Гризодубов Степан Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Степан Васильович Гризодубов
Степан Гризодубов біля свого літака.jpg

Степан Гризодубов біля свого аероплана
1910-ті
Народився 13 липня 1884(1884-07-13)
с. Пархомівка Богодухівського повіту Харківської губернії
Помер 11 грудня 1965(1965-12-11) (81 рік)
Харків, Українська РСР
Громадянство УРСР
Національність українець
Проживання Харків, Українська РСР
Діяльність авіаконструктор, винахідник, льотчик, один із організаторів планеризму
Alma mater Харківський державний політехнічний коледж
Дружина Гризодубова (Комаренко) Надія Андріївна
Діти Валентина Гризодубова

Степа́н Васи́льович Гризоду́бов (*13 липня 1884 — †11 грудня 1965) — авіаконструктор, винахідник, льотчик, один із організаторів планеризму в СРСР. За національністю — українець. Спадковий дворянин, що в радянські часи приховував[1]. Батько відомої льотчиці Валентини Гризодубової.

Біографія[ред.ред. код]

Перший з Гризодубових, Полікарп, переїхав на Харківщину з Курської єпархії в кінці XVIII століття, його предки були священиками[1]. Кілька поколінь Гризодубових — по чоловічій лінії — і далі ставали священиками. Праонук Полікарпа 40 років прослужив в Сумах, охороняв правопорядок і неодноразово відзначався по службі, за що в 1891 році був нагороджений орденом Святого Володимира 4-го ступеню, що давало право спадкового дворянства[1]. Василь Михайлович — батько Степана Гризодубова — також отримав такий орден на казенній службі (він був чиновником канцелярії предводителя дворянства Сумського повіту), чим підтвердив дворянське звання.

Народився Степан Гризодубов 13 липня 1884 року в селі Пархомівка Богодухівського повіту Харківської губернії (тепер — Краснокутського району Харківської області). Підлітком разом із батьками переїхав до Харкова. У 1903 році закінчив Харківське залізничне училище, став майстром-електромеханіком і почав працювати у паровозоремонтних майстернях. У 1905 році за участь у страйку Гризодубова звідти вигнали — і він був змушений влаштувати приватну майстерню у себе вдома — спочатку по провулку Мордвинівському 13, згодом — по вулиці Мироносицькій 58.

У 1907 році обвінчався з Комаренко Надією Андріївною (1885 року народження, з цехових міста Харкова), при чому своє дворянське походження — приховав, оскільки дворянин не міг одружуватися на простій селянці чи цеховій без дозволу царя. Тому записаний в метричній книзі як почесний громадянин Харкова[1]. А ось при народженні дочки Валентини (27 квітня 1909 року) батьки вже вказані як дворяни[1].

У кінці 1908 року Гризодубов побачив у кіно документальні кадри польоту братів Райт і захотів власноруч сконструювати літальний апарат, для чого купив у кіномеханіків кілька кадрів плівки. У 1910 році збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Випробовував свій двомісний аероплан Гризодубов навесні 1911 року на полі Харківського іподрому — він їздив по полю, але піднятися в повітря не зміг. Згодом сконструював ще два літаки — Г-2 і Г-3, на останньому з яких успішно виконав польоти над полем іподрому у 19121914 роках. Четверта, остання модель аероплана — Г-4, коштувала 5 500 рублів і зберігалася у справному стані на ділянці Гризодубова в селищі «Новий Харків» в побудованому ним дерев'яному сараї. Цей шматок землі — 400 квадратних сажнів — він купив у поміщика Кривошеєва на виплат за 2800 рублів 23 грудня 1913 року[2].

У 1915-1916 роках служив в армії. 25 лютого 1916 року Гризодубова зарахували до школи військових льотчиків при Імператорському Всеросійському аероклубі (ІВАК), а вже 8 червня він отримав диплом пілота-авіатора. У 1919-1924 роках очолював авіаремонтні майстерні Харківського авіапарку, відновлював літаки для Червоної Армії (на базі цих майстерень згодом був створений авіаційний завод). З 1924 року і до початку окупації Харкова (жовтень 1941) працював у Науково-дослідному інституті гігієни праці та профзахворювань, де очолював роботи з проектування, розробки, виготовлення, випробування та встановлення контрольно-диспетчерської апаратури для різних галузей промисловості.

З 1925 року завідував планерною секцією Товариства авіації і повітроплавання України та Криму (ТАПУК). Один із організаторів планеризму в країні, брав участь у проектуванні кількох планерів. У 1939 році спроектував та побудував за допомогою активістів аероклубу планер і випробовував його. З 1928 по 1938 рік сконструював і побудував три типи аеросаней.

Після Другої світової війни припинив активну конструкторську діяльність, багато часу присвячував популяризації досягнень радянської авіації серед школярів і студентів.

