Збірна Сейшельських Островів з футболу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сейшельські Острови
Сейшельські Острови
Асоціація Сейшельська футбольна федерація
Тренер Нідерланди Ян Мак
Найкращий бомбардир Філіп Зіалор (11)
Місце в рейтингу ФІФА 59 2 (24 жовтня 2019)[1]
Домашня
Виїзна
Перший матч
Реюньйон Реюньйон 0:2 Сейшельські Острови Сейшельські Острови
(Реюньйон; 13 лютого 1974)
Найбільша перемога
Сейшельські Острови Сейшельські Острови 9:0 Мальдіви Мальдіви
(Реюньйон; 27 серпня 1979)
Найбільша поразка
Мадагаскар Мадагаскар 6:0 Сейшельські Острови Сейшельські Острови
(Антананаріву, Мадагаскар; 30 серпня 1990)
Кубок Африки
Виступів
Найвище досягнення

Збірна Сейшельських Островів — представляє державу Сейшельські Острови на міжнародних футбольних турнірах і в товариських матчах. Контролюється Федерацією футболу Сейшельських островів. Є членом ФІФА та КАФ з 1986 року. Збірна Сейшельських островів відноситься до аутсайдерів африканського футболу і жодного разу не брала участі ні в Чемпіонаті світу, ні в Кубку африканських націй. «Пірати» регулярно беруть участь у кваліфікаційних турнірах Кубка африканських націй і чемпіонату світу.

Історія[ред. | ред. код]

Футбол на Сейшельських островах зародився в 1930-х роках.[2] Першим офіційним футбольним змаганням на островах був Кубок виклику, організований в 1936 році, а в 1941 році було проведено перший футбольний чемпіонат за участю 5-ти команд.[3] Матчі в той час тривали 60 хвилин, а самі футболісти грали босоніж.[4]

У 1969 році президент Федерації футболу Сейшельських Островів заявив про намір створити національну збірну. Запрошений на громадських засадах англієць Адріан Фішер приєднався до федерації у вересні та розпочав реорганізацію футболу на Островах. З його ініціативи гравців зобов'язують виступати у взутті, вводяться сучасні методи навчання футболістів, змінюються тренування, і, найголовніше, відтепер матчі тривають 90 хвилин.[4] У квітні 1970 році щойно сформована збірна проводить товариський матч проти збірної Кенії. Перший матч на футбольному полі був проведений на стадіоні «Момбаса» проти ФК «Фейзал».[2] До 1973 року збірна під керівництвом Адріана Фішера зіграла шість матчів проти різноманітних футбольних клубів.[4]

Свій перший міжнародний товариський матч збірна Сейшел зіграла 13 березня 1974 року проти Реюньйону. Це був перший товариський матч, який проходив поза межами Сейшел, «Пірати», прізвисько, яке закріпилося за збірною Сейшельських Островів, програли з рахунком 0:2.[5] Два роки по тому, вже збірна незалежних Сейшельських Островів знову зустрілася зі збірною Реюньйону, матч завершився поразкою Сейшел з рахунком 1:4. У вересні 1977 року збірна вперше взяла участь у турнірі під егідою ФІФА, зустрівшись зі збірною Маврикію на Реюньйоні. Матч завершився поразкою сейшельців з рахунком 1:2. Свою першу в історії перемогу команда здобула у себе вдома над Реюньйоном у 1978 році.

