Грищенко Костянтин Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин Іванович Грищенко
Костянтин Іванович Грищенко
Костянтин Грищенко

Час на посаді:
24 грудня 2012 — 27 лютого 2014
Президент   Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров

Час на посаді:
11 березня 2010 — 24 грудня 2012
Президент Віктор Янукович
Прем'єр-міністр   Микола Азаров
Попередник Петро Порошенко
Наступник Леонід Кожара

Час на посаді:
2 вересня 2003 — 3 лютого 2005
Президент Леонід Кучма, Віктор Ющенко
Попередник Анатолій Зленко
Наступник Борис Тарасюк

Народився 28 жовтня 1953(1953-10-28) (61 рік)
Київ, УРСР
Дружина Наталія Ігорівна Грищенко
Діти донька Оксана
Особистий підпис Kostyantyn Hryshchenko Signature 2014.png
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Грищенко Костянтин Іванович (англійською: Kostyantyn Gryshchenko; російською: КонстантинИвановичГрищенко) – український політик і дипломат. З часу здобуття Україною власної незалежності, Костянтин Грищенко послідовно займав ряд високих державних посад з повноваженнями від сфери контролю над озброєннями і регіональної безпеки до освіти і охорони здоров’я. У 2012-2014 рр. –на посад іВіце-Прем’єр-міністра України, двічі призначався міністром закордонних справ України (у 2003-2005 рр. та 2010-2012 рр.), а також Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (у 2008-2010 рр.). Унікальна дипломатична кар'єра Костянтина Грищенка – він очолював дипломатичні представництва України в трьох ключових центрах світової політики: Брюселі (1998-2000 рр.), Вашингтоні (2000-2003 рр.) й Москві (2008-2010).

Окрім високих державних посад в українському уряді, Костянтин Грищенко зробив вагомий особистий внесок у роботу авторитетних міжнародних інституцій, що опікуються широким спектром питань регіональної та міжнародної безпеки. У 1991 році–заступник Головного Інспектора з питань біологічної зброї Спеціальної комісії ООН в Іраку (ЮНСКОМ; англійською: UNSCOM). З 1995 по 1998 рр. –член Ради засновників Центру безпекової політики у Женеві (Швейцарія). З 1999 по 2003 рр. –член Консультативної ради Генерального Секретаря ООН з питань роззброєння. У 2003 році Костянтин Грищенко очолив цю Раду[1]. З 2000 по 2003 рр. дипломат входив до Комісії ООН з моніторингу, верифікації та інспекції (англійською: UNMOVIC) [2], а у 2003-2006 рр. був членом Ради керуючих «Трансатлантичного партнерства проти СНІДу».

Костянтин Грищенко має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України[3].

Освіта[ред.ред. код]

Закінчив з відзнакою Московський державний інститут міжнародних відносин (російською: МГИМО) у 1975 році за спеціальністю міжнародне право. Окрім рідних для нього української та російської мов, Костянтин Грищенко вільно володіє англійською та французькою мовами.

Професійна діяльність[ред.ред. код]

У 1976-1980 рр. працював у Секретаріаті ООН у Нью-Йорку.

З 1981 до 1991 рр. обіймав дипломатичні посади різного рівня у Міністерстві закордонних справ СРСР. Після розпаду Радянського Союзу Костянтин Грищенко повернувся до Києва і розпочав роботу у Міністерстві закордонних справ незалежної України.

З 1995 до1998 рр. займав посаду заступника міністра закордонних справ України[4], займаючись проблематикою контролю над озброєннями, роззброєння, Європейської безпеки, СНД, відносин з Росією, а також розбудовою зовнішньої політики України на Близькому Сході, в Азії та Тихоокеанському регіоні. Костянтин Грищенко відіграв ключову роль в укладенні низки надважливих міжнародних угод, що були покликані зміцнити територіальну цілісність, безпеку і незалежність України. Саме в цей час ним було започатковано масштабну програму підготовки українських дипломатів у країнах Європейського Союзу і США. Більшість випускників програми займають достойне місце серед кращих дипломатів України сьогодення. У 1998-2000 рр. Костянтин Грищенко – Посол України у Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, Глава Місії нашої країни при НАТО[5] та Постійний Представник при Організаціїі з заборони хімічної зброї (англійською: OPCW) у м. Гаага (Нідерланди).

У 2000-2003 рр. його призначено Послом України у США[6]. 2001 року також обійняв посаду Посла нашої країни за сумісництвом у Антигуа та Барбуда. З 2003 по 2005 рр. Костянтин Грищенко –на посаді міністра закордонних справ України[7].

