Доходи населення України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Доходи населення – грошові кошти і матеріальні блага, які отримує населення для підтримання фізичного, морального, економічного та інтелектуального стану. Найважливішу роль у доходах населення України відіграють оплата праці, на яку у 2014 році припадало 39,9% загальних доходів, та соціальні трансферти та допомоги, на які припадало 37,2% доходів населення.[1]

Загальна характеристика[ред. | ред. код]

Наявний дохід[2] населення України у 2014 р. становив 1191,1 млрд грн. Середньомісячний наявний дохід на 1 особу становив 2308,4 грн. Порівняно з 2013 р. середньомісячний наявний дохід збільшився на 3,0%, проте реальний дохід, який враховує інфляцію, зменшився на 8,4%.[3] У структурі доходів на доходи від заробітної плати припадало 39,9%, на соціальні допомоги та трансферти - 37,2%.[4]

Загальна величина номінальних доходів населення України у 2014 р.[4][5]

вид доходів млн. грн частка
заробітна плата 611 656 39,9%
соціальні допомоги та трансферти 569 972 37,2%
прибуток та змішаний дохід 257 426 16,8%
доходи від власності (одержані) 92 016 6,6%
всього 1 531 070 100,0%

Динаміка питомої ваги різних видів доходів у 2002–2013 рр.,%[6]

2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014[5]
заробітна плата 42,6 42,7 43,9 42,7 42,1 43,5 44,8 43,3 40,8 40,8 41,8 41,8 41,4 39,9
соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти 36,0 36,4 36,2 38,2 39,7 39,0 36,7 37,8 40,8 38,5 37,1 37,2 37,6 37,2
прибуток та змішаний доход 18,7 18,1 16,8 16,0 15,3 14,7 15,3 15,5 14,5 14,5 15,8 15,4 15,7 16,8
доходи від власності (одержані) 2,7 2,9 3,1 3,0 2,9 2,9 3,2 3,4 3,9 6,2 5,4 5,5 5,2 6,6

Заробітна плата[ред. | ред. код]

Заробітна плата — це винагорода у грошовій або натуральній формі, яка повинна бути виплачена роботодавцем найманому працівнику за роботу, виконану в звітному періоді. Розрізняють такі види заробітних плат, як: основна заробітна плата, cередня заробітна плата,

У статистиці використовується поняття середньомісячної номінальної заробітної плати, що являє собою нарахування працівникам у грошовій та натуральній формі за відпрацьований час або виконану роботу: тарифні ставки (посадові оклади), премії, доплати, надбавки, а також інші види оплати. Середньомісячна номінальна заробітна плата включає до себе і обов'язкові відрахування із заробітної плати працівників: податок на доходи фізичних осіб та єдиний внесок на загальнообов'язове державне соціальне страхування.[7]

До номінальної заробітної плати не відносяться:

  • грощове забезпечення кадрових військовослужбовців та осіб рядового й навчальницького складу;
  • виплати, що здійснюються за рахунок коштів фонду державного соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
  • оплата перших 5 днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства;
  • відрахування, що здійснюються роботодавцем на загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівників.

Заробітна плата є первинним і основним джерелом доходів населення України, на неї припадає понад 40% їх загального обсягу. Найвища питома вага заробітної плати у структурі доходів зафіксована у Києві (понад 50%), Донецькій та Дніпропетровській областях (понад 45%), найнижча (менше 35%) у Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Чернівецькій, Закарпатській областях.

Динаміка середньорічної заробітної плати в Українській РСР та Україні до 1994 р.[8]
1940 1945 1950 1955 1960 1965 1970 1975 1980 1985 1990 1991 1992 1993 1994
крб 32,2 42,7 62,7 68,8 57,8 80,2 103 122,3 146,1 167,8 244,3 479,7 6505 162790 1427708
Динаміка середньорічної заробітної плати в Україні з 1995 р.[9]
1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017
грн 73 126 143 153 178 230 311 376 462 590 806 1041 1351 1806 1906 2239 2633 3026 3265 3480 4195 5183 7104
дол. США[10] 68,9 76,8 62,5 43,1 42,3 57,9 70,6 86,6 110,9 157,3 206,1 267,5 342,9 244,6 282,1 330,5 378,7 408,5 292,2 176,7