Помер Степан Гризодубов 11 грудня 1965, у віці 81 року, у Харкові.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Пам'ятник на могилі Степана Гризодубова на міському цвинтарі № 2 (Харків)

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Зеленина Е. Какую тайну всю жизнь хранила гордость и краса советской авиации? к 100-летию со дня рождения В. С. Гризодубовой // Время. - Харьков, ЗАО "Время", 2009, N 77 (28 апреля) - С. 2
  2. ГАХО — Ф. 4, оп. 174, ед. хр. 296. — лл. 23-33.
  3. Мемориальный музей-квартира семьи Гризодубовых (Филиал №2 Центра культуры Киевского района)
  4. Мемориальный музей-квартира семьи Гризодубовых Работает с декабря 1970 года. Расположен в 3-х комнатной квартире жилого дома
  5. Меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових. Музей вже частково відкритий. Зараз (до 31 січня) працює виставка "Головний конструктор номер один. До 125-річчя від дня народження А.М.Туполєва (1888)". А також виставка "Харків космічний". // 2013
  6. Меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових В експозиції музею представлено понад 2 тисячі експонатів, пов'язаних з життям і діяльністю льотчика-авіаконструктора С.В. Гризодубова; видатної льотчиці, світової рекордсменки, першої жінки — Героя Радянського Союзу, командира полку авіації дальньої дії Гризодубової В.С.; інженера-конструктора П. Г. Бенінга; першого директора і головного конструктора Харківського авіаційного заводу в 1926—1934 рр., конструктора літаків марки «К» К. О. Калініна; професора ХАІ, конструктора літаків ХАІ-1, ХАІ-5 Й. Г. Німана
  7. Музей Гризодубовых после ремонта не откроется Все, что осталось в Харькове от семьи легендарной летчицы, законсервировано в ДК. Последствия зимнего пожара в доме на Мироносицкой придется расхлебывать еще долго. Стенды с макетами и фотографиями, подшивки газет и журналов после воды из брандспойтов покоробились и почернели, выставлять их в экспозицию уже нельзя. // Сегодня, Новости Харькова, 9 Июля 2008, 18:29
  8. Украинский художник Рябцев Владимир Владимирович] // 08.01.13, 07:16

Джерела[ред.ред. код]

  • Власко В. Є. Гризодубов Степан Васильович // Енциклопедія сучасної України / НАН України, НТШ ; редкол.: І. С. Дзюба, А. І. Жуковський, О. М. Романів, О. С. Онищенко та ін.; бібліогр. ред. Т. В. Добко (керівник), Н. С. Дацькова, А. М. Колесниченко та ін. — К., 2006. — Т.6.: Го-Гю. — С. 452. — ISBN 966-02-3966-1
  • Генкин А. Харьков навсегда останется в истории авиации Украины // Время. — 2007. — 7 грудня.
  • Гризодубов Степан Васильевич // Харькову 350: 500 влиятельных личностей / Национальная имиджевая программа «Лидеры XXI столетия»; гл. ред. А. Серебряков. — Х.: Восточно-украинский биографический ин-т, 2004. — С. 38. — ISBN 966-96025-7-2
  • Зеленина Е. Какую тайну всю жизнь хранила гордость и краса советской авиации? к 100-летию со дня рождения В. С. Гризодубовой // Время. - Харьков, ЗАО "Время", 2009, N 77 (28 апреля) - С. 2
  • Зеленина Е. Три жизни Степана Гризодубова // Украинская техническая газета. — 2013. — 5 серпня.
  • Иванов С. Наша дорога в небо: русский путь // Популярная механика. — 2006. — грудень.
  • Ковань М. О. Под небом Харькова. Странички из жизни С. В. Гризодубова. — Х.: Прапор, 1968. — 74 с.
  • Листов М. Степан Гризодубов // Персона. — 1998. — №4.
  • Решетов А.К. Степан Васильевич Гризодубов / А.К.Решетов, Л.Г.Авксентьев, В.Б.Власко. — Х.: Майдан, 1999. — 424 с. : ил. — ISBN 966-7077-34-9
  • Русские крылья // Данилевский В.В. Русская техника. — Л.: Лениздат, 1948. — с. 348.
  • Фирсов А.И. Власко В.Е. Крылья Гризодубовых // Авиационно-космическая техника и технология. — 2009. — №3(60). — С. 6-9.
  • «Хочеш літати — літай!» // Кушнарьов Є. П. 100 кроків Харківською землею. — Х.: Фоліо, 2004. — С. 286—289. — 10 000 прим. — ISBN 966-03-2825-7

Додаткова література[ред.ред. код]

  • Аероплан Гризодубова (з історії авіації в Харкові) // Вечірній Харків. — 1981. — 25 березня.
  • Башук Д., Власко В. Авторитет его неоспорим // Вечірній Харьков. — 1995. — 21 декабря.
  • Власко В. Жизнь, посвященная небу // Слобода. — 1996. — 11 февраля.
  • Власко В. Первый полет // Слобода. — 1997. — 11 июля.
  • Власко В. Там, где жил Гризодубов // Вечірній Харьков. — 1998. — 18 августа.
  • Власко В. Человек, труженик, самородок // Слобода. — 1999. — 27 июля.
  • Зеленина Е. Степан Гризодубов — мушкетер воздухоплавания // Время. — 2004. — 27 июля.
  • Знаковский В. Жизнь, отданная авиации // Слобода. — 1994. — 27 авг. — С. 6.
  • Льотчики Гризодубови (про С.В.Гризодубова та його дочку В.С.Гризодубову) // Промінь. — 1991. — 29 жовтня.
  • Солодовников Д. Пионер украинской авиации // Время. — 1999. — 27 июля.
  • Храпов Я. «Его винты поют, как струны…» (к 100-летию со дня рождения) // Правда. — 1985. — 13 мая.
  • Чернай О. Аэроплан Степана Гризодубова // Панорама. — 1992. — Сентябрь (№ 36). — С. 5.
  • Чернова Н. Крилата родина (про музей-квартиру сім'ї Гризодубових) // Слобідський край. — 2004. — 11 вересня.
  • Шевченко М. Кулибин, где твои крылья? (о Гризодубове и его увлечении фотографией) // Объектив-Но. — 2004. — 15 июля. — С. 12.
  • Яницький Б. Жили, творили, щоб неба досягти // Слобідський край. — 2003. — 12 квітня.