Будучи міністром закордонних справ, Костянтин Грищенко зосередив зусилля на Європейській інтеграції України, зміцненні зв’язків з Вашингтоном та налагодженні прагматичної взаємодії з Росією. У 2003 році він публічно виступив проти приєднання нашої країни до Єдиного Економічного Простору з Російською Федерацією, Казахстаном і Білоруссю. Дипломат, разом з низкою членів Уряду України, аргументував таку позицію тим, що таке рішення суперечило би Конституції України[8].

У непростий час кризи в українсько-російських відносинах довкола коси Тузла у 2003 році, Костянтин Грищенко застосував усі наявні дипломатичні інструменти, щоб протистояти зазіханням Москви на українську територію та повернутись до більш звичного партнерського формату відносин з Російською Федерацією[9].

У 2006-2007 рр. Костянтин Грищенко працював радником з питаньзовнішньої політики Прем’єр-міністра України[10].

Після дострокових виборів до Верховної Ради України у 2007 році, Костянтин Грищенко увійшов до складу опозиційного уряду України як тіньовий міністр закордонних справ. У квітні 2008 року, на тлі поглиблення кризи у відносинах з Росією, Президент України В. Ющенко призначив Костянтина Грищенка Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України[11], а у червні того ж року – Послом України у Російській Федерації[12]. Водночас, він продовжував виконувати повноваження Першого заступника Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, що надавало йому особливого статусу у системі органів державної влади, що опікувалися відносинами нашої країни з Росією.

Основні погляди українського Посла у Москві Костянтина Грищенка були викладені у його статті під назвою: «Україна-Росія: держава і особистість», надрукованій в українському щотижневику «Дзеркало Тижня»: «…джерело більшості конфліктів у відносинах України з Росією криється у одному простому факті: в усі роки після розпаду СРСР ми віддалялися одне від одного лише тому, що по-різному бачили свої майбутні цінності і розвиток, хоча при цьому мали величезну кількість спільних інтересів. Розуміння і сприйняття цих об’єктивних відмінностей має запобігти тій ситуації, коли Київ або Москва намагаються повчати одне одного, чи нав’язувати партнеру власну модель розвитку як єдину правильну» [13].

Приймаючи участь у теледебатах з Дмитром Рогозіним (тогочасним Послом Росії при НАТО), Костянтин Грищенко заявив про використання Російською Федерацією некоректної ідеології для характеристики відносин з Києвом. Він наголошував на необхідності постійного обговорення непростих питань відносин з Росією з метою їх вирішення та укладення відповідних угод, які мають виконуватись обома сторонами. Це, на його думку, було набагато раціональніше за загострення існуючих проблем і створення нових. Відповідаючи на питання про приєднання України до НАТО Костянтин Грищенко заявив, що не бачить в осяжній перспективі можливості членства, проте підкреслив, що таке рішення буде ухвалювати не Москва, Брюссель чи Вашингтон, а виключно народ України на референдумі[14].

Після президентських виборів 2010 року, Костянтин Грищенко вдруге призначається міністром закордонних справ України[15].

Вже навесні 2010 року Костянтин Грищенко розпочав непросту роботу із нейтралізації небезпечних тенденцій у відносинах з Росією. Він проводив прагматичну політику, в основі якої лежали національні інтереси України, прибираючи емоційну та ідеологічну складову відносин. Натомість, було зроблено акцент на тих напрямах співробітництва з Росією, де взаємодія приносила сторонам більшу вигоду, ніж конфлікт. Це дозволило вдвічі збільшити експорт України на російський ринок та розпочати історичний процес демаркації кордону з Росією у Криму. Покращення у відносинах з Москвою дозволило значно послабити адміністративний та поліцейський тиск на мільйони громадян України та заробітчан, які проживають у Росії. Нормалізація українсько-російських відносин спонукала обережних європейців до більш рішучих кроків в укладанні Угоди про асоціацію з Україною.

Іншим важливим напрямом зовнішньої політики Костянтина Грищенка було усунення візових бар’єрів для українців. Під керівництвом Міністра лише за два роки українським дипломатам вдалося домовитися про безвізовий режим з Ізраїлем[16], Туреччиною[17], Бразилією[18] та Аргентиною[19].