У серпні 1979 року на Сейшельських Островах відбулися перші Ігри островів Індійського океану. У першому матчі групового етапу «Пірати» поступаються Реюньйону з рахунком 0:3, а потім, у другому матчі групового етапу, сейшельці здобувають свою перемогу над Мальдівами з рахунком 9:0, найбільша перемога в історії збірної. У півфіналі турніру Сейшели у серії післяматчевих пенальті перемогли збірну Маврикію (основний час поєдинку завершився з рахунком 1:1). У фіналі турніру, знову проти Реюньйону, Сейшельські острови поступилися з рахунком 1:2.[6]

Дебют у офіційних міжнародних поєдинках та перемога на Іграх островів Індійського океану 2011[ред. | ред. код]

На Іграх островів Індійського океану 1985 року збірна Сейшел припинила свої виступи вже на стадії групового етапу, але 31 серпня 1986 року збірна зіграла свій перший офіційно визнаний ФІФА та КАФ матч, ця подія стала можливою у зв'язку зі вступом збірної до вище вказаних організацій. Це був матч проти збірної Маврикію в рамках кваліфікації до Всеафриканських ігор 1987 року, в якому сейшельці поступилися з рахунком 1:2.[5] У 1988 році збірна вперше у своїй історії зіграла у попередньому раунді Кубку африканських націй. У першому матчі з рахунком 0:3 збірна Сейшел поступилася Маврикію, а у матчі-відповіді здобула перемогу 1:0.

У півфіналі Ігор островів Індійського океану 1990 року сейшельці зазнали найбільшої поразки на цьому турнірі в своїй історії від Мадагаскару з рахунком 0:6. У матчі за бронзові медалі турніру збірна Сейшельських островів перемогла Коморські Острови з рахунком 3:1. У наступному розіграші турніру збірна не змогла повторити свого досягнення. Вона зазнала чотирьох поразок та посіла підсумкове четверте місце.

Після припинення боротьби збірною Сейшельських Островів у попередньому раунді Кубку африканських націй 1996 року від Маврикію з рахунком 1:2, Федерація розпочинає ошуки нового головного тренера збірної, і в 1997 році на цю посаду запрошують чорногорця Вожо Гардашевича.[7][8] Під його керівництвом, «Пірати» знову займають третє місце на Іграх островів Індійського океану 1998 року, а через два роки вперше беруть участь у кваліфікаційному раунді до чемпіонат світу. Суперником сейшельців була збірна Намібії. У першому матчі між цими суперниками, який проходив на стадіоні «Стад Лініте» у місті Вікторія на Сейшелах, господарі відзначилися на 28-й хвилині матчу[9] зусиллями Філіпа Зіалора, але цей матч закінчився з рахунком 1:1. А в матчі-відповіді перемогу святкувала збірна Намібії з рахунком 3:0.[10] Невдалим для збірної Сейшельських Островів була участь у попередньому раунді Кубку африканських націй 2000 року, в якому вони поступилися Зімбабве за сумою двох матчів з рахунком 0:6. Далі протягом двох років збірна не приймала участі в жодному турнірі. Відновили свою участь «Пірати» у міжнародних турнірах для виступів у кваліфікаційному раунді до Кубку африканських націй 2004. Потрапивши до 6 групи,[11] команда, яку очолював спочатку француз Домінік Базенаі, а потім німець Міхаель Ніс, посіла третє місце у групі, при цьому перемогла у себе вдома збірні Еритреї (1:0) та Зімбабве (2:1).[12][13] Після підготовки в Німеччині на Іграх островів Індійського океану 2003 сейшельці завоювали бронзові нагороди,[14] але після цього сейшельці зазнали поразки в кваліфікаційному раунді до Чемпіонату світу 2006 та Кубку африканських націй 2006 проти Замбії з рахунком 1:5 за сумою двох матчів. Невдалий виступ збірної до кваліфікації вище вказаних турнірів призвів до того, що протягом наступних двох років збірна не провела жодного офіційного матчу.[15]

Кевін Бетсі в 2008 році, гравець, який забив м'яч у ворота суперників збірної Сейшел у фіналі Ігор островів Індійського океану 2011

