Ділі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ділі
Díli
Вид на Ділі та сусідній острів Атауро на задньому фоні
Вид на Ділі та сусідній острів Атауро на задньому фоні
Розташування міста Ділі
Основні дані

8°33′31″ пн. ш. 125°34′25″ сх. д. / 8.55861° пн. ш. 125.57361° сх. д. / 8.55861; 125.57361

Країна Східний Тимор
Засноване 1520
Населення 150.000 (2006)
Агломерація 165.305
Міська влада

Commons-logo.svg Ділі у Вікісховищі

Ді́лі (тетум Dili, порт. Díli) — столиця та найбільше місто Східного Тимору. У Ділі знаходяться центральні державні органи Демократичної Республіки Східного Тимору. Ділі — головний порт і комерціний центр Східного Тимору. У місті знаходиться летовище, названий на честь національного героя Східного Тимору Ніколау Лобато[1]. Ділі розділений на 18 районів (Sucos), кожен з яких має голову і раду. У місті знаходиться безліч навчальних закладів: приватний університет, політехнічний інститут, педагогічне, медичне і адміністративне училища. У місті є також велика регіональна бібліотека і шпиталь. Вершину мису Фатукака, з якої відкривається чудова панорама всього міста, вінчає масивна статуя Христа.

Географія[ред.ред. код]

Урядовий палац у Ділі

Розташована на північному побережжі острову Тимор, на висоті 11 м. над рівнем моря, у південній частині Малайського архіпелагу. Ділі — найбільший культурний і туристичний центр країни.

У Ділі панує субекваторіальний мусонний клімат, температура повітря у місті впродовж усього року + 25-27 °С, опадів випадає 1500 мм на рік. Сухий період триває з травня по листопад. В околицях Ділі переважають вічнозелені та листопадні види дерев і чагарників, рівнини вкриті травою аланг-аланг. Деревні породи (дикорослі): евкаліпт, сандалове дерево із запашною деревиною (ендемік), червоне і залізне дерево, тік, пальми різних порід. Фауна представлена ​​оленями, кускус, какаду та бео, ящірками та зміями, різноманітними рибами і морськими тваринами.

Населення[ред.ред. код]

Населення — 193 563 осіб[2]. Основне частина населення Ділі розмовляє індонезійськими мовами (атоні, тетум, мамбай, тукудеде та ін.), частина корінних мешканців (маре, бунака, макасаі, дагода та ін.) — на мовах, близьких до папуаських. У столиці є також невелика кількість португальців та китайців. Ділі відомий своїми ритуальними і церемоніальними танцями (тобі-тобі й ін.), Виконуваними у своєрідному музичному стилі крончонґ, який народився у результаті взаємодії місцевої і поругальской культур.

Пам'ятник Івану Павлу II.

Історія[ред.ред. код]

Найбільш ранні історичні відомості про Тиморі свідчать про те, що в XIV ст. територію, на якій нині знаходиться Ділі, населяли племена, котрі були данниками яванської держави Маджапахит. Починаючи з XV ст. острів став об'єктом колоніальної експансії португальців і голландців.

Ділі засноване у 1520 році португальцями. У 1596 році Ділі став столицею Португальського Тимору. 1859 року острів Тимор поділили на 2 частини: Нідерландам дісталася південно-західна частина, Португалії — північно-східна, територія сучасної Ділі[3]. У результаті геноциду, проведеного колонізаторами і португальсько-голландських зіткнень населення острова скоротилося, а його економічний і культурний розвиток було паралізовано на довгі роки.

Під час Другої світової війни Ділі був окупований Японією. З утворенням Індонезійської республіки у 1945 році, колишня нідерландська частина Тимору увійшла до її складу і стала колонією, а у 1975 році до Індонезії приєднали і португальську частину острова. Ділі став великим адміністративним центром Східного Тимору. У 1999 року більша частина Ділі була зруйнована в ході збройного конфлікту з індонезійськими військами. 20 травня 2002 Індонезія проголосила незалежність Східного Тимору, столицею якого стало Ділі.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]