Джерид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джерид
Зображення
Джирид з палашом в окремому відділенні
CMNS: Джерид у Вікісховищі

Джерид, джирит (осман. dżirīd‎, араб. dżarit‎) — тонкий метальний спис, подібний до дротика[1].

Були розповсюджені на території Північної Африки та Азії. Через турків та татар джериди потрапили на територію Русі, а потім у країни Східної Європи.

Найчастіша джериди застосовувались кіннотою — їх було зручно та швидко витягувати з чохла, при цьому продовжуючи керування конем. Довжина джеридів становила 70-150 см. Древко було тонким та легким. Вага кавалерійського джерида становила трохи більше 0,5 кг, що дозволяло пробивати легкий захист противника. Метали джериди на невеликі відстані — 10-15 метрів. Наконечники були вузькі та довгі. Щоб утруднити витягування дротика зі щита чи рани на наконечнику могли робитись незворотні шипи.

Джериди носились у спеціальному колчані, який називався джид, на поясі воїна з лівого боку. Найчастіше чохол був розрахований на 3 або 4 дротики, що знаходились в окремих гніздах[2]. Деколи в одному з гнізд замість дротика носили палаш, шаблю, довгий ніж або тесак — тобто, будь-яку зручну клинкову зброю. Чохли прикрашались металевими накладками — позолоченими, срібними, з чеканкою.

Джериди застосовувались аж до XVIII століття. Крім бойового застосування, використовувались також на парадах. В Польщі джерид вважається попередником лянци — уланської піки.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Джерид // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Висковатов А. В., «Историческое описание одежды и вооружения российских войск», ч.1.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Джерид // Советская военная энциклопедия / под ред. Н. В. Огаркова. — М.: Воениздат, 1980. — Т. 3. — 671 с. — (в 8-ми т). — 105 000 экз.

Посилання[ред. | ред. код]