Таранов Гліб Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Гліб Павлович Таранов)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гліб Павлович Таранов
Основна інформація
Дата народження15 червня 1904(1904-06-15)
Місце народженняКиїв
Дата смерті25 січня 1989(1989-01-25) (84 роки)
Місце смертіКиїв
ПохованняДержавний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
ГромадянствоСРСР СРСР
Професіїкомпозитор
ОсвітаНаціональна музична академія України імені П. І. Чайковського
ВчителіЛятошинський Борис Миколайович
Жанриопера і класична музика
ЧленствоСпілка композиторів СРСР
Нагороди
орден Леніна орден «Знак Пошани»
заслужений діяч мистецтв УРСР

Глі́б Па́влович Тара́нов (15 червня 1904, Київ — 25 січня 1989, Київ) — український композитор і педагог музики, професор, доктор мистецтвознавства (1944), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1957), автор опери, симфоній, романсів тощо.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 15 червня 1904 року в Києві. Початкові музичні знання здобув у М. Чернова та Р. Ґлієра. У 19181920 роках навчався у Петроградській, а в 19201924 роках — Київській консерваторіях. Його педагогами з композиції був Б. Лятошинський, з диригування — Ф. Блуменфельд та М. Малько. Завершив музичну освіту 1925 року у Музично-драматичному інституті імені М. Лисенка, там і викладав теоретичні дисципліни і диригування (19251934). З 1934 року працював у Київській консерваторії з 1937 року доцент, з 1939 року — професор, у 19451974 роках — завідувач кафедри інструментування. В 19411950 роках професор Ленінградської консерваторії.

У 19561968 роках був заступником голови правління Спілки композиторів України.

Помер 25 січня 1989 року у Києві. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (кремація; ділянка № 9, ряд 1, місце 15).

Родина

[ред. | ред. код]

Був одружений з Наталією Данилівною Чижовою, батько якої — георгіївський кавалер, мати — піаністка, дочка професора Варшавського університету.

Творчість

[ред. | ред. код]

Таранов автор:

  • опери «Льодове побоїще» (19371942),;
  • дев'яти симфоній (зокрема, «Антифашистської», «Історія одного міста» за повістю М. Салтикова-Щедріна, 1963, «Пам'яті С. Прокоф'єва», 1964, «Героїчної», 1967 тощо);
  • сюїти на теми українських народних пісень (1949);
  • 5 сюїт («Українська», 1950, «Алтайська», 1955, 1961, 1964, 1968);
  • симфонічних поем («Давид Гурамішвілі», 1955), скерцо-поем («Перший космічний», 1961, «Новий експрес», 1977 та інші);
  • увертюри («Пам'ятна», 1965 та інші);
  • концерту пам'яті Г. Генделя;
  • концерту для балалайки і бандури з оркестром (1954);
  • двох струнних квартетів (1929, 1945), хорів, романсів;
  • для фортепіано: сонати, сюїти, концертні етюди, прелюдії та поеми, 10 п'єс для дітей;
  • для скрипки з фортепіано дві п'єси на грузинські теми;
  • для хору з супроводом і без супроводу фортепіано (на слова Павла Тичини; 4 гал. пісні);
  • музика до фільмів («Амвросій Бучма», 1960);
  • редакція і оркестровка опери «Катерина» М. Аркаса;
  • праця «Курс чтения партитур» (1939).

Література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]