Гризодубова Валентина Степанівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Валентина Степанівна Гризодубова
Valentina Grizodubova.jpg
Народження 14 (27) квітня 1909(1909-04-27)
Харків
Смерть 28 квітня 1993(1993-04-28) (84 роки)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Бомбардувальна авіація
Освіта Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»
Роки служби 19361946
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання CCCP air-force Rank polkovnik infobox.svg Полковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Гризодубова Валентина Степанівна у Вікісховищі?

Валенти́на Степа́нівна Гризоду́бова (нар. 14 (27) квітня 1909(19090427) — 28 квітня 1993) — радянська льотчиця, учасниця рекордного перельоту з Москви на Далекий Схід у 1938 році, учасниця німецько-радянської війни, перша жінка, удостоєна звання Героя Радянського Союзу[1]. Герой Соціалістичної Праці.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Валентина Гризодубова народилася в родині авіаконструктора[2] і винахідника Степана Васильовича Гризодубова, який згодом став першим авіатором міста Харкова[3]. Закінчила Пензенський аероклуб в 1929 році. Займалася планерним спортом, працювала льотчиком-інструктором в Тульській авіаційній школі. У 1934–1935 роках — льотчик агітаційної ескадрильї імені М. Горького на Центральному аеродромі. У Червоній армії з 1936 року.

У 1937 році на літаках УТ-1, УТ-2 і АИР-12 встановила п'ять світових авіаційних рекордів висоти, швидкості та дальності польоту. 24-25 вересня 1938 року як командир екіпажу на літаку АНТ-37 «Родина» разом з льотчицями Поліною Осипенко (другий пілот) і Мариною Расковою (штурман) здійснила безпосадочний переліт з Москви на Далекий Схід, встановивши світовий жіночий рекорд дальності польоту (за 26 годин 29 хвилин подолана відстань у 6450 кілометрів). За виконання цього перельоту Валентині Гризодубовій, Поліні Осипенко і Марині Расковій було присвоєно звання Героя Радянського Союзу, першим серед жінок.

Валентина Гризодубова, використовуючи свою популярність і знайомства у вищих колах, неодноразово клопотала на захист людей, які постраждали від репресій. Зокрема, разом з відомим льотчиком М. М. Громовим, вона заступилася за C. П. Корольова, майбутнього творця радянської космічної програми; багато в чому завдяки їхнім зусиллям його перевели з табору на Колимі в ЦКБ-29.

З 1939 року Гризодубова — начальник Управління міжнародних повітряних ліній СРСР.

Учасниця німецько-радянської війни. У березні 1942 — жовтні 1943 року — командир 101-го транспортного авіаційного полку, з жовтня 1943 року — командир 31-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку. За час війни полковник Гризодубова здійснила близько 200 бойових вильотів на бомбардування ворожих об'єктів і для підтримки зв'язку з партизанських загонах.

З 1946 року полковник Гризодубова у запасі. Працювала в Міністерстві цивільної авіації начальником управління міжнародних ліній СРСР, керівником Науково-дослідного льотно-випробувального центру, заступником начальника Московського науково-дослідного інституту приладобудування з льотної частини.

Звання, нагороди[ред.ред. код]

Звання Героя Радянського Союзу присвоєне 2 листопада 1938 року.

Звання Героя Соціалістічної Праці було присвоєнене 6 січня 1986 року.

Нагороджена орденами Леніна, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Трудового Червоного Прапора, Червоної Зірки.

Почесний громадянин Пензи.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Померла 28 квітня 1993 року. Похована в Москві на Новодівичому кладовищі.

У 1972 році в Харкові в квартирі Гризодубових був відкритий музей історії авіації.

1 вересня 2000 року в Москві на Кутузовському проспекті, біля входу в Московський науково-дослідний інститут приладобудування, відкрито пам'ятник Валентині Гризодубовій.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Емельянов Ю. Н. (Санкт Петербург), Шляхтин А. В. (Харьков) Рекорды советской наградной системы // Форум Фалеристика. Вс, 30 окт 2011 09:14
  2. У 1910 році збудував аероплан Г-1 («Гризодубов-1»), зовні схожий на літак братів Райт, з чотирициліндровим бензиновим двигуном рідинного охолодження власної конструкції. Згодом сконструював літаки Г-2, Г-3 і Г-4, на Г-3 успішно виконав польоти над полем іподрому у 1912–1914 роках.
  3. Напис на пам'ятнику: Первому авиатору в г. Харькове С. В.ГРИЗОДУБОВУ 1884–1965 гг. от коллектива Харьковского авиационного института

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Голованов А. Е. Дальняя бомбардировочная… Воспоминания Главного маршала авиации 1941–1945. Москва, ЗАО Центрополиграф, 2007, ISBN 978-5-9524-3033-4

 Гризодубова Валентина Степанівна. // Сайт «Герои страны» (рос.).