Домашня качка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
CC-logo.svg

Ця стаття містить текст, перекладений зі статті «Домашняя утка» російської Вікіпедії.

Icono de traducción.svg


Домашня качка ( лат. Anas platyrhynchos Anas platyrhynchos, іноді - Anas platyrhynchos f. domestica, Anas platyrhynchos domesticus, Anas domesticus або Anas domestica (Anas boschas domestica) [1] [2] [3] ; самець - селезень, пташенята - каченята) - водоплавна птиця, яка розводиться людиною, один з численних і поширених видів домашньої птиці. Літає погано, недалеко. Веде свій початок від звичайної дикої качки, або крижні [1] . За тривалу історію одомашнення людиною виведені різні породи качок [4] . Розводять їх заради м'яса, а також яєць [5] і жирної печінки ( фуа-гра ); крім того, від них отримують перо і пух .

Історія одомашнення[ред. | ред. код]

Походження від крижні[ред. | ред. код]

Існують спостереження [1], що вже після третього покоління у крижнів, які виховуються в неволі, стають помітними деякі зміни, характерні для домашньої качки, — збільшення розмірів тіла, незграбність ходи, зміна кольору деяких махових пір'їн, розширення білого нашийника у селезня і т. д.

З усіх добре відомих диких видів роду Anas тільки у селезня крижня чотири середніх хвостових пера загнуті догори. Те саме спостерігається і у домашньої качки, так як, далі, всі відомі в даний час породи домашніх качок по анатомічним ознаками нічим істотним не відрізняються від крижні, і так як, нарешті, всі вони дуже легко схрещуються між собою і дають плідне потомство, то думка про походження всіх порід домашніх качок від одного дикого виду — саме від крижні — має бути визнано більш вірним, ніж припущення про походження їх від декількох диких видів [1] [4] .

Качки в стародавньому світі[ред. | ред. код]

Розведення домашніх качок, скоріше за все, почалося близько 5 000 років тому в Месопотамії, в Стародавньому Шумері. На піктографічних глиняних табличках з господарськими документами з Урука кінця IV — початку III тис. до н. е., крім інших домашніх тварин, видно і гуси, і качки [6] .

Стародавні єгиптяни домашніх качок не знали і розводили тільки гусей .

Навіть Аристотель (384-322 рр. до н. е.) ще не знав домашніх качок, хоча вони були вже відомі грекам в більш давню епоху. Домашні качки римлян ще досить добре літали і, отже, не були цілком одомашнені [1] .

У Стародавній Індії близько 2000 років тому була одомашнена оригінальна порода — качка-бігунок, яка походить з Південно-Східної Азії [7] .

За іншими відомостями [8], одомашнення качок відбувалося приблизно за тисячу років до н. е. в Європі, Азії, Північній Африці та Північній Америці .

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Звичайна домашня качка цілком походить на крякву. Не слід плутати з мускусною качкою ( Cairina moschata ) [2] [9] .

Продуктивність[ред. | ред. код]

Домашні качки характеризуються такими показниками продуктивності і відтворення [8] :

  • статева зрілість — у віці 6-7 місяців;
  • несучість за один цикл яйцекладки (5-6 місяців) — 90-130 яєць ;
  • тривалість линьки — близько 4 місяців, при диференційованому світловому режимі — близько 2 місяців, після чого яйцекладка відновлюється;
  • маса яєць — 85-90 г;
  • термін інкубації яєць — 27-28 діб;
  • жива маса дорослих селезнів — 3-4 кг, качок — 2-3,5 кг [8] .

Породи качок[ред. | ред. код]

У напрямку продуктивності породи качок підрозділяються на м'ясні, м'ясо-яєчні або яєчно-м'ясні і яйценоскі [8] . Різноманітні породи качок в умовах сучасного качководства поступилися місцем високопродуктивним промисловим породам, лініям і кросам (здебільшого пекінської качки).

Розведення[ред. | ред. код]

В домашніх умовах[ред. | ред. код]

Домашні качки — корисна домашня птиця, легко розводиться, дуже витривала [2] .

Промислове розведення[ред. | ред. код]

Основним видом продукції промислового качководства є м'ясо. Його виробництво здійснюється головним чином у спеціалізованих господарствах із застосуванням інтенсивної технології. Остання передбачає дво- або триразове комплектування батьківського стада і включає примусову прискорену линьку, що сприяє подовженню термінів яйцекладки і використання несучок. При цьому отримують до 250 яєць в рік на одну качку батьківського стада [8] .

При промисловому вирощуванні качок використовують клітинні батареї або пташники (без вигулів або з обмеженими вигулу), в яких є механізовані роздача кормів (комбікорми), напування, прибирання посліду, а також регулювання мікроклімату . Качата- бройлери відгодовуються на м'ясо до 50-55-добового віку при досягненні живої маси 2,5 кг і більше [8] .

Іноді створюють рибничо -качкові господарства — на базі рибоводів, в яких застосовується утримання качок на ставках і водоймах [8] .

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО) [10], у 2006 році чисельність домашніх качок в світі становила понад 2,6 млрд голів, в тому числі лідерами по їх розведенню були наступні країни: Китай (2 млн. 36 тис. голів), Франція (75 тис. голів), В'єтнам (72 тис. голів), Тайланд (57 тис. голів), Індія (50 тис. голів).

