Гегевальд (округа)
| Kreisgebiet Hegewald Округа Геґевальд |
|
|---|---|
.png) |
|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Житомир |
| Центр | Геґевальд |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | Отто Юнгкунц Otto Jungkunz (12 грудня 1942 — 12 січня 1944) |
| Площа | |
| - Повна | 500 км² |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 10 178 |
| - Густота | 20,4/км² |
| Джерело щодо площі: Україна в стратегічних планах Німеччини | |
Гегевальд (нім. Kreisgebiet Hegewald) — адміністративно-територіальна одиниця генеральної округи Житомир райхскомісаріату Україна протягом німецької окупації Української РСР у часи німецько-радянської війни.
Утворена 12 грудня 1942 року на території нинішньої Житомирської області з частини раніше створених окупаційною німецькою владою Бердичівського і Житомирського ґебітів.[1] Станом на 1 вересня 1943 р., округа охоплювала територію «спеціальної області Геґевальд» (нім. Sondergebiet Hegewald). Існувала до захоплення цієї місцевості радянськими військами 12 січня 1944 року[1]. Округою керував ґебітскомісар — оберфюрер СС комендант Отто Юнгкунц. Офіційним місцем перебування ґебітскомісара було поселення Геґевальд, де знаходилася ставка Гіммлера.
16 листопада 1942 року очільник генеральної округи Житомир Ернст Ляйзер видав наказ про створення адміністративної округи Геґевальд (у перекладі з німецької «Заповідний ліс»). Сюди увійшло 29 сіл, об'єднаних у чотири опорні пункти: Маєнфельд (центр — село Сінгури), Троя (центр — село Троянів), Штюц (центр — село Рудне), Ам Гюґель (центру встановити не вдалося). Протягом трьох тижнів восени 1942 року до Геґевальду з північних районів генеральної округи Житомир переселили 6362 фольксдойче: 2371 жінку, 1579 чоловіків, 2412 дітей. До кінця року кількість жителів зросла до 8 тисяч[2].
Гарнізон складався приблизно з 1000 есесівців. Округа заселялася головним чином волинськими німцями з охоплених партизанським рухом районів (Базар, Малин, Овруч і Ємільчине). Поселення було особистим показовим проєктом Генріха Гіммлера. У березні 1943 року у «спеціальній області Геґевальд» були розселені останні фольксдойчі з Києва. Тим самим чисельність населення цієї області колонізації досягла максимального значення 10 178 осіб[3] Спеціальна область складалася з 27 населених пунктів уздовж автодороги Житомир—Бердичів, які було ретельно перейменовано німецькою мовою:[4]
- Schröbelesberg (Зарічани)
- Neuheimat (Пряжів)
- Bubenhausen (Волиця)
- Neubiesing (Головенка)
- Pfenningstadt (Вишневе)
- Heimkehr (Ставецьке)
- Troja (Троянів)
- Reichstreu (Озерянка)
- Preuersdorf (Ружки)
- Arbeit (Старий Солотвин)
- Fleiß (Глинівці)
- Au (Червоний Степок)
- Zehnhub (Вершина)
- Neuposen (Кодня)
- Altposen (нині частина Кодні — за 1 км на північний захід від Кодні)
- Bosfershof (Павленківка)
- Wertingen (Вертокиївка)
- Heinrichsfeld (Іванківці)
- Reinharding (Городище)
- Am Hügel (Лука)
- Klein Lüneburg (Лищиїна, нині частина Ліщина)
- Neu Trudering (Ліщин)
- Mödersdorf (Млинище)
- Tiefenbach (Піски)
- Sachsenhard (Скоморохи)
- Maienfeld (Сінгури)
- Ichstingen (Миролюбівка)
Інші зміни в назвах:
- Військовий аеродром Геґевальд (нині військовий аеродром Озерне)
- Струмок Геґебах (нині річка Гуйва)
Щоб звільнити місце для поселення, з області Геґевальд було депортовано близько 15 000 українців. Геґевальд був тільки одним з двох опорних пунктів колонізації, влаштованих в околицях Житомира. Для захисту від дедалі частіших нападів партизанів спеціальний регіональний уповноважений у справах переселення Головного управління СС з питань раси і поселення Тео Геншель (нім. Theo Henschel) на початку 1943 року розпорядився заснувати іншу колонію-поселення під назвою Försterstadt «місто лісничих» (нині Черняхів, що на північ від Житомира). Там було поселено близько 9000 фольксдойчів.
20 жовтня 1943 року Гіммлер проінспектував Геґевальд — і був невдоволений побаченим. У колонії жили дуже бідно. Керманич СС навіть розпорядився негайно доставити сюди 10 тисяч пар взуття і підвезти з Польщі інші необхідні речі[2].
4 лютого 1944 року місцевість навколо Житомира захопила Червона Армія. Тільки незадовго перед цим відбулася евакуація фольксдойчів до приймального пункту у Вартеланді.
1 квітня 1943 року відбулося остаточне встановлення адміністративних меж округи. Західна межа з півночі на південь пролягала понад річкою Гнилоп'ять. Території колгоспів сіл Шумськ (нині територія Шумського городища), Головенка, Шолесняки (?), Довгілівка (?) і Старосілля входили в межі цієї округи повністю. Їхні західні межі одночасно утворювали межу Гегевальду. Північну межу утворювала середня течія Тетерева від гирла річки Гнилоп'яті до залізничного мосту гілки Житомир—Фастів. Східна межа з півночі на південь проходила землями колгоспів сіл Тулин, Ліщин, Вершина, Розкопана Могила і Ляхівці. Південна межа зі сходу на захід збігалася з південними межами колгоспів сіл Ляхівці, Солотва, Ружки, Татаринівка (?) і Троянів.
Залишок колишнього Троянівського району (нім. Rayon Trojanow), що на захід від території округи Гегевальд, було включено до складу Житомирського сільського району (нім. Rayon Shitomir-Land) Житомирського ґебіту, а розміщена на схід від меж Гегевальду частина Троянівського району ввійшла до Андрушівського району Бердичівського ґебіту.
Гегевальд являв собою спеціальну область німецького розселення доби націонал-соціалізму, яка планомірно створювалася за наказом Генріха Гіммлера у місцевості навколо його однойменної штаб-квартири (у лісовому масиві біля нинішнього військового аеродрому Озерне приблизно за 2 км на південь від Житомира) наприкінці 1942 року[5]. Опорний пункт колонізації Геґевальд поряд з округою Замостя вважається одним із місць, де було втілено в життя елементи Генерального плану «Ост»[6].
У Геґевальді існував німецький цвинтар, на якому був похований, зокрема, обергрупенфюрер Теодор Ейке. Під час відступу його могилу перенести не вдалося, і її сучасне знаходження невідоме.
- ↑ а б Territoriale Veränderungen in Deutschland und deutsch verwalteten Gebieten 1874—1945. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ а б Зразкове нацистське село. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 12 серпня 2025.
- ↑ Wendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. University of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, S. 177.
- ↑ Bundesarchiv Koblenz R/69/215.
- ↑ Wendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. University of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, S. 162—164.
- ↑ Wendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. University of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, S. 162—179.
- Wendy Lower: NAZI-Empire building and the Holocaust in the Ukraine. Univ. of North Carolina Press, Chapel Hill 2005, ISBN 0-8078-2960-9. (англ.)
- Isabel Heinemann: Rasse, Siedlung, deutsches Blut. Das rassen- und siedlungspolitische Hauptamt der SS und die rassenpolitische Neuordnung Europas. Wallstein, Göttingen 2003, ISBN 3-89244-623-7. (нім.)
- Зразкове нацистське село