Двозначність
У логіці двозначність або еквівокація («називання двох різних речей одним ім'ям»)[1] — це неформальна помилка, яка є наслідком використання певного слова/виразу в кількох значеннях під час аргументації.[2][3]
Це різновид неоднозначності[en], яка виникає через фразу, що має два чи більше різних значення, а не через граматику чи структуру речення.[2]
Двозначність у силогізмі (ланцюг міркувань) породжує помилку чотирьох термів (quaternio terminorum). Нижче наведено приклад:
- Усі осли [тварини] мають довгі вуха.
- Карл — осел [простодушна людина].
- Тому у Карла довгі вуха.
Тут двозначне словосполучення — це метафоричне використання слова «осел» для позначення простодушної чи огидної людини замість віслюка.
Двозначність також може використовуватися для об'єднання двох схожих позицій, однієї скромної, яку легко захистити, а іншої — набагато суперечливішої. Сперечальник висуває суперечливу позицію, але коли йому заперечують, вони наполягають на тому, що вони просувають лише більш скромну позицію.
- ↑ Конверський, А. Є. (2017). Логіка : підручник. – 2‐ге вид., виправлене (PDF) (укр.). Київ: ВПЦ "Київський університет. с. 27. ISBN 978-9664399156.
- ↑ а б Damer, T. Edward (21 лютого 2008). Attacking Faulty Reasoning: A Practical Guide to Fallacy-Free Arguments. Cengage Learning. с. 121—123. ISBN 978-0-495-09506-4.
- ↑ Fischer, D. H. (June 1970), Historians' fallacies: toward a logic of historical thought, Harper torchbooks (вид. first), New York: HarperCollins, с. 274, ISBN 978-0-06-131545-9, OCLC 185446787
