Генріх Семирадський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Генрик Семирадський)
Jump to navigation Jump to search
Генріх Семирадський
Henryk Siemiradzki
Henryk Siemiradzki.jpg
фотопортрет
При народженні Генріх Семирадський
Народження 12 (24) жовтня 1843
слобода Новобілгород Харківського повіту Харківської губернії, тепер смт Печеніги Печенізького району Харківської області
Смерть 23 серпня 1902(1902-08-23)[1][2] (58 років)
  с. Стшалково Новорадомського повіту Пьотрковської губернії, тепер Польща
Національність поляк
Громадянство Flag of Poland.svg Польща
Жанр портрет, історичні, біблійні композиції
Навчання Петербурзька Академія мистецтв
Діяльність художник
Напрямок академізм, салонне мистецтво
Роки творчості 1864 — 1901
Вплив художники Брюллов, Безперчий
Член Познанське Товариство приятелів наук[d]
Твори Світочі християнства
Нагороди
Кавалер Великого Хреста ордена Почесного легіону
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Автограф Autograph-HenrykSiemiradzki.png

Генріх Семирадський у Вікісховищі?

Генріх (Іпполі́тович) Семира́дський, Генрик Семирадзький (пол. Henryk Siemiradzki; *12 (24) жовтня 1843(18431024), Новобілгород (нині смт Печеніги, Харківська губернія, Російська імперія — †23 серпня 1902, Стшалково) — польський[3] художник, представник пізнього монументального академізму. Працював переважно в Римі.[4]

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в селі Новобілгород (нині смт Печеніги) біля Харкова у польській родині, син офіцера на службі в царської армії.[4]

Освіту здобував у Харківській гімназії і Харківському університеті, де закінчив фізико-математичний факультет.

Дістав студії з малюнку в харківського майстра Дмитра Безперчого (1825 — 1913) — одного з наймолодших учнів Брюллова, останнього з української групи брюлловців. Художник Безперчий зберіг заповіти академізму Брюллова й зумів прищепити їх наперекір духові часу молодому Семирадському, що серед розпалу боротьби з класичністю та академізмом залишився блискучим академістом.

Мав хист до живопису змалку, тому перебрався в Петербург, де навчався в Академії мистецтв. За успіхи в навчанні дістав державну стипендію на шість років і можливість стажуватися за кордоном. Рік працював у місті Мюнхен (1871), де навчався в Карла фон Пілоті. З 1873 року він у Римі. Тоді саме дістав звання академіка й дружився з Марією Прушинською.

Жив і працював, головно, за кордоном, але виконував замовлення і в Російській імперії. Найзначніше з них — стінопис північного крила на хорах храму Христа Спасителя в Москві.

За багатофігурну композицію «Світочі християнства», що зображала першомучеників християнства в добу імператора Нерона, дістав звання професора Петербурзької Академії мистецтв. Картину вивезли на Всесвітню виставку в Париж у 1878 році, де вона мала успіх, а художник отримав орден Почесного легіону. Професор Петербурзької академії, почесний член Римської, Берлінської, Паризької й Туринської академій. Свого часу дуже популярний художник; слава його успішно конкурувала зі славою Яна Матейка. Є автором збереженої досі театральної завіси «Парнас» Львіського оперного театру.

Поховали в церкві Св. Станіслава в місті Краків.

У жовтні 2015 року в Харкові відкрито пам'ятну дошку на пошанування Генріха Семирадського.

Вибрані твори[ред.ред. код]

Полотна на сюжети зі стародавньої історії, а також євангельські сюжети:

Інші історичні полотна:

  • «Шопен у князя Радзивілла» (1887, з історії Польщі)
  • «Тризна воїнів Святослава по битві під Доростолом» (1884, історії Київської Русі)

Полотна побутового жанру:

  • «Відпочинок. Селянка» (1890)

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. SNAC
  2. Європейська театральна архітектура Arts and Theatre Institute.
  3. Dzvin: chasopys Spilky pysʹmennykiv Ukraïny. Kameni͡ar. 2003. Процитовано 2018-06-03. 
  4. а б Henryk Siemiradzki. Culture.pl (en). Процитовано 2018-06-03. 

Джерела[ред.ред. код]

  • Henryk Siemiradzki. In: Ulrich Thieme, Felix Becker u. a.: Allgemeines Lexikon der Bildenden Künstler von der Antike bis zur Gegenwart. Band 31, E. A. Seemann, Leipzig 1937
  • Anna Król, Henryk Siemiradzki (1843–1902), Stalowa Wola: Muzeum Regionalne, 2007, ISBN 978-83-923943-8-9
  • Wiesława Górska, Henryk Siemiradzki, Warszawa: Edipresse Polska, 2007, (Ludzie, Czasy, Dzieła ; 37), ISBN 978-83-7477-216-7

Посилання[ред.ред. код]