Дунайська стратегія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Страт́егія Європ́ейського Со́юзу для Дун́айського регі́ону (Дун́айська страт́егія, англ. EU Strategy for the Danube Region) — довгострокова політика Європейського Союзу щодо вирішення проблем Дунайського макрорегіону. Прийнята Єврокомісією 8 грудня 2011 року, у 2011 році підтримана Європарламентом та Радою ЄС. Розроблена з урахуванням досвіду Балтійської стратегії (стала можливою завдяки позитивним результатам реалізації останньої).

Загальні положення[ред. | ред. код]

Завдання[ред. | ред. код]

Згідно стратегії, 14 країн басейну ріки Дунай до 2020 року повинні реалізувати близько 200 проектів, пов'язаних із чотирма основними напрямками:

  • захист довкілля в Дунайському регіоні (відновлення якості води, контроль екологічних ризиків, збереження ландшафту і біорізноманіття);
  • сприяння процвітанню (розвиток «суспільства знань» за допомогою наукових досліджень освіти і інформаційних технологій, підтримка конкурентоспроможності підприємств шляхом розвитку кластерів і комплексів, вкладення коштів у розвиток знань і навичок співробітників);
  • зміцнення позицій Дунайського регіону (зокрема досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки, боротьба зі злочинністю).

Принципи[ред. | ред. код]

  1. Відсутність зайвих бюрократичних інститутів. Проекти в рамках Стратегії реалізуються із залученням вже існуючих європейських інститутів відповідними міністерствами країн Дунайського макрорегіону. Особлива увага акцентується на посиленні ефективності двосторонніх міждержавних стосунків.
  2. Відсутність додаткових фінансових асигнувань. Вітається раціональне використання наявних асигнувань і програм (близько 100 мільярдів євро до 2013 року).
  3. Відсутність спеціального європейського законодавства. Єврокомісія мінімізувала власний вплив виконання Стратегії, обмежившись суто координаційною функцією. Відповідальність за реалізацію Дунайської стратегії взяли на себе країни макрорегіону, розподіливши між собою пріоритетні напрямки.

Учасники[ред. | ред. код]

До роботи в рамках Дунайської стратегії долучені 8 країн-членів ЄС (Німеччина, Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Словенія) і 6 країн, що не входять до його складу (Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Молдова, Україна).

Дунайська стратегія і Україна[ред. | ред. код]

30 січня 2013 року координатором діяльності України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону призначено першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Анатолія Максюту[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]