Диференціація[ред. | ред. код]

Внаслідок нерівномірностей у розмірах заробітних плат між найбагатшими та найбіднішими категоріями працівників, більшість населення отримують заробітну плату, нижчу за середній рівень. У червні 2012 року 64,3% українців одержували заробітну плату нижче середньої, яка становила тоді 3109 грн. Зарплату рівну середній або вище отримували менше 35,7% українців.[11] Аналогічна ситуація збереглася і у 2013 р.[12]

Розподіл кількості штатних працівників за розмірами нарахованої їм заробітної плати, %[12][13]

зарплата, грн 12.2012 12.2013 12.2014 12.2015
до 1378[14] 5,2 5,0 4,4 2,7
1378—1500 19,6 16,5 13,2 6,7
1500—2000 14,1 14,1 14,4 9,9
2000—2500 11,9 11,9 11,7 10,0
2500—3000 10 10,3 10,3 9,4
3000—3500 8,1 8,7 8,9 9,1
3500—4000 7,9 7,4 7,7 8,8
4000—5000 9,2 9,4 10,0 13,1
5000—10000 14,0 12,9 14,7 23,1
понад 10000 3,8 4,7 7,2

Галузеві відмінності[ред. | ред. код]

Найвища середньомісячна заробітна плата у 2013 р. була зафіксована у сфері авіаційного транспорту (10341 грн), фінансової та страхової діяльності (6275 грн) та сфері інформації і телекомунікацій (4599 грн). Найнижча заробітна плата була зафіксована у поштовій та кур'єрській діяльності (1915 грн), закладах харчування (2249 грн) та сільському господарстві (2270 грн).[15]

Вид діяльності 1995 1996 1998 2000 2002 2004 2006 2008 2010 2012 2014[5]
Сільське господарство, мисливство та пов’язані з ним послуги 37 69 89 111 178 295 553 1076 1430 2023 3140
Лісове господарство та пов’язані з ним послуги 60 109 116 175 271 498 851 1311 1787 2534
Рибальство, рибництво 58 89 90 147 242 375 607 913 1191 1552
Промисловість 89 153 186 302 485 743 1212 2017 2580 3500 4791
Будівництво 103 154 184 260 427 709 1140 1832 1754 2491 3552
Торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку 66 106 140 226 330 509 898 1514 1874 2696 4692
Діяльність готелів та ресторанів 51 81 114 178 286 429 735 1221 1455 2057
Діяльність транспорту та зв’язку 90 161 202 336 573 843 1328 2207 2726 3474 4653
Фінансова діяльність 172 275 333 560 976 1258 2050 3747 4601 5954 8603
Державне управління 81 162 202 335 495 691 1578 2581 2747 3442 4378
Освіта 71 119 128 156 267 429 806 1448 1889 2527 3132
Охорона здоров’я та надання соціальної допомоги 75 117 124 138 223 351 658 1177 1631 2201 2829
Надання комунальних та індивідуальних послуг; діяльність у сфері культури та спорту 63 109 126 162 247 400 828 1511 2065 2964
Всього 73 126 153 230 376 590 1041 1806 2239 3026 4195

Регіональні відмінності[ред. | ред. код]

Середньомісячна заробітна плата у 2000 р.[16] дол. США за курсом відповідного року

Питома вага заробітної плати у загальній структурі доходів населення регіонів у 2012 р.[7]

частка регіон
понад 55% Київ
45—50% Дніпропетровська, Донецька обл.
40—45% Запорізька, Луганська, Київська, Полтавська обл., Севастополь
35—40% Одеська, Миколаївська, Харківська, Львівська, Сумська, Чернігівська, Черкаська обл., АР Крим
30—35% Рівненська, Житомирська, Кіровоградська, Вінницька, Херсонська, Закарпатська, Волинська, Хмельницька обл.
менше 30% Тернопільська, Івано-Франківська, Чернівецька обл.
Середньомісячна заробітна плата у 2010 р.[16] дол. США за курсом відповідного року

