Гориця (Шепетівський район)
| село Гориця | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Хмельницька область | ||||
| Район | Шепетівський район | ||||
| Громада | Берездівська сільська громада | ||||
| Основні дані | |||||
| Населення | 692 | ||||
| Площа | 2,48 км² | ||||
| Густота населення | 279,03 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 30084 | ||||
| Телефонний код | +380 3842 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 50°25′23″ пн. ш. 27°09′33″ сх. д. / 50.42306° пн. ш. 27.15917° сх. д.Координати: 50°25′23″ пн. ш. 27°09′33″ сх. д. / 50.42306° пн. ш. 27.15917° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
213 м | ||||
| Водойми | річка Корчик | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 30053, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Берездів, вул. Богдана Хмельницького, 50 | ||||
| Карта | |||||
  Гориця | |||||
 Гориця | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Го́риця, Гор́иці — село в Україні, у Берездівській сільській громаді Шепетівського району Хмельницької області. Населення становить 692 особи.
Географія[ред. | ред. код]
Селом протікає річка Корчик.
Історія[ред. | ред. код]
У складі Речі Посполитої[ред. | ред. код]
1577 село належало князям Острозьких, потім землянину Подольському. В кінці 17 століття належало Анні Острозькій-Ходкевичевій.
1776 року збудовано дерев'яну церкву УГКЦ.
У складі Російської імперії[ред. | ред. код]
У 1906 році село Берездівської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 47 верст, від волості 7. Дворів 188, мешканців 919[1].
В кінці 19 століття в селі 196 будинків і 1028 жителів, церкву переведно на синодальне православ'я[джерело?].
Доба УНР та комуністична окупація[ред. | ред. код]
З 1917 року — у складі УНР. З З квітня 1918 року — в Українській Державі Павла Скоропадського. З 1921 року — стабільний більшовицький режим.
В Гориці 6 лютого 1930 року пройшов об'єднаний пленум сільської Ради, який оголосив бойкот «куркулям». Прийнято рішення: — кожному «куркульському» господарству залишити в користування не більше 3-х десятин землі; — передати в користування артілі всі господарські будівлі, живий і неживий реманент заможних селян і середняків; — просити керівні органи вислати з села селян, які виступають проти колективізації.
І вже через два дні в тій же Гориці відбулись збори земельної громади (присутні 200 чоловік), які погодились із рішенням пленуму села і звернулися до райвиконкому із пропозицією вислати з села «злісних куркулів» Бойка Якова, Матвійчика Клима, Панасків Пилипа і Василя.
Під час Голодомору комуністи вбили голодом 47 чоловік.
У Гориці розташовувалась центральна садиба колгоспу імені Свердлова. Виробничий напрям бригади — рільництво і м'ясо-молочне тваринництво. Була свиноферма, ферма молодняка великої рогатої худоби, вівцеферма, сад, кузню й млин.
Незалежна Україна[ред. | ред. код]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», увійшло до складу Берездівської сільської громади.[2]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Славутського району, село увійшло до складу Шепетівського району.[3]
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 851 особа, з яких 393 чоловіки та 458 жінок[4].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 689 осіб[5].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,42 % |
| вірменська | 0,43 % |
| російська | 0,14 % |
Символіка[ред. | ред. код]
Затверджена 23 грудня 2016 р. рішенням № 15 XVII сесії сільської ради VII скликання.
Герб[ред. | ред. код]
У срібному щиті лазурова церква. У лазуровій главі три золоті квітки горицвіту в балку. Щит вписаний в золотий декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Внизу картуша напис «ГОРИЦЯ».
Золоті квітки горицвіту стилізовано означають назву; церква нагадує про старовинний сільський дерев'яний храм.
Прапор[ред. | ред. код]
В центрі квадратного синього полотнища жовта квітка горицвіту.
Відомі люди[ред. | ред. код]
У селі Гориця народився Микола Самчук (1934) — український зоолог.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 6 лютого 2020.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 15 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Хмельницька область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література[ред. | ред. код]
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.
- Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1971. — 707 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Гориця [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Репресивна політика щодо заможного селянства на Славутчині [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
| |||||
| ||||||||
