Занзібар (автономія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Занзібар
суах. Jamhuri ya Watu wa Zanzibar
араб. زنجبار
Flag of Zanzibar.svg
Герб Прапор Занзібару
Approaching Zanzibar.jpg
Столиця Занзібар
Країна Танзанія
Підрозділи 5 областей і столиця
Населення
 - повне 1096381[1](2009)
Етнікон англ. Zanzibari
Площа
 - повна 2654 км²
Часовий пояс UTC +3
Дата заснування 26 квітня 1964
Президент Алі Мохамед Шейн
Занзібар
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Занзібар (автономія)
Занзібар

Занзіба́р (суах. Jamhuri ya Watu wa Zanzibar — дослівно: Народна Республіка Занзібар) — напівавтономія у складі Об'єднаної Республіки Танзанія, створеної шляхом об'єднання колишніх колоній «Танганьїка» і «Занзібар». Включає два основні острови — Пемба і Занзібар.

Адміністративний центр — місто Занзібар (257 тисяч жителів (2003)).

Історія[ред. | ред. код]

Докладніше: Історія Занзібару

У Середньовіччі на Занзібарі була поширена торгівля невільниками зі Східної Африки. З часом работоргівля зосередилася у руках арабських торговців з Оману, що склали ядро місцевої аристократії. У XVI столітті Занзібар входить до складу колоніальних володінь Португалії, поряд з Момбаса та Ормуз. У середині XVII століття оманські араби оговталися від удару, завданого появою європейських колонізаторів, і стали витісняти їх із західної частини Індійського океану. На Занзібарі влада султану довгий час залишалася номінальною.

До 1853 року наймогутніший з оманських султанів Саїд ібн Султан встановив контроль над значними ділянками африканського узбережжя і переніс свою столицю з Маскату на Занзібар. Острів переживав новий підйом, пов'язаний зі збільшеним попитом на слонову кістку і рабів — товари, які поставлялися на місцеві ринки з Африки. При султані на Занзібарі велося широке будівництво; архітектурні пам'ятники острова внесені ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини.

У 1861 році Занзібарський султанат відокремився від оманського, а у 1890 році він став британським протекторатом.

10 грудня 1963 року британський уряд передав Занзібар арабському султанові і Занзібар було проголошено незалежною державою. Після відходу британців на острові 12 січня 1964 року почалося повстання: чорне населення не захотіло бути під владою арабів і скинуло їх. Занзібарська революція супроводжувалася масовими вбивствами арабів, індійців і європейців. Відзначалися випадки канібалізму. Біле населення, що лишилися в живих змушене було рятуватися втечею.

Статус[ред. | ред. код]

26 квітня 1964 року влада Занзібару і Танганьїки підписали угоду про створення єдиної держави — Об'єднаної Республіки Танганьїки і Занзібару. 29 жовтня 1964 року назва офіційно скоротили до «Об'єднана Республіка Танзанія». Глава Занзібару — Ахмад Абейд Карум — отримав статус президента Занзібару, будучи одночасно віце-президентом Танзанії. У його веденні залишалися внутрішні справи архіпелагу, у той час як зовнішня політика перейшла у відання Танзанії.

З 2005 року Занзібар має власний прапор і парламент. Зберігся і статус президента Занзібару.

Президент Занзібару[en] є головою Революційного уряду Занзібару[en], який є напівавтономним урядом у Танзанії. Президент Занзібару є також головою Революційної ради, члени якого призначаються президентом, і деякі з яких повинні бути обрані з Палати представників Занзібару[2]. Президент обирається на 5 років і може бути переобраний тільки один раз[3].

Палата представників Занзібару[en] є законодавчим органом напівавтономних островів Занзібар. Утворена після виборів, що відбулися 30 жовтня 2005 року, і має у цілому 81 член, з яких 50 обираються прямим голосуванням в одномандатних округах з використанням простої більшості, 10 додаткових членів призначаються Президентом Занзібару, 5 місць зарезервовані для призначених урядом регіональних (обласних) уповноважених, 15 місць зарезервовано для жінок і заповнюються на партійній основі та 1 місце зарезервовано для Генерального прокурора Занзібару[4].

Революційна Рада Занзібару[en] поряд з Палатою представників складають напівавтономний Революційний уряд Занзібару[en]. Головна роль Ради полягає у наданні консультативної допомоги Президенту Занзібару, який є і головою уряду[5].

Революційна Рада складається з таких членів[5]:

  • Президент Занзібару, який є головою Ради
  • Головний міністр революційного уряду Занзібару
  • Всі Міністри Революційного уряду Занзібару
  • Інші члени, що призначаються президентом Занзібару

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

Регіони Танзанії, включаючи і 5 регіонів Занзібару

Занзібар у складі Об'єднаної Республіки Танзанія є напівавтономію, що включає п'ять регіонів Танзанії:

Регіон (мкоа) Суахілі Адм. центр Площа,
км²
Населення,
чол. (2012)
Щільність,
чол./км²
1 Пемба Північна Kaskazini Pemba Вете 574 211 732 368,87
2 Пемба Південна Kusini Pemba Мкоані 332 195 116 587,70
3 Занзібар Північний Kaskazini Unguja Мкокотоні 470 187 455 398,84
4 Занзібар Південний Kusini Unguja Коані 854 115 588 135,35
5 Занзібар Західний Mjini Magharibi Занзібар 230 593 678 2581,21
Занзібар Zanzibar Занзібар 2460 1 303 569 529,91

У свою чергу, кожен регіон має по 2 округи. Тобто, всього 10 округів[1]:

  • Касказіні «А» або Північний «А» (Kaskazini «A») — північ Північного Занзібару (102 279 осіб, 2009),
  • Касказіні «Б» або Північний «Б» (Kaskazini «B») — південь Північного Занзібару (69 243 осіб, 2009),
  • Каті (Kati) або Центральний Занзібар (72 628 осіб, 2009),
  • Кусіні (Kusini) або Південний Занзібар (37 555 осіб, 2009),
  • Магарібі (Magharibi) або Західний Занзібар (205 748 осіб, 2009),
  • Мжіні (Mjini) або Занзібар-місто (129 097 осіб, 2009),
  • Мічевені (Micheweni) — північ Пемби Північної (110 729 осіб, 2009),
  • Вете (Wete) — південь Пемби Північної (133 030 осіб, 2009),
  • Чаке-Чаке (Chake Chake) — північ Пемби Південної (115 231 осіб, 2009),
  • Мкоані (Mkoani) — південь Пемби Південної (120 841 осіб, 2009).

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]