Данько Микола Іванович (художник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Данько.
Микола Іванович Данько
Народження 4 травня 1959(1959-05-04) (65 років)
с. В’юнище Київської області
Навчання Одеське театрально-художнє училище
Діяльність художник

Микола Іванович Данько (нар. 4 травня 1959(19590504), с. В’юнище Переяслав-Хмельницького р-ну Київської області) — український театральний художник. Головний художник Київського державного академічного театру ляльок.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селищі В’юнище Переяслав-Хмельницького району Київської області (нині затоплене водами Канівського водосховища).

В 1985 році закінчив Одеське театрально-художнє училище, після чого працював художником-постановником Івано-Франківського музично-драматичного театру ім. І. Франка; з 1990-го – художник, з 1991 — головний художник Івано-Франківського обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки. З 2006 року — головний художник Київського державного академічного театру ляльок.[1][2]

Здійснив постановки лялькових вистав у театрах Луцька, Хмельницького, Бреста (Білорусь). Мав персональну виставку в Івано-Франківську (1999).

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Івано-Франківський музично-драматичний театр ім. І. Франка
Івано-Франківський академічний обласний театр ляльок імені Марійки Підгірянки
  • «Вертеп»
  • 1991 — «Лис Микита і Неситий Вовк» Я. Яроша за мотивами сатиричної казки І. Франка; реж. Леонід Попов[ru]
  • 1992 — «У чужому пір’ю» М. Підгірянки
  • 1993 — «Злидні»
  • 1993 — «Лісовий цар Ох» О. Олеся
  • 1993 — «Пан Коцький» дитяча опера М. Лисенко; реж. Д. Нуянзін
  • 1993 — «Коли ще звірі говорили» за мотивами казок І. Франка
  • 1994 — «Іван Голик» О. Кузьміна за мотивам І. Манжури; реж. Леонід Попов[3]
  • 1995 — «Козенята та Сірий вовк» Ю. Гімельфарба; реж. Леонід Попов
  • 1996 — «Лісова пісня» Л. Українки; реж. Леонід Попов
  • 1996 — «На перші гулі» С. Васильченка; реж. Леонід Попов
  • 2003 — «Діжка меду» Р. Неупокоєва
  • 2003 — «Жили-були» М. Бартенєва та А. Усачова; реж. Володимир Підцерковний
  • 2003 — «Чарівна шабля» В. Підцерковного
  • 2007 — «Найсолодша гора» К. Рижова
  • 2007 — «Коза-дереза» М. Лисенко
  • «Алі-баба і розбійники»; реж. Володимир Підцерковний
  • «Битий небиту везе»; реж. Я. Грушецький
  • «Зелена Гора»; реж. Володимир Підцерковний
  • «Золотий човник»; реж. Я. Грушецький
  • «Колобок»; реж. О. Кузьмін
  • «Кривенька Уточка»; реж. Я. Грушецький
  • «Про те, про се»; реж. Володимир Підцерковний
  • «Сумна весела казка»; реж. Я. Грушецький
  • «У нашім раї»; реж. Володимир Підцерковний
  • «Хома і Щука»; реж. Володимир Підцерковний
Київський державний академічний театр ляльок
Київський муніципальний академічний театр ляльок
Тульський державний театр ляльок
Республіканський театр ляльок (Йошкар-Ола)
Одеський обласний театр ляльок
Київський національний академічний театр оперети
Bábkové divadlo Košice (Кошиці)
Дагестанський державний театр ляльок (Махачкала)

Нагороди та визнання[ред. | ред. код]

Щедро-винахідливий і винахідливо-щедрий. Його ляльки — маріонетки, тростинні, вертепні — народжуються якось природно-невідворотно, наче листя з бруньок. Микола Данько вміє придумати й подати лялькове чудо…

Світлана РЯБОКОБИЛЕНКО, «Івано-Франківське капричіо», ж-л «Український театр», ч. 3-4, 2000 р.

Література[ред. | ред. код]

  • Сергій Єфремов, Богдана Бойко. Наш театр ляльок (Київському муніципальному академічному театру ляльок — 30 років). — Київ : Веселка, 2018. — 159: іл с. — ISBN 978-966-01-0580-5.
  • В.М. Задорожня. Леонід Петрович Попов дорогами життя… (Майстри лялькової сцени України). — Київ : Логос, 2013. — 236 с. — 300 прим. — ISBN 978-966-171-664-2.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Історія Івано-Франківського обласного театру ляльок ім. Марійки Підгірянки. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  2. ↑ Микола Данько на сайті Київського академічного театру ляльок. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  3. ↑ Ив-Франковский театр «Іван Голик». Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  4. ↑ Київський державний академічний театр ляльок. «Гуси-лебеді». Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  5. ↑ ТРК «Київ». Прем'єра вистави «Кайдашева сім'я» 18.07.2018
  6. ↑ Тетяна ПОЛІЩУК (18 січня 2019). Ляльки для... дорослих. Яскраву музично-драматичну «Кайдашеву сім’ю» представив у Києві молодий, талановитий режисер Ігор Федірко (ua) . «День» №8-9. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 2019-5-5.
  7. ↑ Маленька баба-яга 1+1 17/04/2019
  8. ↑ «Наш веселий колобок» Промо-ролик
  9. ↑ Музика і музиканти. Театр ляльок 1ч.
  10. ↑ «Перська мініатюра оживе на сцені Київського муніципального академічного театру ляльок». Архів оригіналу за 17 вересня 2017. Процитовано 4 травня 2019.
  11. ↑ Хохлик, Карлсон и Снегурочка [Архівовано 1 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Тульский государственный театр кукол. «Слонёнок» [Архівовано 12 травня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ Александра МЕДВЕДЕВА (20 августа 2014). «Шум за сценой» и другие театральные сюрпризы (рос.). Марийская правда. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 2019-5-5.
  14. ↑ Одесский театр кукол. «Слонёнок» [Архівовано 4 травня 2019 у Wayback Machine.](рос.)
  15. ↑ Київський національний академічний театр оперети «Пригоди Буратіно». Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  16. ↑ «Пригоди Буратіно» — прем'єра Національної оперети України у програмі «Ранок з Культурою». Архів оригіналу за 23 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  17. ↑ Michail Uryckij: SLONÍK [Архівовано 4 травня 2019 у Wayback Machine.] (словац.)
  18. ↑ Barbora Krajč Zamišková (12 травня 2017). Opäť sloník! (словац.). Slovenské centrum AICT. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
  19. ↑ «Київська пектораль - 2015» (репортаж)
  20. ↑ Київський державний академічний театр ляльок. Вистава «Гуси-лебеді». Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  21. ↑ У Києві відбулась церемонія вручення престижної театральної премії «Київська Пектораль». Архів оригіналу за 28 березня 2019. Процитовано 4 травня 2019.
  22. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (15 липня 2020). 2019 рік українського театру. Полтавський часопис (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 14 травня 2022. Процитовано 13 березня 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Данько_Микола_Іванович_(художник)&oldid=39324237