Гордон Таллок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гордон Таллок
Gordon tullock.jpg
Народився 13 лютого 1922(1922-02-13)
Рокфорд, штат Іллінойс
Помер 3 листопада 2014(2014-11-03) (92 роки)
Де-Мойн
Країна США США
Діяльність економіст, викладач університету, дипломат
Alma mater Чиказький університет
Заклад Університет Джорджа Мейсонаd, Університет Аризони, Університет Райсаd і Політехнічний інститут і університет штату Вірджинія
Ступінь докторський ступінь[1]
Членство Американська академія мистецтв і наук і Mont Pelerin Societyd
Нагороди Лауреат премії Адама Сміта (1993)

Гордон Таллок (англ. Gordon Tullock, 13 лютого 1922(19220213), Рокфорд, Сполучені Штати Америки — 3 листопада 2014, м. Де-Мойн, США) — професор права та економіки в університеті Джорджа Мейсона (Арлінгтон, штат Вірджинія). Хоча він і не здобув офіційний ступінь доктора наук, він є одним з провідних економістів ХХ століття і є одним із засновників школи нової політичної економії, разом з Джеймсом Б'юкененом. Президент Спілки «суспільного вибору» (1965). Він опублікував понад 150 статей та 23 книги.

Біографія[ред. | ред. код]

Гордон Таллок вивчав право в Чиказькому університеті до 1947 року. Потім працював юристом у Державному департаменті. Під час Другої світової війни він служив в армії, а після демобілізації, в 1947-му здобув докторський ступінь в галузі права. Деякий час Таллок займався приватною практикою, але восени того ж року вступив на дипломатичну службу. Завершивши навчання, він відправився в Тяньцзінь, Китай (Tianjin, China), потім пройшов курс китайської мови в (Єльському) і (Корнельському університетах), після чого займав ряд посад в Гонконзі (Hong Kong) і Кореї (Korea). Він пішов у відставку з дипломатичної служби в 1956 році. Хоча спочатку Таллок збирався продовжити свою кар'єру на Далекому Сході як трейдер, врешті-решт, його робота «Політика бюрократії» (англ. The Politics of Bureaucracy) привела до співпраці з Джеймсом М. Б'юкененом в Університеті Вірджинії, в той час як сам Таллок працював в Університеті Південної Кароліни, де викладав правові та економічні дисципліни.

Пізніше Таллок приєднався до Б'юкененa, як до колеги в Університеті Вірджинії. Їх дослідницька програма тривала чотири роки, вони навіть заснували в 1966 році новий журнал для висвітлення нового економічного спрямування, який спочатку називався «Papers in Non-Market Economics», потім «Public Choice». У журнал брали статті щодо застосування економічної теорії до всіляких неринкових феноменів, особливо ті, що стосувалося уряду і політики. Незважаючи на успіх книги і журналу, розбіжності з адміністрацією Університету Вірджинії в кінцевому підсумку змусили Таллока піти.

У 1968-му Таллок перейшов до Політехнічного інституту Вірджинії, а роком пізніше до нього приєднався і Джеймс Б'юкенен. Там вони продовжили діяльність Товариства «суспільного вибору» (англ. Public Choice Society) і роботу над журналом, редактором якого Таллок залишався аж до 1990 року. У Політехнічному Таллок написав ряд важливих статей і книг, що вплинули на розвиток теорії суспільного вибору, включаючи «Приватні бажання, суспільні засоби» (англ. Private Wants, Public Means, 1970), «Логіка закону» (англ. The Logic of the Law, 1971), «Соціальна дилема» (англ. The Social Dilemma, 1974) і «Мотив голосування» (англ. The Vote Motive, 1976).

Таллок перевів свій Центр вивчення суспільного вибору (англ. Center for Study of Public Choice) в 1983 році в університет Джорджа Мейсона в Ферфаксі, штат Вірджинія. Він викладав там з 1983 по 1987 рік і в Арізонському університеті — з 1987 по 1999.

Він продовжував активно публікуватися (більше 150 статей і 23 книги в цілому), в тому числі у нього вийшли «Autocracy» (1987), «Rent Seeking» (1993), «The Economics of Non-Human Societies» (1994) і «On Voting: A Public Choice Approach» (1998). У 1999 році він повернувся до Університету Джорджа Мейсона як професор права і економіки і вийшов у відставку в 2008-му.

У 1962 році він опублікував разом з Джеймсом М. Б'юкененом «Розрахунок згоди: Логічні основи конституційної демократії (Аналіз згоди: Логічні основи конституційної демократії)», основоположну працю «Теорія суспільного вибору». У статті, опублікованій у 1967 р., він висвітлив явище контрибуції.