Сам Костянтин Грищенко описав тогочасну зовнішню політику України так: «Європейська політика України має бути пріоритетом, проте реалізовуватись прагматично. Цілком зрозуміло, що сучасна Україна – держава з європейським покликанням, та наш шлях до Європи буде дещо відрізнятись від шляху нових країн-членів ЄС. Це буде шлях внутрішніх трансформацій згідно європейських норм та у стратегічному партнерстві з ЄС і Росією. Проте ми також прагнемо розвитку взаємодії з регіонами світу, де спостерігаємо бурхливий економічний розвиток, прагнення до взаємодії з Україною та повагу до її національних прагнень» [20].

У цей період вдалося завершити переговори з ЄС щодо Угоди про асоціацію (2012 рік) та остаточно узгодити План безвізового режиму з Європою. Особливого значення було надано економічній дипломатії. Відокремлені раніше і вкрай неефективні торговельні місії були повністю інтегровані у структури посольств, а при самому МЗС було створено Раду експортерів для просування українських товарів і компаній на міжнародних ринках.

У грудні 2012 року Костянтина Грищенка було призначено Віце-Прем’єр-міністром України[21]. Він отримав унікальну нагоду використати багаторічний міжнародний досвід для вирішення внутрішніх соціальних проблем в Україні. До його компетенції входили освіта і наука, охорона здоров’я, культура, молодь і спорт.

На цій посаді Костянтин Грищенко зосередив увагу на посиленні державного нагляду за якістю ліків[22]. У 2013 році Україна перейшла на стандарти ЄС у виробництві ліків, зокрема стандартів Належної виробничої практики (НВП) та Доцільної практики розподілу (ДПР) ліків. Україна першою ратифікувала Конвенцію Ради Європи «Про протидію фальсифікації лікарських засобів та аналогічних злочинів, що несуть загрозу громадському здоров’ю» та вперше на пострадянському просторі запровадила кримінальну відповідальність за підробку лікарських препаратів. Була значно спрощена процедура надання знеболювальних ліків терміновим хворим. Особливого значення Костянтин Грищенко надавав спрощенню доступу до медичної допомоги у національних масштабах, а також прийняттю Проекту загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ/СНІД на 2014-2018 рр[23].

В якості Віце-Прем’єр-міністра, Костянтин Грищенко неодноразово докладав зусиль до захисту інтересів громадян України у непростих ситуаціях. У липні 2013 року, під час вкрай складної поїздки до Лівії, дипломат забезпечив звільнення 19 українців з полону бойовиків у м. Бенгазі[24].

27 лютого 2014 року Костянтин Грищенко пішов з посади Віце-Прем’єр-міністра України[25].

У квітні 2015 року Костянтин Грищенко увійшов до складу опозиційного уряду України як тіньовий міністр закордонних справ[26]. Опозиційний уряд працює над розробкою альтернативного бачення розвитку України, яке змогло б забезпечити вирішення глибокої політичної, економічної та безпекової кризи, що загрожує самому існуванню української нації. У сфері зовнішньої політики необхідно сформувати нове бачення зміцнення незалежності та відновлення територіальної цілісності України, запропонувати реалістичні підходи для зупинення військового протистояння та зародження політичного діалогу на Сході України. Потрібно відновити економічну дипломатію як інструмент поновлення активних позицій України у міжнародній торгівлі. Українська дипломатична служба має стати інструментом досягнення наших національних цілей і прагнень.

Нагороди та відзнаки[ред.ред. код]

Костянтин Грищенко є Повним Кавалером Ордену України «За заслуги»(І[27], ІІ[28], ІІІ ступенів), також відзначений Почесними грамотами Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України. Отримав найвищу цивільну нагороду Франції – Орден Почесного легіону. Його було також нагороджено орденами та почесними відзнаками інших іноземних держав.

Родинне життя та хобі[ред.ред. код]

Одружився з Наталією Грищенко у 1974 році. Має доньку Оксану та двох онуків. Захоплення: історія, риболовля, прогулянки на велосипеді.

