Забілоччя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Забілоччя
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Радомишльський
Рада/громада Забілоцька сільська рада
Код КОАТУУ 1825082601
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 669
Площа 3,446 км²
Густота населення 194,14 осіб/км²
Поштовий індекс 12262
Телефонний код +380 4132
Географічні дані
Географічні координати 50°23′59″ пн. ш. 29°22′25″ сх. д. / 50.39972° пн. ш. 29.37361° сх. д. / 50.39972; 29.37361Координати: 50°23′59″ пн. ш. 29°22′25″ сх. д. / 50.39972° пн. ш. 29.37361° сх. д. / 50.39972; 29.37361
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Водойми Білка
Найближча залізнична станція Тетерів
Місцева влада
Адреса ради 12262, Житомирська обл., Радомишльський р-н, с. Забілоччя, тел. 7-04-42
Сільський голова В.О Крисько В.Ф
Карта
Забілоччя. Карта розташування: Україна
Забілоччя
Забілоччя
Забілоччя. Карта розташування: Житомирська область
Забілоччя
Забілоччя
Мапа

Забіло́ччясело в Україні, в Радомишльському районі Житомирської області. Населення становить 669 осіб.

Історія села[ред. | ред. код]

Серед хвойного лісу і невеликих пагорбів, укритих чебрецем і пахучою липою та акацією несла свої води до тихоплинного Тетерева невеличка річка Білка.

На її берегах 30-35 тисяч років тому жили первісні люди їх приваблювали непрохідні ліси, в яких водилися мамонти, північні олені, дикі коні і тури. А в річці було багато риби. На берегах річки залягали поклади кремнію, з якого давні люди виробляли рубила, скалки, сокири. Біля села Забілоччя були знайдені окремі знаряддя праці первісних людей.

На території району, у IV-VIII століттях уже існували поселення слов'янських племен.

У 1157 році князь Андрій Боголюбський подарував ці землі з містечком Мичеськ (нині Радомишль) Києво-Печерському монастирю.

На початку 1241 року монголо-татарські орди зруйнували Київ і рушили далі на Волинь і загарбали ці землі.

Близько 1362 року литовські феодали витіснили монголо-татар і встановили своє панування. Жителі різних міст, в тому числі і Києва, рятуючись від ворожих нападів, досягали наших земель, на яких росли непрохідні ліси, і оселялися тут.

Саме в ці часи на рубежі XIVXV століть на лівому березі річки Білки виникає село Забілоччя (до 1752 року Забілоч, тобто: «за Білкою»).

У 1569 році за Люблінською унією ці землі відійшли до Шляхетської Польщі.

Жителі краю брали активну участь у селянському повстанні 1618 року, народно-визвольній війні 1648–1654 років.

Під час Коліївщини в цьому районі діяв гайдамацький загін на чолі з Іваном Бондаренком.

Внаслідок 2-го поділу Речі Посполитої у 1793 році ці землі у складі Правобережної України звільнились від панування польських феодалів і потрапили в кабалу до Російського царя, увійшли у склад Російської імперії.

З 1797 року Забілоччя входить до Радомисльського повіту Київської губернії. Радянську владу встановлено в січні 1918 року.

1923 року створено сільськогосподарську комуну «Червона Зоря».

Під час Німецько-радянської війни 332 жителі села билися на фронтах.

149 чоловік нагороджено орденами і медалями, 183 чоловіки загинуло. В 1963 році встановлено пам'ятник.

Відомі люди[ред. | ред. код]

27 грудня 1943 року в селі загинув у бою український поет Левицький Леонід Миколайович.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]