф Леді з тропіків Lady of the Tropics Манон де Варгнес Кері
1940 ф Я беру цю жінку I Take This Woman Джорджі Грегор Декер
1940 ф Галасливе місто Boom Town Карен Ванміер
1940 ф Товариш Х Comrade X Теодора
1941 ф Приходь зі мною жити Come Live With Me Джонні Джонс
1941 ф Дівчина Зігфелда Ziegfeld Girl Сандра Колтер
1941 ф Г. М. Пулхем Есквайр H.M. Pulham, Esq. Марвін Майлс Ренсом
1942 ф Рівнина Тортила Tortilla Flat Долорес Рамірес
1942 ф Перехрестя Crossroads Люсьєн Талбот
1942 ф Білий вантаж White Cargo Тонделео
1944 ф Райське тіло The Heavenly Body Вікі Вітлі
1944 ф Конспіратори The Conspirators Ірен вон Мор
1944 ф Ризикований експеримент Experiment Perilous Аліда Бедеро
1945 ф Її Високість і коридорний Her Highness and the Bellboy принцеса Вероніка
1946 ф Дивна жінка The Strange Woman Дженні Хагер
1947 ф Знеславлена Леді Dishonored Lady Мадлен Деміен
1948 ф Трохи поживімо Let's Live a Little Доктор Дж.О. Лорінг
1949 ф Самсон і Даліла Samson and Delilah Даліла
1950 ф Леді без паспорта A Lady Without Passport Маріанна Лорес
1950 ф Мідний каньйон Copper Canyon Ліса Розел
1951 ф Мій улюблений шпигун My Favorite Spy Лілі Далбрей
1954 ф Кохання трьох королев Loves of Three Queens Єлена Троянська, Женев'єва Брабантська, Жозефіна Богарне
1957 ф Історія людства The Story of Mankind Жанна д'Арк
1958 ф Тварина самка The Female Animal Ванесса Віндзор

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Young C. The films of Hedy Lamarr. — Secaucus: «Citadel Press», 1978.
  • Kranzpiller P. Hedy Lamarr. — Bergatreute: «Eppe», 1997.
  • Körte P. Hedy Lamarr: die stumme Sirene. — München: «Belleville», 2000.
  • Gaines A. Hedy Lamarr. — Vero Beach: «Rourke Pub.», 2002.
  • Walters R. Spread spectrum: Hedy Lamarr and the mobile phone. — Great Britain: «BookSurge», 2005.
  • Robbins T. a. o. Hedy Lamarr and a secret communication system. — Mankato: «Capstone Press», 2007.

Посилання[ред. | ред. код]