Завія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


За́вія (араб. زاوية‎ — «кут») — келія, помешкання суфія або марабута.

Початково завія — приміщення в мечеті або при ній, де велось викладення читання, писання, теологічних дисциплін. Починаючи з 1213 століть, коли виникли перші суфійські братства, завією стали називати помешкання суфійського шейха, де він навчав мюридів.

В пізнє середньовіччя на заході мусульманського світу завія — основна ячейка організаційної структури братств. Завії перетворились на комплексні споруди (інколи монастирського типу), які як правило включали в себе мавзолей святого, невеличку мечеть, житлові приміщення для шейха і мюридів, будинок для притулку мандрівників, де вони отримували безкоштовне харчування і притулок.

На сході заклади, подібні завіям, називали ханака або ханега (від перського хане — будинок і га — місце).

Література[ред.ред. код]

  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 76.(рос.)