Дзвоноподібна крива

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дзвоноподібна крива (англ. bell-shaped curve або bell curve) — одна з основних форм розподілу популяцій за факторами середовища; характеризується місцеположенням моди і амплітудою розподілу. Найчастіше дзвоноподібна крива задається симетричною кривою Гауса[1] (тобто передбачається нормальність подібного розподілу; див. Гаусова ординація). Подібне припущення засноване на рівнозначності дії на популяцію різних факторів, що не виконується в реальних екосистемах (наявність домінантів, взаємин у фітоценозах, генетичної неоднорідності популяцій в межах великих пробних майданчиків).

Так, Остін (англ. Austin) вказує на цілий ряд відхилень розподілу популяції за факторами середовища від нормального: наявність двох і більше вершин на кривій (що пов'язано з впливом кількох залежних факторів), платоподібні і такі, що мають "скос"по відношенню до градієнтів середовища розподіли. Однак, як відзначає Уїттекер (англ. Whittaker), ці відхилення від нормального розподілу носять приватний і локальний характер. Уявлення про переважання в популяційних мозаїках дзвоноподібнї кривої уздовж градієнтів середовища використовуються як при прямих методах ординації (вирівнювання емпіричних розподілів виду уздовж градієнта при прямому градієнтному аналізі), так і непрямі методи (напр., гаусова ординація).

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Грейг-Смит П. Количественная экология растений. — М.: Мир, 1967. — 359 с.
  • Миркин Б. М., Розенберг Г. С. Толковый словарь современной фитоценологии. — М.: Наука, 1983. — 134 с.
  • Уиттекер Р. Сообщества и экосистемы. — М.: Прогресс, 1980. — 328 с.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Гаус, Карл Фрідріх (нім. Johann Carl Friedrich Gauß; 1777–1855) — німецький математик, астроном та фізик.