Еріх Бранденбергер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Еріх Бранденбергер
Erich Brandenberger
Bundesarchiv Bild 101I-209-0086-12, Russland-Nord, Erich von Manstein, Brandenberger.jpg
Еріх Бранденбергер (ліворуч) і Еріх фон Манштейн (СРСР, червень 1941).
Народження 15 липня 1892(1892-07-15)
Німецька імперія Аугсбург, Баварія
Смерть 21 червня 1955(1955-06-21) (62 роки)
Німеччина Бонн, Північний Рейн-Вестфалія
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ артилерія
танкові війська
Освіта Військове училище Мюнхена
Роки служби 19111945
Звання General (Wehrmacht) 1.svg Генерал танкових військ
Формування XXIII-й армійський корпус
Командування 8-ма танкова дивізія
XVII-й армійський корпус
LIX-й армійський корпус
XXIX-й армійський корпус
7-ма армія
19-та армія
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Медаль принца-регента Луїтпольда
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За заслуги» (Баварія)
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «За Атлантичний вал»
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

Еріх Бранденбергер (нім. Erich Brandenberger; нар. 15 липня 1892, Аугсбург — пом. 21 червня 1955, Бонн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал танкових військ (1943) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям (1943). За часів Першої світової війни бився на Західному фронті. Після розпаду Німецької імперії в лавах рейхсверу. З приходом нацистів до влади продовжив військову службу, брав активну участь у військових кампаніях Другої світової: у Французькій, в Югославії, у війні проти Радянського Союзу.

Біографія[ред. | ред. код]

Адольф Роберт Еріх Брандербергер народився 15 липня 1892 в Аугсбурзі в Королівстві Баварія.

Військова кар'єра

1 серпня 1911 року вступив на дійсну військову службу фанен-юнкером у 6-й Баварський полк польової артилерії принца Фердинанда фон Бурбона, герцога фон Калабрійського. Закінчив військове училище в Мюнхені (1913). З 25 жовтня 1913 — лейтенант.

З початку Першої світової війни — на Західному фронті, на штабних посадах рівня батальйон, полк в артилерійських частинах кайзерівської армії. З січня 1917 — обер-лейтенант. З грудня 1917 — командир артилерійської батареї, з серпня 1918 — командир артилерійського дивізіону. За час війни нагороджений Залізними хрестами обох ступенів і ще орденами Німецької імперії.

Після завершення воєнних дій, залишився в лавах збройних сил, у Рейхсвері. У 1919—1920 роках ад'ютант 21-го артилерійського полку сухопутних військ Веймарської республіки. З 1920 по 1936 роки на різних командних, штабних та викладацьких посадах в артилерійських частинах й з'єднаннях. З жовтня 1936 командир 74-го артилерійського полку. Напередодні Другої світової війни — начальник штабу XXIII-го армійського корпусу (на західному кордоні Німеччини), оберст.

З травня 1940 брав активну участь у Французькій кампанії. З 29 лютого 1941 командир 8-ї танкової дивізії Вермахту, якою командував під час окупації Німеччиною Югославії, а з 22 червня 1941 року брав участь у війні проти Радянського Союзу. У складі групи армій «Північ» танкова дивізія Е.Бранденбергера вела бої в Прибалтиці. 26 червня 1941 у складі LVI-го моторизованого корпусу генерала від інфантерії Еріх фон Манштейн у складі 4-ї танкової групи діяла в районі Шауляя, захопила Даугавпілс.

З 10 липня 1941 року 8-а дивізія стрімко наступала на Новгородському напрямку. У середині липня в результаті контрудару радянських військ потрапила в оточення і проривалася через Сольці на захід. Після прориву з оточення відведена в тил. За грамотні дії в складній ситуації 15 липня 1941 року генерал-майор Еріх Бранденбергер нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

Восени-взимку 1941 року бої на Ленінградському напрямку. З 1942 року оборонні бої в районі Холма. У серпні 1942 присвоєне військове звання генерал-лейтенант.

