Закон Меє

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антуан Меє

Зако́н Меє́ — фонетичний закон у праслов'янській мові, що його відкрив А. Меє. Суть закону полягає в тім, що середньопіднебінні в словах із сибілянтом не зазнавали дії сатемізації, отже, був відсутній перехід *k̂ → *s і *ĝʰ, *ĝ → *z. Залишившись середньопіднебінними, смичні приголосні наразі представлені як [k] i [g] (→ укр. [h]). Закон не діяв у балтійських мовах[1].

Винятком є корені зі сполукою *k̂s або такі, де діяв Педерсенів закон:

А. Меє наводить лише один виняток із закону: пра-і.є. *suk̂-прасл. *sъsǫ →… укр. ссу, яке він зіставляє з лат. sūgo, гот. sugan, давн.в-нім. sūgan. Як сам учений зазначає, за своїм характером це слово не може служити для встановлення фонетичних відповідностей, тобто було «дитячою лексикою». ЕСУМ виводить прасл. *sъsati як звуконаслідувальне й без [k̂][2]. Сучасний етимологічний словник слов'янських мов дає тільки один можливий виняток із закону Меє: пра-і.є. *k̂ṛh₂s-en-прасл. *sьršenь →… укр. шершень. Якщо ж правило Меє діяло до Педерсенового закону, то цей приклад — справді виняток, а якщо спочатку діяв Педерсенів закон, тоді [x] не був перепоною для переходу *k̂ → *s[1].

З огляду на відсутність сатемізації в слові *gǫsь його нерідко подають як запозичення до праслов'янської з германських мов, ігноруючи при цьому закон Меє[3][1].

Джерела[ред. | ред. код]

  • А. Мейе. Общеславянский язык. — Москва : Издательская группа "Прогресс", 1951. — С. 24-25.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в М. А. Живлов (2016). Рецензия на: Saskia Pronk-Tiethoff. The Germanic loanwords in Proto-Slavic [Рецензія на: Saskia Pronk-Tiethoff. The Germanic loanwords in Proto-Slavic.]. Вопросы языкового сходства. с. 67—68. (рос.)
  2. Етимологічний словник української мови (PDF) (Українською) . Т. 5. Київ: Наукова думка. 2006. с. 388—389. ISBN 966-00-0816-3. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  3. Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1980. — Т. 7. — С. 88-89.