«Шукаю оренду»[ред. | ред. код]

Таллок розробив теорію, яку називають «шукаю оренду». Шукаю оренду, відповідно до теорії суспільного вибору, — це отримання прибутку через політичний процес, а не ринковий процес обміну. Прикладом пошуку ренти є те, коли фірма, профспілка або група з особливими інтересами лобіює політичних суб'єктів (наприклад, політиків чи бюрократів) для вигідного впливу на законодавство. Це може призвести до моральної небезпеки, коли політики приймають політичні рішення на основі лобі замість ефективності політики.

В економіці монополія характеризується двома елементами: бар'єрами для входу на даний ринок (фактично, юридичними чи природними бар'єрами) та відсутністю хороших замінників товару, що торгується.

Monopole figure.png

На ринку чистої та досконалої конкуренції компанія, що приймає ціну, стягує планку в точці Е, ситуація, коли гранична вартість дорівнює ціні. У монополістичній ситуації компанія є виробником цін і витрат у точці Н, де граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Отже, сухі соціальні втрати, пов'язані з існуванням монополії, є поверхнею MHE на малюнку навпроти. Трикутник, що представляє суху соціальну втрату монополіста, називають трикутником Харбергера. Прибуток, отриманий монополістом, менший, ніж втрати споживачів.

У монопольній ситуації не існує жодної втрати, пов'язаної з неправильним розподілом ресурсів. Монополія створює й інші проблеми, зокрема проблеми рентної плати. Компанія, в цій ситуації, використовуватиме частину своїх ресурсів, щоб спробувати отримати законний чи регулятивний захист від конкуренції (приклад: лобістські дії проти депутатів). Таким чином, крім мертвих втрат, продемонстрованих трикутником Харбергера, монополія генерує другу мертву втрату. Оренда споживає ресурси, які можна було б продуктивніше використовувати в інших місцях.

Кінцева втрата сухих, таким чином, відповідає фігурі, протилежній сумі трикутника MHE і прямокутника PMCH. Поверхня PCME являє собою трапецію Таллок.

Шип Таллока[ред. | ред. код]

Шип Таллока — уявний експеримент, в якому Таллок припустив, що якби уряд був дійсно стурбований безпекою водіння автомобілів, він прийняв би закон про обов'язкове встановлення загостреного шипа в центрі рульового колеса кожного автомобіля, таким чином, щоб будь-яке ДТП закінчувалося фатально для водія. Ідея полягає в тому, що ризик загибелі змусить водія вжити всіх заходів безпеки для уникнення ДТП.[2][3]

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

У 1994 році Таллок був нагороджений почесним докторським ступенем від Чиказького Університету, а в 1998 році став почесним членом Американської економічної асоціації (American Economic Association). Він займав посаду президента Південної економічної асоціації (Southern Economic Association), Західної економічної асоціації (Western Economic Association) і очолював Товариство громадського вибору. У 1996 році він був обраний в Зал слави видання «American Political Science Review». Крім того, деякий час Таллок вважався ймовірним кандидатом на Нобелівську премію (Nobel Memorial Prize) в області економічних наук. Лауреат премії Адама Сміта (1993).

Критика[ред. | ред. код]

Його книгу «Політика бюрократії» піддавали критиці за те, що вона не мала значного обсягу літератури.[4] Ряд авторів розкритикували його «Традицію суспільного вибору» за надто спрощене пояснення політичної поведінки.[5]

Публікації[ред. | ред. код]

  • The Calculus of Consent: Logical foundations for constitutional democracy, with J.M. Buchanan, 1962.
  • The Politics of Bureaucracy, 1965.
  • «Social Cost and Governmental Action», 1969, AER
  • «The Paradox of Revolution», 1971, Public Choice
  • «The Edge of the Jungle», 1972, in Tullock, editor, Explorations in the Theory of Anarchy
  • «A New and Superior Process of Making Social Choices», with T.N. Tideman, 1976, JPE

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #119373688 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Torchinsky, Jason. «There's Actually a Name for a Steering Wheel with a Big Spike in the Middle». Jalopnik. Retrieved 2017-01-23.
  3. Inglis-Arkell, Esther. «Would putting a spike in the middle of your steering wheel make you safer?». io9. Retrieved 2017-01-23.
  4. Kaufman, H; Tullock, Gordon (December 1966). «The Politics of Bureaucracy». Administrative Science Quarterly. 11 (3): 488. doi:10.2307/2391168. JSTOR 2391168
  5. Friedman, Jeffrey (1996). The Rational Choice Controversy: Economic Models of Politics.