Середньомісячна заробітна плата за регіонами у 2013-2015 рр. в розрахунку на одного штатного працівника, грн (дані наведено по юридичних особах та відокремлених підрозділах юридичних осіб із кількістю найманих працівників 10 і більше осіб):[17][18]

регіон 2013 2014 2015 [19]
Київ 5007 5376 6154
Донецька область 3755 3858 4584
Дніпропетровська область 3336 3641 4036
Україна 3265 3480 3788
Запорізька область 3142 3432 3773
Київська область 3351 3489 3690
Миколаївська область 3094 3344 3577
Одеська область 2947 3129 3478
Полтавська область 2988 3179 3386
Харківська область 2975 3143 3298
Львівська область 2789 2961 3249
Рівненська область 2844 3033 3205
Сумська область 2702 2877 3074
Івано-Франківська область 2679 2875 3058
Вінницька область 2651 2810 3033
Черкаська область 2682 2829 3029
Хмельницька область 2641 2878 3018
Луганська область 3337 3377 2980
Чернігівська область 2504 2690 2961
Закарпатська область 2553 2744 2941
Волинська область 2580 2721 2897
Житомирська область 2561 2763 2894
Кіровоградська область 2608 2789 2891
Херсонська область 2464 2617 2731
Чернівецька область 2484 2578 2690
Тернопільська область 2359 2527 2647
Середньомісячна заробітна плата штатних працівників у 2011 р.

Найвищий розмір заробітної плати у 2011 р. (середнє по Україні — 2633 грн) був зафіксований у наступних адміністративних одиницях:[20]

Найнижчий розмір заробітної плати у 2011 р. був зафіксований у наступних адміністративних одиницях:[20]

Соціальні трансферти[ред. | ред. код]

Соціальні трансферти — це різні види грошових допомог, які виплачені населенню з державного та місцевих бюджетів, Пенсійного фонду, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду загальнообо'язкого державного соціального страхування на випадок безробіття, коштів підприємств, організацій і профспілок — пенсії, допомоги з непрацездатності, інвалідності, вагітності, по пологах, на дітей у малозабезпечених сім'ях, оплата навчальних відпуток тощо.

До інших одержаних трансфертів належать поточні виплати населенню у грошовій формі (крім соціальних допомог): страхові відшкодування, виплати одноразової матеріальної допомоги праціваникам, компенсації тощо.[7]

Питома вага соціальних допомог та інших одержаних трансфертів у загальній структурі доходів населення регіонів у 2012 р. [7]

частка регіон
понад 45% Чернівецька, Тернопільська, Закарпатська, Севастополь
40—45% Івано-Франківська, Волинська, Кіровоградська, Житомирська, Рівненська, Хмельницька, Черкаська, Херсонська, Львівська, Луганська, Чернігівська обл., АР Крим
35—40% Сумська, Вінницька, Миколаївська, Харківська, Одеська, Полтавська, Київська, Донецька
30—35% Запорізька, Дніпропетровська обл.
менше 30% Київ

Пенсії[ред. | ред. код]

рік розмір
пенсії
карбованців
1991 110
1992 555
1993 10 204
1994 307 000
1995 1 174 000
1996 3 883 000
гривень
1996 38,8
1997 50,8
1998 50,9
1999 60,1
2000 69,3
2001 85,2
2002 127,1
2003 141,8
2004 194,3
2005 323,8
2006 417,7
2007 497,0
2008 751,4
2009 898,4
2010 999,0
2011 1121,8
2012 1252,4

Пенсія — одноразова або регулярна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення певних категорій осіб за принципами пенсійного страхування, загальнолюдської солідарності та субсидування. Пенсії є другим за величиною джерелом доходів населення України.