З новим конголезьким тренером Раулем Шунгу, «Пірати» тріумфували в 2006 році на турнірі, присвяченому незалежності Сейшел, перемігши Маврикій та Танзанію з однаковими рахунками 2:1.[16] У відбірному турнірі до Кубку африканських націй 2008 збірна Сейшельських Островів потрапила до 4 кошику, вона зазнала поразки у першому матчі від Судану, але переграла збірну Маврикію з рахунком 2:1 у другому матчі.[17] Після цієї перемоги «Пірати» посіли 129-те місце у рейтингу збірних, який оприлюднила ФІФА, це був найвищий рейтинг збірної за всю історію її існування.[18] Однак цей успіх так і залишився поодиноким, оскільки команда завершила решту відбіркового етапу з трьох поразок і нічиєї проти Маврикія і припинила боротьбу в першому раунді Кубку КОСАФА та Ігор островів Індійського океану 2007. Також збірна програла усі свої поєдинки в 2008 році в рамках відбору до Чемпіонату савту та КАН 2010. У 2008 році на Кубку КОСАФА, «Пірати» розгромно перемагають Маврикій з рахунком 7:0, при чому чотири рази у тому поєдинку відзначився у воротах суперника Філіп Зіалор, а також зіграли в нічию 1:1 з Мадагаскаром і посіли третє місце в групі А. Наступний розіграш Кубку сейшельці залишили без жодної перемоги.

Для підготовки до домашніх Ігор островів Індійського океану 2011, Федерація викликала за два роки тридцять гравців, які потім тренувалися двічі на тиждень.[19] Тренувальні збори у себе вдома та в Південній Африці поєднувалися з товариськими матчами між збірною Сейшельських островів та клубами з цієї країни, чемпіоном Свазіленду Янг Баффалос та командами з Південної Африки.[20] На Іграх островів Індійського океану 2011 збірна потрапила до групи А, який Сейшели завершують перемогами над Мальдівами та Маврикієм, а потім у півфіналі в додатковий час перемогли Реюньйон з рахунком 2:1. У фіналі турніру сейшельці знову зустрілися зі збірною Маврикію, основний та додатковий час поєдинку завершиася в нічию 1:1, тож справа дійшла до пробиття післяматчевих пенальті, в яких з рахунком 4:3 перемогли саме сейшельці. Таким чином, збірна Сейшел здобула свій перший в історії трофей.[21]

З 2012 року до сьогодні[ред. | ред. код]

Збірна Сейшельських островів не брала участі у кваліфікації до Кубку африканських націй 2012,[22] у першому турі кваліфікації до ЧС-2014 сейшельці зазнають розгромної поразки за сумою двох матчів з рахунок 0:7 від Кенії. З аналогічним рахунком у кваліфікації до Кубку африканських націй 2013 «Пірати» поступилися Демократичній Республіці Конго, а також зазнали двох поразок у Кубку КОСАФА 2013. В кінці цього року «Пірати» здобувають перемогу в Кубку Мальдів. На цьому турнірі вони двічі перемагають збірну-господарку турніру.[23]

У 2014 році збірна розпочала виступи в кваліфікації до Кубку африканських націй 2015. Перший матч завершився поразою «Піратів» з рахунком 0:2 від Сьєрра-Леоне, у матчі-відповіді сейшельці отримали технічну поразку після рішення уряду Сейшельських Островів, яким було заборонено гравцям та тренерському штабу в'їжджати на територію Сьєрра-Леоне через спалах лихоманки Ебола в Західній Африці. У тому ж році, «Пірати» зіграли два товариські матчі зі збірною Шрі-Ланки. В першому матчі сейшельці поступилися з рахунком 1:2, а в другому перемогли з рахунком 3:0.[24] На Кубку КОСАФА 2015 сейшельці припинили боротьбу вже у першому ж раунді, а на Іграх островів Індійського океану також припинили боротьбу вже у першій стадії розіграшу турніру. Пізніше тренер Ульріх Мазіот потім замінюється на тандем двох тренерів зі статусами виконувачі обов'язків, сейшельці створили сенсацію, зігравши з Ефіопією в рамках кваліфікації до Кубку африканських націй 2017 в нічию.[25]

