Логічна хиба

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

У логіці, філософії та інших науках, що вивчають пізнання, логі́чна хи́ба (англ. fallacy) — це порушення логічної послідовності, або використання некоректних прийомів для доведення деякого твердження. Хибність, зумовлена недоліком у доведенні, робить таке доведення нечинним. З іншого боку, нечинність доведення не означає, що саме твердження невірне.

Логічні хиби поділяються на формальні та неформальні. Формальна логічна хиба може бути акуратно визначена у рамках стандартної системи логіки, наприклад, логіки висловлень. Неформальна логічна хиба, з іншого боку, викликана іншими недоліками мислення, аспекти якого не мають формальної логічної структури. Аргументація з неформальними логічними хибами може бути вірною формально, але хибною по суті.[1]

Хиби припущення не доводять висновок, тому що припускають висновок у процесі доведення. Хиби слабкого виводу не доводять висновок внаслідок нестачі доказів. Хиби відволікання не доводять висновок, тому що використовують недоречні свідчення, такі як емоції. Хиби неясності або двозначності не доводять висновок внаслідок неоднозначності у словах, фразах або граматиці.[2]

Категорії[ред.ред. код]

Існують різні системи категоризації логічних хиб. Зокрема, хиби можна поділити на структурні, змістовні, та такі, що порушують принцип раціональної дискусії.

Формальні логічні хиби[ред.ред. код]

Форма́льна логі́чна хи́ба — це помилка у процессі виведення, яку можна акуратно записати у стандартній системі логіки. Формальні хиби відносяться до категорії структурних хиб. Аргумент, який є хибним формально, є також нечинним внаслідок недоліку у своїй логічній структурі. Такий аргумент завжди розглядається як невірний.

Присутність формальної логічної хиби у дедуктивному аргументі не впливає ані на засновні припущення аргументу, ані на його висновки. Як засновники, так і висновок можуть бути фактично вірними, або навіть більш вірогідними у результаті аргументу, але саме по собі дедуктивне виведення все ж нечинне, тому що висновок не випливає із засновних посилань у тій засіб, який наведено. Аналогічно, аргумент може мати формальну логічну хибу, навіть якщо він не є дедуктивним: наприклад, якщо індуктивний аргумент некоректно застосовує принципи вірогідності або причинності, то говорять, що він є формально хибним.

  • Анекдотична хиба — використання ізольованого прикладу замість обґрунтування чи переконливих свідчень.
  • Звернення до ймовірності — стверджується, що висновок є істинним тільки тому, що він ймовірний.
  • Звернення до хиби — припускає, що якщо аргумент є хибним, то і висновок цього аргументу має бути хибним.
  • Упередження базового відсотку — у Баєсовому виведенні, використання умовних ймовірностей для аргументації без врахування ефекту ймовірностей припущень.
  • Хибне поєднання — припущення, що висновок, який задовольняє декілька умов одночасно, більш ймовірний, ніж висновок, що задовольняє кожну з умов поодинці.
  • Хиба з людиною у масці (підміна ідентичностей) — в істинному аргументі, підміна сутностей, ідентичних по деяким властивостям, може привести до невірного висновку.
  • Хиба невірних припущень — засновування аргументу на припущенні (явному або неявному), яке є невірним або не гарантовним (ймовірним менш ніж на 100%).

Помилки висловлювань[ред.ред. код]

Помилка висловлювання — це помилка у логіці, що стосується складних висловлювань. Для того, щоб складні висловлювання були істинні, значення істинності їх складових частин мають задовольняти правилам істинності відповідних логічних операцій поєднання (операцій «або», «і», «ні», «тільки якщо», «якщо і тільки якщо»).

Помилки кванторів загальності та існування[ред.ред. код]

Це помилки формальних висловлювань, у яких квантори у засновних припущеннях та у висновку не узгоджені.

Помилки формальних силогізмів[ред.ред. код]

Логічні помилки, що трапляються у силогізмах.