Середньомісячний розмір пенсій станом на 1 січня 2014 р.[21]

вид пенсії кількість пенсіонерів розмір,
грн
за віком 10 396 853 1522
по інвалідності 1 497 508 1364
у зв'язку з втратою годувальника 698 865 1271
пенсії військовослужбовців 595 284 2373
за вислугу років 218 143 1600
соціальні пенсії 125 162 976
довічне грошове утримання суддів 1 493 12177
всього 13 533 308 1526













Розподіл пенсіонерів за розміром призначеної пенсії на початку 2012 р. (середній показник — 1122 грн.)[22]

розмір пенсії,
грн
частка
до 700 1,0%
700—800 0,1%
800—900 29,3%
900—1000 24,4%
1000—1100 9,4%
1100—1200 6,7%
1200—1300 4,6%
1300—1400 3,9%
1400—1500 2,6%
понад 1500 18,0%

Прибуток та змішаний дохід[ред. | ред. код]

Прибуток та змішаний дохід — це дохід, який одержується фізичними особами в результаті виробничої діяльності за винятком витрат, пов'язаних з її здійсненням.[7]

Питома вага прибутків та змішаних доходів у загальній структурі доходів населення регіонів у 2012 р.[7]

частка регіон
понад 20% Івано-Франківська, Вінницька, Хмельницька, Херсонська, Чернівецька, Волинська, Рівненська обл.
17—20% Закарпатська, Тернопільська, Житомирська, Сумська, Чернігівська, Кіровоградська, Харківська, Запорізька, Київська обл.
14—17% Одеська, Черкаська, Львівська, Миколаївська, Полтавська, АР Крим
11—14% Донецька, Дніпропетровська, Луганська обл.
менше 8% Севастополь, Київ

Доходи від власності[ред. | ред. код]

Доходи від власності — це первинні доходи, які одержують власники фінансових та нефінансових активів (землі, майнових прав) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. До доходів від власності належать: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; відсотки за вкладами, отримані від банків фізичними особами.[7]

Питома вага доходів від власності у загальній структурі доходів населення регіонів у 2012 р.[7]

частка регіон
понад 9% Київ
6—7% Полтавська, Дніпропетровська обл.
5—6% Севастополь, Кіровоградська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Черкаська, Донецька, Чернігівська, Харківська обл.
4—5% Сумська, Вінницька, Київська, Херсонська, Хмельницька, Львівська, АР Крим, Луганська, Тернопільська обл.
3—4% Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернівецька, Івано-Франківська обл.
менше 3% Закарпатська обл.

Загальний дохід[ред. | ред. код]

Наявний дохід на 1 особу (включно з незайнятим населенням) у регіонах України в 2012 р.[7]

регіон наявний річний дохід
на 1 особу, грн
% від середньо-
українського
1 Київ 52709 209,1
2 Донецька область 29337 116,4
3 Дніпропетровська область 28772 114,1
4 Запорізька область 27108 107,5
5 Київська область 26542 105,3
6 Харківська область 24870 98,7
7 Полтавська область 24027 95,3
8 Луганська область 24024 95,3
9 Севастополь 23186 92,0
10 Миколаївська область 22878 90,8
11 Чернігівська область 22770 90,3
12 Сумська область 22582 89,6
13 Одеська область 22224 88,2
14 Львівська область 21992 87,2
15 Вінницька область 21735 86,2
16 Хмельницька область 21591 85,7
17 Житомирська область 21288 84,5
18 АР Крим 20751 82,3
19 Черкаська область 20718 82,2
20 Кіровоградська область 20554 81,5
21 Івано-Франківська область 20148 79,9
22 Херсонська область 19940 79,1
23 Рівненська область 19860 78,8
24 Волинська область 18807 74,6
25 Тернопільська область 18561 73,6
26 Чернівецька область 18108 71,8
27 Закарпатська область 17191 68,2
Україна 25206 100,0

Диференціація[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рівнем середньодушових еквівалентних загальних доходів, %[23][24]

середньодушовий
місячний дохід
грн.
2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014[5]
до 480,0 64,1 51,9 9,3 2,5 1,9 0,7 0,2 0,3 0,1 0,1
480,1 – 840,02[25] 35,9 48,1 45,1 21,2 17,1 8,0 5,0 3,1 2,3 1,4
840,1 – 1200,03[26] 45,6 32,1 32,0 26,0 18,7 12,9 9,1 7,9
1200,1 – 1560,0 21,1 22,1 27,0 26,7 23,9 21,3 19,2
1560,1 – 1920,0 11,2 12,5 16,4 20,0 21,1 22,1 23,1
1920,1 – 2280,04[27] 11,9 14,4 21,9 29,4 14,4 16,6 16,5
2280,1 – 2640,0 9,4 10,4 11,7
2640,1 – 3000,0 5,6 6,7 7,8
3000,1 – 3360,0 3,0 4,3 4,6
3360,1 – 3720,0 2,2 2,0 2,5
понад 3720,0 4,0 5,1 5,2

