Епоха великого об'єднання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Космологія
Ilc 9yr moll4096.png
Досліджувані об'єкти і процеси
Спостережувані процеси
Теоретичні дослідження

У фізичній космології, за умови, що природа описується теорією великого об'єднанняепоха великого об'єднання — це період в еволюції раннього Всесвіту одразу після планківської епохи, який почався приблизно на 10−43 секунді після Великого вибуху, і протягом якого температура Всесвіту була подібною до характерних температур, передбачуваних різними теоріями великого об'єднання. Якщо припустити, що енергія великого об'єднання становить 1015 ГеВ, це відповідатиме температурам, що перевищують 1027 K. Протягом цього періоду три з чотирьох фундаментальних взаємодій — електромагнетизмсильна та слабка взаємодії — були об'єднані в єдину електроядерну силу. Гравітація відокремилась від електроядерної сили наприкінці планківської ери. Протягом епохи великого об'єднання фізичні характеристики, такі як маса, заряд, аромат та кольоровий заряд, не мали сенсу.

Епоха великого об'єднання завершилась приблизно на 10−36 секунді після Великого вибуху. В цей момент відбулося декілька ключових подій. Сильна взаємодія відокремилась від інших фундаментальних взаємодій. Можливо, що якась частина цього процесу розпаду порушила збереження баріонного числа, таким чином утворивши незначний надмір матерії, порівняно з антиматерією (див. баріогенезис). Науковці вважають, що цей фазовий перехід запустив процес космічної інфляції, який домінував в еволюції Всесвіту протягом наступної інфляційної епохи.

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  • Allday, Jonathan (2001). Quarks, Leptons and the Big Bang. Institute of Physics Publishing. ISBN 0-7503-0806-0.