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.un.org/disarmament/HomePage/AdvisoryBoard/38th_Session/PDF/2002_Members.pdf
  2. http://www.un.org/depts/unmovic/new/documents/s-2000-207.pdf
  3. Указ Президента України від 7 серпня 1996 року N 645/96 "Про присвоєння К.Грищенку дипломатичного рангу Надзвичайного та Повноважного Посла України" http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/645/96
  4. Указ Президента України від 09 березня 1995 № 196/95 «Про призначення К.Грищенка заступником Міністра закордонних справ України» http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/U196_95.html
  5. Указ Президента України від 10 серпня 1998 року №869/98 «Про призначення К.Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Бельгія та Главою Місії України при НАТО за сумісництвом». http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/869/98
  6. Указ Президента України від 28 січня 2000 року N 107/2000 «Про призначення К.Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Сполучених Штатах Америки» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/107/2000
  7. Указ Президента України від 2 вересня 2003 року N 956/2003 «Про призначення К.Грищенка Міністром закордонних справ України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/956/2003
  8. Виктор Ющенко: соглашение по ЕЭП — измена национальным интересам Украины// Зеркало недели. –27 мая 2005 http://gazeta.zn.ua/ARCHIVE/viktor_yuschenko_soglashenie_po_eep__izmena_natsionalnym_interesam_ukrainy.html
  9. А.Миселюк. Киев и Москва не договорились о Тузле http://news.bbc.co.uk/hi/russian/news/newsid_3228000/3228727.stm
  10. Постанова Верховної Ради України від 11 жовтня 2006 р. N 1411 «Про призначення Грищенка К.І. радником Прем'єр-міністра України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1411-2006-%D0%BF
  11. Указ Президента України від 15квітня 2008 року №355/2008 «Про призначення К.Грищенка Першим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/355/2008
  12. Указ Президента України від 10 червня 2008 року № 531/2008 «Про призначення К. Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Російській Федерації» http://www.president.gov.ua/documents/7984.html
  13. Константин Грищенко. Украина–Россия: человек и государство// ЗеркалоНедели. –6 ноября 2009 / http://gazeta.zn.ua/POLITICS/ukraina__rossiya_chelovek_i_gosudarstvo.html
  14. http://www.youtube.com/watch?v=82rwHPbntL0
  15. Постанова Верховної Ради України від 11 березня 2010року N 1969-VI «Про призначення Грищенка К.І. Міністром закордонних справ України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1969-17
  16. http://news.liga.net/ua/news/old/519434-mzs-nagadu-ukra-ntsyam-pro-bezv-zoviy-rezhim-z-zra-lem.htm
  17. http://tyzhden.ua/News/48540
  18. http://zik.ua/ua/news/2011/12/30/326681
  19. http://tsn.ua/svit/ukrayina-i-argentina-domovilisya-pro-bezvizoviy-rezhim.html
  20. К.Грищенко. Стратегическое равновесие как шанс Украины в многополярном мире// Зеркалонедели. Украина. –№9. –9 марта 2012 / http://gazeta.zn.ua/POLITICS/strategicheskoe_ravnovesie_kak_shans_ukrainy_v_mnogopolyarnom_mire.html
  21. Указ Президента України від 24 грудня 2012 року № 751/2012 «Про призначення К.Грищенка Віце-прем'єр-міністром України» http://www.president.gov.ua/documents/15262.html
  22. Константин Грищенко: «В фармацевтическом бизнесе огромная морально-этическая составляющая. Кто этого не понимает, рано или поздно выйдет из игры»// Факты и комментарии/ http://fakty.ua/170114-Kostyantyn-gricshenko-v-farmacevticheskom-biznese-ogromnaya-moralno-eticheskaya-sostavlyayucshaya-kto-etogo-ne-ponimaet-rano-ili-pozdno-vyjdet-iz-igry
  23. К. Грищенко назвав основні здобутки галузі охорони здоров'я за 2013 рік http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=246941677
  24. Лівійці звільнили 19 українських моряків із судна Етель http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/1597595-livijci-zvilnili-19-ukrayinskih-moryakiv-iz-sudna-etel
  25. Постанова Верховної Ради України від 27 лютого 2014 року № 801-VII «Про звільнення з посад членів Кабінету Міністрів України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/801-18
  26. Опозиційний Кабінет міністрів http://opposition.org.ua/uk/opozicijnij-kabinet-ministriv.html
  27. Указ Президента України від 28 жовтня 2013 року "Про нагородження К. Грищенка орденом "За заслуги" http://president.gov.ua/documents/16156.html
  28. Указ Президента України від 29 жовтня 2003 року N 1229/2003 "Про нагородження К. Грищенка орденом "За заслуги" http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1229/2003

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Зленко Анатолій Максимович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 5-й Міністр закордонних справ України
2 вересня 2003 — 3 лютого 2005
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Борис Тарасюк
Попередник
Порошенко Петро Олексійович
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg 10-й Міністр закордонних справ України
11 березня 2010 — 24 грудня 2012
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg Наступник
Кожара Леонід Олександрович