Неформальні логічні хиби[ред.ред. код]

До відомих неформальних логічних хиб належать:

Амфіболія
хиба неясності з використанням речень, які мають неоднозначну граматичну структуру (приклад: «Пам'ятник визволителям міста Синельникова від німецько-фашистських загарбників»)
Анонімний авторитет
хиба слабкого виводу, в якій приводиться деяке твердження без конкретного посилання на джерело; це улюблений прийом поганої журналістики, який також активно використовуваний у пропаганді. Подібна до «звернення до авторитету» та «Звернення до популярної думки» (приклад: «Британські вчені встановили, що шоколад піднімає настрій»).
Випадок
хиба припущення із застосуванням загального правила до виключного випадку, «випадкові» обставини якого роблять його винятком із цього правила (приклад: «Шкірясті черепахи — холоднокровні тварини, як і всі плазуни»[3])
Гіпотеза справедливого світу
хиба відволікання, в якій висновок виводиться із бажання справедливості. Люди, що дотримуються цього упередження, мають нахил звинувачувати якимось чином потерпілих, мотивуючи це «гріховністю» останніх, «кармою» та ін. (приклад: «Що посієш те й пожнеш»)
Недоречний висновок
хиба відволікання, в якій доводиться висновок (хибний або ні), що не має відношення до фактичного предмету обговореня (приклад: «Ти в пальто, а мені холодно, то ж підемо до корчми.»)
Звернення до абсурдності
хиба відволікання, заперечення якогось твердження як абсурдного без обґрунтування цієї абсурдності (приклад: «А - це просто безглуздя»)
Звернення до сумнівних авторитетів
хиба слабкого виводу, полягає у зловживанні почуттям поваги до відомої людини, знаменитості чи експерта для доведення пропозиції (приклад: «так вважає сам А»).
Звернення до бідності
прийняття бідності як критерію правильності (приклад: «за бідняками правда; багатії завжди брешуть»).
Звернення до гаманця
прийняття багатства як критерію правильності (приклад: «багатії кмітливіші і тому завжди мають рацію»).
Звернення до милосердя
зложивання почуттям милосердя або провини для підтримки пропозиції (наприклад, «я всю ніч готувався до іспиту, поставте мені п'ять!»)
Звернення до незнання
хиба відволікання, за якою деяке твердження вважається вірним, оскільки ніхто не довів протилежне (тобто що воно хибне), або навпаки, твердження хибне, оскільки ніхто не довів його істинності (приклад: «чупакабру ніхто не бачив, тому її не існує»)
Звернення до популярної думки
хиба відволікання, прийняття популярності як критерію істини (приклад: «усі так вважають, тому це правда»).
Звернення до сили
хиба відволікання погрозою використання сили, щоб примусити опонента погодитись із висновком. Як правило використовується у випадках, коли або немає доказів, або раціональна аргументація невірна або відсутня (приклад: «І скільки ж боєздатних дивізій є у розпорядженні Папи Римського?»- Й. Сталін).
Звернення до страху
хиба відволікання, у якій явно або неявно використовуються почуття наявних страхів та упереджень опонента чи аудиторії (приклад: «Завантажуючи безкоштовні mp3, ти завантажуєш комунізм»[4])
Несправжній шотландець
хиба припущення, зміна ad hoc необґрунтованого загального твердження з метою виключити контрприклади, які його спростовують (приклад: «який з тебе мужик, коли ти навіть горілки не п'єш?»).
Оптова угода
Опудало
висловлюється позиція що її легко заперечити, а потім вона приписується опонентові.
Отруєння джерела
полягає в негативному описі особи що її представляють аудиторії, з наміром дискредитувати все, що може бути надалі цією особою сказано.
Перехід на особистості
цю хибу допускають, коли замість того, щоб доводити пропозицію, вдаються до нападок на опонента («такі як ти не можуть мати рацію»). До схожих хиб належить булверизм, апеляція до мотиву, tu quoque та отруєння джерела.
Підступне питання
ставиться запитання у формі, що передбачає, що опонент погоджується з прихованою пропрозицією.
Помилка узагальнення
коли твердження про окремого представника розповсюджують на всіх («вовк — жорстокий звір, тому всі звірі жорстокі»).
Помилка диференціації
перенесення статистично вірного твердження на окремих представників («більшість звірів — жорстокі, тому зайці жорстокі»)
Фальшива дилема
полягає у розгляді двох альтернативних точок зору так, наче вони вичерпують всі можливості, хоча це не так.
Фальшива причина
полягає в помилковому прийнятті чогось як причини певної події, що насправді не є її причиною.
Хибне коло
хиба, в якій у вихідних припущеннях присутнє логічне коло.

Література[ред.ред. код]

  • Яценко С. Парасофізми. К.: Видавничий дім «Руське слово». — 2011. — 84 с. ISBN 978-5-8183-1508-1

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інтернет-Енциклопедія з Філософії (англ.), Університет Тенессі у Мартіні. Переклад від 2015-01-23.
  2. Hurley, Patrick J. (2005). A Concise Introduction to Logic. Wadsworth. p. 656. ISBN 0534585051.
  3. "Warm blooded turtles?" -- "Byte size biology", blog by Iddo Friedberg
  4. "Downloading Communism… Illegaly", блог на сайті polygrafi.com