У січні — березні 1943 року — командир 59-го армійського корпусу (у районі Великих Лук), потім командир XVII-ого армійського корпусу, а з листопада 1943 — командир XXIX-ого армійського корпусу (бої в Україні) на Східному фронті. Бої під час Дніпровсько-Карпатської операції в районі Кривого Рогу, потім в Умансько-Ботошанській операції. З серпня 1943 — у званні генерал артилерії. 8 листопада присвоєне звання генерал танкових військ, а 12 листопада 1943 нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста (№ 324).

31 серпня 1944 призначений командувачем 7-ї армії на Західному фронті. Бився в Арденнській операції. Наприкінці березня 1945 року отримав посаду командувача 19-ї армії на чолі якої капітулював 6 травня 1945 року американським військам.

Звільнений з полону в 1948 році. Останні роки мешкав у Західній Німеччині, помер 21 червня 1955 в Бонні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940—1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 978-3-932381-20-1.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Othmar Hackl: Generalstab, Generalstabsdienst und Generalstabsausbildung in der Reichswehr und Wehrmacht 1919–1945. Studien deutscher Generale und Generalstabsoffiziere in der Historical Division der US Army in Europa 1946–1961. Biblio, Osnabrück 1999, ISBN 3-7648-2551-0, S. 206 ff.
  • Bernd Wegner: Erschriebene Siege. Franz Halder, die „Historical Division“ und die Rekonstruktion des Zweiten Weltkrieges im Geiste des deutschen Generalstabes. In: Ernst Willi Hansen, Gerhard Schreiber, Bernd Wegner (Hrsg.): Politischer Wandel, organisierte Gewalt und nationale Sicherheit. Oldenbourg, München 1995, S. 289.

Посилання[ред. | ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал танкових військ
Адольф-Фрідріх Кунтцен
8th Panzer Division logo 2.svg
командир 8-ої танкової дивізії

20 — 21 лютого 1941
Наступник:
генерал-лейтенант
Вальтер Нойманн-Сілков
Попередник:
генерал-лейтенант
Вальтер Нойманн-Сілков
8th Panzer Division logo 2.svg
командир 8-ої танкової дивізії

26 травня — 8 грудня 1941
Наступник:
генерал-лейтенант
Вернер Гюнер
Попередник:
генерал-лейтенант
Вернер Гюнер
8th Panzer Division logo 2.svg
командир 8-ої танкової дивізії

28 січня — 6 серпня 1942
Наступник:
генерал-лейтенант
Йозеф Шроттер
Попередник:
генерал-лейтенант
Йозеф Шроттер
8th Panzer Division logo 2.svg
командир 8-ої танкової дивізії

10 листопада 1942 — 17 січня 1943
Наступник:
генерал-лейтенант
Себастьян Фіштнер
Попередник:
генерал від інфантерії
Курт фон дер Шевалері
командир LIX-ого армійського корпусу
17 січня — 15 березня 1943
Наступник:
генерал від інфантерії
Курт фон дер Шевалері
Попередник:
генерал від інфантерії
Віллі Шнекенбургер
XVII Armeekorps emblem.svg
командир XVII-ого армійського корпусу

1 серпня — 21 листопада 1943
Наступник:
генерал гірсько-піхотних військ
Ганс Крейсінг
Попередник:
генерал від інфантерії
Ганс фон Обстфельдер
командир XXIX-ого армійського корпусу
21 листопада 1943 — 30 червня 1944
Наступник:
генерал артилерії
Антон Рейхард фрейхерр
фон Маушенхейм унд Бехтолшейм
Попередник:
генерал танкових військ
Генріх Ебербах
Deut.7.Armee-Abzeichen1944.gif
командувач 7-ої армії

31 серпня 1944 — 22 лютого 1945
Наступник:
генерал від інфантерії
Ганс-Густав Фельбер
Попередник:
генерал від інфантерії
Ганс фон Обстфельдер
командувач 19-ої армії
26 березня — 5 травня 1945
Наступник:
капітуляція


Примітки[ред. | ред. код]