Даманоподібні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Даманоподібні
Жовто-плямистий даман
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Афротерії (Afrotheria)
Ряд: Даманоподібні (Hyracoidea)
(Томас Генрі Хакслі, 1869)
Родина: Даманові (Procaviidae)
(Олдфілд Томас, 1892)
Роди та види
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Procaviidae
ITIS logo.jpg ITIS: 584893
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 9811
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Procaviidae

Даманові (лат. Procaviidae) — родина невеликих, травоїдних ссавців, єдина родина у ряді даманоподібних (Hyracoidea). Мешкають в Африці і на Середньому Сході. попри звичайну зовнішність сучасних даманів, вони мають далеке доісторичне походження. Дамани, можливо, найближчі родичі сучасних слонів.

Загальний опис[ред.ред. код]

Це тварини розміром з домашню кішку: довжина тіла від 30 до 60-65 см, маса від 1,5 до 4,5 кг. Хвіст зачатковий (1-3 см) або відсутній. На вигляд дамани нагадують гризунів — безхвостих бабаків або капібар, — проте філогенетично найближче до слонів.

Статура у них щільна, незграбна, з великою головою на короткій товстій шиї і короткими, але сильними, ногами. Морда коротка, з роздвоєною верхньою губою. Вуха округлі, невеликі, іноді майже приховані в шерсті. Передні кінцівки 5-палі, з кігтями, що нагадують копита. Задні кінцівки трипалі; внутрішній палець несе довгий зігнутий ніготь, який служить для розчісування хутра, а інші пальці — копитоподібні кігті. Підошви лап голі, покриті товстим гумоподібним епідермісом; на їх поверхні відкриваються численні протоки потових залоз, які постійно зволожують шкіру. Центральна частина зведення кожної стопи може підніматися особливими м'язами, створюючи подібність присоска. Волога шкіра підсилює присмоктування. Завдяки такому пристосуванню дамани можуть з великою спритністю і швидкістю лазити по прямовисних скелях і стовбурах дерев і навіть спускатися з них вниз головою.

Хутро у даманів густе, утворене м'яким пухом і грубим остюком. Забарвлення зазвичай коричнево-сіре. На тілі (особливо на морді, над очима і на шиї) ростуть пучки довгих вібрисів. Посередині спини є ділянка подовжених, світлішого або темнішого волосся, в центрі якого розташована оголена ділянка. На його поверхні відкриваються протоки особливого залізистого поля — спинної залози з 7-8 часткою, утвореною гіпертрофованими сальними і потовими залозами. Залоза виділяє секрет, що сильно пахне в період розмноження. У молодих даманів залоза нерозвинена або розвинена слабо; у самок вона менша, ніж у самців. При переляку або збудженні волосся, що покриває залозу, піднімається, як у кішок. Точне призначення залози невідоме.

Постійних зубів у дорослих даманів 34, молочних, — 28. Різці верхньої щелепи з постійним зростанням, досить широко розставлені і нагадує різці гризунів. Ікла відсутні. Передкорінні і корінні зуби подібні із зубами копитних. Череп з досить масивною нижньою щелепою. Сосків: 1 пара грудних і 2 пари пахових, або 1 пара пахвових і 1-2 — пахових.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Даман в горах Кенії
Даман Брюса в траві

Поширені в Африці на південь від Сахари, а також на півостровах Синайському і Аравійському, в Сирії і Ізраїлі. Представники Procavia і Heterohyrax — денні тварини, живуть колоніями по 5-60 особин в посушливих саванах і на кам'янистих розсипах, піднімаються в гори до висоти 4500 м над рівнем моря. Представники роду Dendrohyrax — нічні лісові тварини, живуть поодинці і сім'ями. Всі дамани дуже рухливі, здатні швидко бігати, стрибати і лазити по крутих скелях і деревах. У них добре розвинений зір і слух. Дамани відрізняються погано розвиненою терморегуляцією — вночі вони збираються разом, щоб зігрітися, а вдень, подібно до рептилій, довго гріються на сонці. При цьому вони піднімають догори підошви лап, на яких розташовані потові залози. Липкий піт, що виділяється, допомагає даманам лазити. Дамани дуже обережні і подібно до європейських ховрахів побачивши небезпеку видають різкий високий крик, що примушує всю колонію ховатися у схованках.

Рослиноїдні. Харчуються в основному рослинною їжею, зрідка поїдаючи комах і їх личинки. У пошуках їжі можуть йти на відстань до 1-3 км. Води не потребують. На відміну від багатьох інших травоїдних, дамани не мають розвинених різців і під час споживання їжі допомагають собі корінним зубами. Жуйку, на відміну від парнокопитних, або кенгурових, не жують; корм перетравлюється в їх складних, багатокамерних шлунках.

Сезонність в розмноженні, мабуть, відсутня. Вагітність триває 7-7,5 місяців. Самка приносить 1-3, іноді до 6 дитинчат, 1 раз на рік. Дитинчата народжуються добре розвиненими, з розплющеними очима, здатні швидко бігати. Через 2 тижні вони починають харчуватися рослинним кормом.

Походження даманів[ред.ред. код]

Найдавніші викопні останки даманів відносяться до пізнього еоцену (40 млн років назад). Впродовж багатьох мільйонів років предки даманів були основними наземними травоїдними в Африці, поки в міоцені конкуренція з порожнисторогими не витіснила їх з колишньої екологічної ніші. Проте, дамани ще тривалий час залишалися численним і широко поширеним загоном, в пліоцені населяючи велику частину Африки, Азії і Південної Європи.

Філогенетичні сучасні дамани найближчі до хоботних, з якими у них багато схожих рис в будові зубів, скелета і плаценти.

Існує думка, що «зайці», що згадуються в Біблії, позначені словом «шафан» (shaphan), насправді були даманами. Здалеку вони дійсно нагадують великих кроликів. З івриту це слово перейшло в мову фінікійців, які, мабуть, помилково прийняли кроликів Іберійського півострова за даманів, давши країні назву «I-shapan-im», Берег Даманів. Пізніше від цієї назви утворилося латинське Hispania і сучасне «Іспанія». Сама ж назва «даман» — арабського походження і в буквальному перекладі означає «баран».

Класифікація[ред.ред. код]

Вимерлі роди та види[ред.ред. код]

Живі види[ред.ред. код]


Панда Це незавершена стаття з теріології.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.