Ескадрені міноносці типу «Індоміто» (1913)
| Ескадрені міноносці типу «Індоміто» | ||
|---|---|---|
| Classe Giuseppe Sirtori | ||
 | ||
| Ескадрений міноносець «Індоміто» | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | ескадрені міноносці | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} Королівство Італія
| |
| Належність | .svg){kind=small} Королівські ВМС Італії
| |
| Замовлено | 8 | |
| Закладено | 8 | |
| Спущено на воду | 8 | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 672 тонни (стандартна) 720 тонн (повна) | |
| Довжина | 73 м | |
| Ширина | 7,3 м | |
| Осадка | 2,7 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 2 × парові турбіни 4 × парових котли | |
| Потужність | 16 000 к.с. | |
| Швидкість | 30 вузлів | |
| Автономність плавання | 1 440 миль на швидкості 13 вузлів | |
| Екіпаж | 69 | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | При вступі у стрій 1 x 102-мм гармата «102/40 Mod. 1914» 4 x 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.» Після 1918 року 5 x 102-мм гармат «102/35 Mod. 1914» 1 x 40-мм гармата Vickers Mark II | |
| Торпедно-мінне озброєння | 4 × 450-мм торпедних апаратів | |
Ескадрені міноносці типу «Індоміто» (італ. Classe Indomito) — серія ескадрених міноносців ВМС Італії часів Першої світової війни.
Історія створення[ред. | ред. код]
Ескадрені міноносці типу «Індоміто» були розроблені фірмою «Паттісон» у 1910 році як відповідь на появу у флотах Франції та Австро-Угорщини великих есмінців зі 100-мм артилерією головного калібру.
Кораблі будувались 5-ма серіями: безпосередньо тип «Індоміто», а також «покращені» тип «Розоліно Піло», тип «Джузеппе Сірторі», тип «Джузеппе Ла Маса», тип «Дженералі». Всі ці типи відомі під загальною назвою «тритрубники».
Представники[ред. | ред. код]
| Корабель | Виготовлювач | Закладено | Спущено | У строю | Доля |
|---|---|---|---|---|---|
| «Арденте» «Ardente» |
«Cantiere navale fratelli Orlando», Ліворно | 1912 рік | 15 грудня 1913 року | 1913 рік | Зданий на злам у 1937 році |
| «Ардіто» «Ardito» |
«Cantiere navale fratelli Orlando», Ліворно | 1912 рік | 20 жовтня 1913 року | 1913 рік | Зданий на злам у 1931 році |
| «Імпавідо» «Impavido» |
«Cantiere Pattison», Неаполь | 1911 рік | 22 березня 1913 року | 1913 рік | Зданий на злам у 1937 році |
| «Інтрепідо» «Intrepido» |
«Cantiere Pattison», Неаполь | 1 червня 1910 року | 7 серпня 1912 року | 6 лютого 1913 року | Підірвався на міні та затонув 4 грудня 1915 року |
| «Індоміто» «Indomito» |
«Cantiere Pattison», Неаполь | 1910 рік | 10 березня 1912 року | 1913 рік | Зданий на злам у 1937 році |
| «Імпетуозо» «Impetuoso» |
«Cantiere Pattison», Неаполь | 1910 рік | 23 липня 1913 року | 1914 рік | Потоплений підводним човном «U-17» 10 липня 1916 року |
| «Інсідіозо» «Insidioso» |
«Cantiere Pattison», Неаполь | 1912 рік | 30 вересня 1913 року | 1914 рік | Захоплений німцями у 1943 році, перейменований на «ТА 21» Потоплений під час авіанальоту 5 листопада 1944 року |
| «Іррек'єто» «Irrequieto» |
«Cantiere Pattison», Неаполь | 1910 рік | 12 грудня 1912 року | 1913 рік | Зданий на злам у 1937 році |
Конструкція[ред. | ред. код]
Ескадрені міноносці типу «Індоміто» були першими в італійському флоті, на яких була встановлена парова турбіна. Її потужність становила 16 000 к.с., що завало змогу розвивати швидкість до 30 вузлів.
При вступі у стрій артилерійське озброєння складалось з однієї 102-мм гармати «102/40 Mod. 1914» та чотирьох 76-мм гармат «76/40 Mod. 1916 R.M.» Торпедне озброєння складалось з 4 x 450-мм торпедних апаратів, розміщених попарно.
Але вже на перших кораблях під час війни озброєння було змінене. Тепер воно складалось з п'яти 102-мм гармат «102/35 Mod. 1914» та однієї 40-мм гармати Vickers Mark II. Також за рахунок бокових цистерн запас палива збільшився зі 100 т до 128 т, а водотоннажність зросла зі 720 т до 900 т. За рахунок цього швидкість зменшилась до 27-28 вузлів.
У 1937-1938 роках 4 останні есмінці, що ще перебували у строю, були виключені зі складу флоту. 3 з них пішли на злам, але «Інсідіозо», простоявши декілька років на приколі, у березні 1941 року був знову включений до складу флоту після модернізації, під час якої з нього зняли один паровий котел та димову трубу, а також змінили озброєння. Корабель спочатку використовувався як навчальний для підготовки підводників, а потім використовувався як ескортний корабель.
Література[ред. | ред. код]
- Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)
- Эсминцы Второй мировой:первый в мире полный справочник /Александр Дашьян. - Москва:Эксмо:Яуза,2019,-416 с. ISBN 978-5-04-098439-8 (рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ескадрені міноносці типу «Індоміто» (1913)- Ескадрені міноносці типу «Індоміто» (1913) на сайті www.marina.difesa.it [Архівовано 10 листопада 2020 у Wayback Machine.](італ.)
