Закон Долобка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Закóн Долобкá (також «закóн Васи́льєва — Долобкá»[1], інколи «зако́н Дибо́») — акцентуаційний закон у праслов'янській мові, що його відкрив був 1927 року М.Г Долобко. Суть закону полягає в тім, що додана енклітика з початкового складу слова, що належить до рухомої парадигми, перетягує наголос на себе[2]:

  • рос. ночь → ночéсь;
  • рос. óсень → осенéсь.

Історія[ред. | ред. код]

Спершу гіпотезу, що слова, до яких приєднано енклітики чи займенники, утрачають наголос, запропонував 1905 року Л.Л. Васильєв для старомосковського діалекту, як-от: vȍzъ → vozъ žè, nȃ vozъ → na vozъ žè; nȅ na vozъne na vozъ žè, ȋ ne na vozъ → i ne na vozъ žè, vȍzъ → vozъ lì, nȃ vozъ → na vozъ lì тощо. Пізніше 1927 року М.Г. Долобко показав давність даного пересуву наголосу.

Існує давній етап даного закону (англ. Proto-Vasil’ev-Dolobko’s law). Він полягав у тім, що наголос, який виник завядки Педерсеновому законові, пересунувся на кінцевий склад у словах, які мали чотири або більше складів[3]:

  • род. мн. *dʰugh2tróHom → *dùkteroHom → *dukteroHòm →... лит. dukterų̃ «дочок»;
  • 2 ос. мн. *do‑u̯édʰete → *dò‑u̯edete → *do‑u̯edeté →... укр. доведетé.

Схожа зміна мала місце в середньоболгарській мові, але трохи пізніше, ніж сам закон Долобка, тому Ф. Кортланд уважає, що вони незалежні одна від одної (схожа ситуація з Грассмановим законом в індійській та грецькій). У литовській закон Долобка фактично відсутній, ми зустрічаємо лише окремимі його рефлекси у вигляді відтягування наголосу на префікс[1].

Ф. Кортланд відносить дію закону Долобка між завершенням балто-слов'янської єдності та втратою інтервокального *j, майже в той час, коли діяв Педерсенів закон.

Джерела[ред. | ред. код]

  • N.E. Collinge. The laws of indo-european. — Amsterdam/Philadelphia : John Benjamins publishing company, 1985.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дыбо, Владимир (2006). В.А. Дыбо (Москва). Сравнительно-историческая акцентология, новый взгляд (по по­воду книги В. Лефельдта "Введение в морфологическую концепцию славянской акцентологии"). Вопросы языкознания (Журнал) (Російською) 2. Москва: Наука. с. 18. Архів оригіналу за 4 квітень 2016. Процитовано 25 лютий 2018. 
  2. C.L. Ebeling (1967). Historical Laws of Slavic Accentuation. To honor Roman Jakobson (Англійською). The Hague - Paris: Mouton. с. 577. 
  3. Sukač, Roman (2011). From present to past and back. Papers on Baltic and Slavic accentology (Англійською). Frankfurt am Main, Berlin, Bern, Bruxelles, New York, Oxford, Wien: Peter Lang. с. 161.