Генетика[ред. | ред. код]

Класична генетика

У працях з класичної приватної генетики качок, із застосуванням гибридологічного аналізу, виявлені гени забарвлення оперення та інших дискретних морфологічних ознак і визначена генетична структура деяких качиних порід за цими локусами, в тому числі [11] [12] [13] :

  • аутосомний домінантний ген дикого забарвлення M + — забарвлення і малюнок оперення дикого типу (наприклад, у качок української сірої породної групи); рецесивний аллель m d — забарвлення ДАСК (у деяких особин українських глинистої і сіркою породних груп);
  • аутосомний домінантний ген темного забарвлення Li + —забезпечує повну експресію алелей локусу дикого типу M (у українських сірих качок);
  • зчеплений зі статтю успадкування (локалізований на Z-хромосомою) рецесивний ген коричневого розведення d — світло-коричневе забарвлення (у українських глинистих качок);
  • аутосомний рецесивний ген білого забарвлення c — біле оперення (у пекінських і українських білих качок);
  • аутосомний домінантний ген суцільного чорного забарвлення E — чорне оперення (у чорних білогрудих качок);
  • аутосомний домінантний ген білого нагрудника S — біла пляма на грудях і шиї (у чорних білогрудих качок);
  • аутосомний рецесивний ген білого нагрудника b — біла пляма на грудях;
  • аутосомний рецесивний ген білих махових пір'їн w — білі махові (у чорних білогрудих качок);
  • аутосомний домінантний ген білої шкіри Y — біле забарвлення шкіри і дзьоба (у українських сірих, білих, глинистих і чорних білогрудих качок); рецесивний аллель y + — жовте забарвлення шкіри (зустрічається в українських білих качок);
  • аутосомний рецесивний ген білого забарвлення шкаралупи яєць g — біла яєчна шкаралупа (у українських сірих, білих, глинистих і чорних білогрудих качок) і ін. [14] [15]

У реципрокних схрещуваннях українських глинистих і українських білих качок з мускусними качками (чорної і білої різновидів) встановлені гомологичность по локалізованого на Z-хромосомою локусу d і негомологічних за аутосомним локусу c між двома видами [12] .

Каріотип : 80 хромосом ( 2 <i id="mwASU">n</i> ) [16] .

Молекулярна генетика

Домашній качці (а також її дикого предка крижнів) — як генетично найбільш вивченого виду серед гусеподібних — належить велика частина депонованих послідовностей в ряді Anseriformes .

З метою обстеження генетичної різноманітності і філогенетичного споріднення між породами і популяціями домашніх качок проводять їх генотипування за допомогою генетичних маркеріввипадково ампліфіціруемого полиморфной ДНК ( RAPD [en]) і мікросателітів [17] .

Геном : 1,24-1,54 пг ( C-value ) [16] .

У 2013 році було здійснено секвенування повної геномної послідовності домашньої качки (пекінської породи) [18] . Завдяки хорошій якості збірки генома A. platyrhynchos, здійсненої на хромосомному рівні, вид має важливе значення в порівняльній геноміки для з'ясування еволюції пташиних геномів [19] [20] .

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Вагнер Ю. Н. Утка // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  2. а б в Утки // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 4 т. — СПб., 19071909. (рос.)
  3. Неправильное употребление термина (англ. misnomer). По современной классификации домашняя утка не является отдельным подвидом кряквы (Anas platyrhynchos) или самостоятельным видом, а рассматривается лишь одомашненной формой вида A. platyrhynchos.
  4. а б {{{Заголовок}}}.; 2nd edn., revised. — New York, NY, USA: D. Appleton & Co.[en], 1883. — Ch. VIII. — P. 290—302.(англ.)п Архівовано на WebCite

    См. также русский перевод: {{{Заголовок}}}.п Архівована копія. Архів оригіналу за 2015-03-10. Процитовано 2019-08-17.  Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Darwin» визначена кілька разів з різним вмістом
  5. Утки домашние // Сельскохозяйственный словарь-справочник / Глав. ред. А. И. Гайстер. — М.—Л.: Сельхозгиз, 1934.п Архівована копія. Архів оригіналу за 2015-03-05. Процитовано 2019-07-05. 
  6. Белицкий Мариан. Шумеры. Забытый мир
  7. Индийские бегунки — древнейшие домашние утки со смешной походкой
  8. а б в г д е ж Утки // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)п Архівована копія. Архів оригіналу за 2015-03-05. Процитовано 2019-07-05. 
  9. Устаревшее название мускусной утки — шипу́н.
  10. FAOSTAT: ProdSTAT: Crops. Продовольственная и сельскохозяйственная организация ООН. 2006. Архів оригіналу за 2011-08-18. Процитовано 2008-01-25. 
  11. Romanov M. N., Wezyk S., Cywa-Benko K., Sakhatsky N. I. . — С. 1—29.п
  12. а б Бондаренко Ю. В., Романов М. Н., Веремеенко Р. П., Михайлик Л. Д. . — С. 22—27.п Помилка цитування: Некоректний теґ <ref>; назва «Бондаренко» визначена кілька разів з різним вмістом
  13. Romanov M. N., Bondarenko Yu. V. . — С. 13, 28.п
  14. {{{Заголовок}}}.(англ.)п Архівована копія. Архів оригіналу за 2015-03-05. Процитовано 2019-08-17. 
  15. Sellers H. L. V. Domestic and Muscovy Duck genes and comments. Poultry Genetics for the Nonprofessional (en). Brookings, SD, USA: Harrell Lee Sellers, Sellers' Family Farm. с. 6. Архів оригіналу за 2015-03-05. Процитовано 2015-03-05. 
  16. а б Detailed Record for Anas platyrhynchos. Animal Genome Size Database[en] (en). T. Ryan Gregory[en]. Архів оригіналу за 2015-03-06. Процитовано 2015-03-06. 
  17. Weigend S., Romanov M. N. .п
  18. Assembly: GCA_000355885.1: Anas platyrhynchos Genome sequencing. Шаблон:En2 (ENA) (en). EMBLШаблон:En2. 11 June 2013. Архів оригіналу за 2015-03-06. Процитовано 2015-03-06. 
  19. .п
  20. .п