Прожитковий мінімум[ред. | ред. код]

Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.[28]

Чисельність населення із середньодушовими еквівалентними загальними доходами у місяць, нижчими за прожитковий мінімум[29]

2000 2001 2002 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014[5]
млн. осіб 39,2 39,9 39,8 35,2 30,3 25,3 22,5 5,7 3,2 2,6 3,9 3,4 4,0 3,7 3,2
% населення 80,2 82,7 83,3 76,2 65,6 55,3 49,7 12,7 7,1 5,8 8,8 7,8 9,1 8,4 8,6
розмір прожиткового мінімуму
на 1 особу, грн.
270 311 342 342 362 423 464 519 608 639 843 914 1042 1114 1176

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Доходи населення і джерела їх формування. Архів оригіналу за 8 квітень 2014. Процитовано 7 квітень 2014. 
  2. Наявний дохід = номінальний дохід – податки – обов’язкові платежі.
  3. Експрес-випуск "Доходи та витрати населення за регіонами України у 2013 р."
  4. а б Доходи та витрати населення України за 2014 рік
  5. а б в г д Дані наведено без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.
  6. Доходи та витрати населення України
  7. а б в г д е ж и к Доходи та витрати населення за регіонами України у 2012 р. (zip)
  8. Динаміка середньомісячної заробітної плати в галузях економіки (у цілому) у 1940-1994рр.
  9. Динаміка середньомісячної заробітної плати по регіонах у 1995-2017 роках
  10. за офіційним середньорічним курсом Нацбанку
  11. З підвищенням середньої зарплати не всі українці стають багатшими
  12. а б Експрес-випуск «Розподіл працівників за розмірами заробітної плати»
  13. Експрес-випуски «Розподіл працівників за розмірами заробітної плати»
  14. Мінімальна заробітна плата. У 2012 р. — до 1134 грн, у 2013-2014 рр. - до 1218 грн
  15. Середньомісячна заробітна плата за видами економічної діяльності за період з початку року у 2013 році
  16. а б Динаміка середньомісячної заробітної плати по регіонах у 1995-2012 роках
  17. Середньомісячна заробітна плата за регіонами за період з початку року у 2013 році
  18. Середньомісячна заробітна плата за регіонами за період з початку року у 2014 році
  19. січень-травень 2015 року
  20. а б Регіональні управління статистики. Експрес-випуски «Кількість, відпрацьований час та середньомісячна заробітна плата найманих працівників у містах і районах»
  21. Розподіл пенсіонерів по категоріях та розмірах призначених пенсій (станом на 01.01.2014). Архів оригіналу за 24.04.2014. Процитовано 24.04.2014. 
  22. Статистичний збірник «Соціальний захист населення України» 2011 р.
  23. Розподіл населення за рівнем середньодушових еквівалентних загальних доходів
  24. У 1999–2006 рр. як критерій диференціації застосовувався показник „середньодушові сукупні витрати”. Починаючи з 2011 р. при розрахунках середньодушових показників витрат і ресурсів, а також показників диференціації населення та домогосподарств за рівнем матеріального добробуту розпочато використання шкали еквівалентності. Відповідно були перераховані показники 2007-2010 рр.
  25. У 2005–2006рр. – понад 480 грн.
  26. У 2007р. – понад 840 грн.
  27. У 2008-2011рр. – понад 1920 грн.
  28. Закон України «Про прожитковий мінімум»
  29. Диференціація життєвого рівня населення

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Доходи та заощадження в перехідній економіці України : Моногр. / В. Бандера, В. Буняк, О. Ватаманюк, Н. Дорофеєва, Г. Коротка; ред.: С. Панчишин, М. Савлук; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2003. - 406 c.