Занзібар (місто)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Занзібар
суах. Jiji la Zanzibar, англ. Zanzibar City

Stone Town, Zanzibar (1).jpg
Основні дані
6°10′ пд. ш. 39°12′ сх. д. / 6.167° пд. ш. 39.200° сх. д. / -6.167; 39.200Координати: 6°10′ пд. ш. 39°12′ сх. д. / 6.167° пд. ш. 39.200° сх. д. / -6.167; 39.200
Країна Танзанія Танзанія
Регіон Автономія Занзібар
Район Занзібар Західний
Столиця для Регіон Західний Занзібар[2] (region of Tanzania)
Населення 129 097[1]
Часовий пояс UTC+3
GeoNames 148730
OSM пошук у Nominatim
Мапа
Занзібар. Карта розташування: Танзанія
Занзібар
Занзібар
Занзібар (Танзанія)


CMNS: Занзібар на Вікісховищі
Занзібар
Zanzibar City [3]
Світова спадщина
Fort-Zanzibar.jpg
Занзібар
6°10′ пд. ш. 39°12′ сх. д. / 6.167° пд. ш. 39.200° сх. д. / -6.167; 39.200
Країна Танзанія Танзанія
Тип місто

CMNS: Занзібар на Вікісховищі

Занзіба́р (англ. Zanzibar City) — місто в Танзанії, адміністративний, економічний і культурний центр острівної частини країни (Занзібару); також центр регіону Занзібар Західний.

Географія і населення[ред. | ред. код]

Місто розташоване на західному узбережжі Занзібару (о-ву Унгуджа). Морський порт. У 2002 році за даними перепису населення міста Занзібар становило 205,870 жителів[4].

Історія[ред. | ред. код]

Перші документальні свідчення про місто Занзібар відносяться до XVI ст.. Ввжається, що у заснуванні міста взяли участь нащадки персів і араби, які стали основою формування місцевої аристократії й окремої етнічної групи — суахілі (від араб. сахіль «берег», тобто «берегові люди, люди узбережжя»). Сама́ назва міста (як і острову й групи островів у цілому), на думку фахівців, походить від перс. زنگبار‎, Зангі-бар «чорне узбережжя» (у арабській передачі — араб. زنجبار‎ Занджі-бар).

У наступну епоху Занзібар, разом з Момбасою, стає одним з найбільших осередків работоргівлі у Східній Африці.

У XIX ст. Занзібар короткий час був столицею Оманського султанату (султанат Маскат), згодом незалежного (пізніше під протекторатом Британської імперії) Занзібарського султанату.

З 10 грудня 1963 року Занзібар — столиця незалежного Занзібару.

На поч. 1964 року після антифеодальної революції й об'єднання країни з Танганьїкою разом з усім Занзібаром увійшов до новоствореної Об'єднаної Республіки Танзанія.

Транспорт і економіка[ред. | ред. код]

Занзібар — значний порт на узбережжі Індійського океану. За допомогою аеропорту з'єднаний повітряним сполученням з материковою Танзанією.

У місті підприємства з переробки сільсько-господарської і рибної продукції, також миловарні, парфумерні, шкіряно-взуттєві тощо фабрики. Розвинуті ремесла.

Експорт прянощів (гвоздика), копри, цитрусів, гвоздичної та кокосової олій тощо.

Архітектура і культура[ред. | ред. код]

Основна забудова міста Занзібар — будинки арабського типу з коралів і черепашнику — являє собою лабіринт вузьких вуличок. Дво-, триповерхові будинки з пласкими дахами оточують непрохідним муром втутрішні подвір'я. Будинки часто мають масивні різьблені двері, розписні віконниці (у розписі улюбленими є морські орнаменти, символічні зображення риб, лотоса, ланцюгів тощо).

Історична частина міста, т. зв. «Кам'яне місто» (або Місто кам'яниць, англ. Stone Town, суах. Mji Mkongwe)[5] зі старою забудовою (султанський палац Бейт-аль-Аджаб «Дім чудес», мечеті, арабська фортеця, житлові кам'яниці, а також колоніальні будови костелу та англіканської церкви) включена до Переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, а більшість об'єктів були реставровані протягом останніх десятиліть ХХ ст..

У місті розташовані Дослідна організація морського рибальства, Державний музей Занзібару, Університет Занзібару тощо.

Видатні уродженці і гості[ред. | ред. код]

  • Навідомішим вихідцем з «Кам'яного міста» Занзібару є Фредді Мерк'юрі (уроджений Фарох Бульсара / Farrokh Bulsara), всесвітньо відомий співак.
  • У 1866 році декілька тижнів у місті гостював Девід Лівінгстон, повертаючись зі своєї останньої подорожі до Африки. Зберігся будинок, де він жив.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела і посилання[ред. | ред. код]