Форма, емблема та прізвисько[ред. | ред. код]

Команда грає вдома, в червоній сорочці, червоних шортах та червоних шкарпетках. Виїзна форма збірної має білий колір.[26] З початку 2000-х років форму для збірної постачає німецька фірма Adidas.[27]

Національна збірна Сейшельських Островів з футболу використовує емблему Сейшельської футбольної федерації. Збірна отримала своє прізвисько—"Пірати"—завдяки піратам, які у XVIII столытты зробили острова архіпелагу своїм притулком, найвідомішим серед них є Олів'є Левассер, на прізвисько «Стерв'ятник».

Склад команди[ред. | ред. код]

Комплектація збірної[ред. | ред. код]

З моменту свого створення збірна Сейшельських Островів з футболу складається в основному з гравців, які виступають у чемпіонаті Сейшельських Островів. Внесок гравців, що грають за кордоном невеликий. Найвідомішим легіонером збірної є півзахисник Кевін Бетсі, професіональний футболіст, який виступав у Прем'єр-лізі і син гравця національної збірної Сейшел, який ставав бронзовим призером перших Ігор островів Індійського океану.[28] Він захищав кольори Сейшел на Іграх островів Індійського океану, після відмови кілька років тому виступати за збірну Сейшельських Островів.[29]

Ключові гравці[ред. | ред. код]

Голкіпер Нельсон Софа, який народився в 1974 році, почав викликатися до національної збірної у віці 17 років, і разом з командою брав участь у п'яти розіграшах Ігор островів Індійського океану.[30] На цих турнірах у складі збірної завоював бронзові медалі в 1998 та 2003 роках, а також відстоявши у серії післяматчевих пенальті у фіналі турніру 2011 року завоював золоті медалі.[21] Починаючи з 2002 року брав участь у тридцяти трьох відбіркових турнірах,[31] а також зіграв 10 матчів у кваліфікації до Чемпіонату світу.[32] Нельсон Софа оголосив про завершення кар'єри у національній збірній у 2013 році, але залишився у національній збірній на посаді тренера воротарів, проте продовжує кар'єру гравця, але лише на клубному рівні.[30]

Нападник Філіп Зіалор, що народився в 1976 році, є найкращим бомбардиром в історії національної збірної з 11 забитими м'ячами в 35 зіграних матчах у складі збірної.[33] Найкращий бомбардир чемпіонату Сейшельських Островів забивав у футболці національної збірної у 2003, 2008 і 2009 роках, у ворота Намібії у 2000 році[34] і чотири рази у ворота Маврикію на Кубку КОСАФА 2008.

Склад[ред. | ред. код]

Нижче наведено список гравців, яких обрав головний тренер збірної Ральф Жан-Луї на матч проти збірної Лесото в рамках кваліфікації до Кубку африканських націй 2017 року:

Поз. Гравець Дата народження (вік) Ігри Голи Клуб
1ВР Венсан Юфрасьє 5 січня 1980 (39 років) 14 0 Сейшельські Острови Ла Пасс
1ВР Жером Дінгвалл 16 червня 1989 (30 років) 0 0 Сейшельські Острови Лайонс
1ВР Джино Меланьє 29 серпня 1986 (33 роки) 0 0 Сейшельські Острови Сен-Мішель Юнайтед
2ЗХ Джонс Жубер 17 лютого 1984 (35 років) 18 0 Сейшельські Острови Кот д'Ор
2ЗХ Аллен Лареу 16 червня 1981 (38 років) 13 0 Сейшельські Острови Сен-Мішель Юнайтед
2ЗХ Яннік Маноу 7 липня 1991 (28 років) 11 0 Сейшельські Острови Сен-Мішель Юнайтед
2ЗХ Бенуа Мар'є 26 грудня 1992 (26 років) 16 0 Сейшельські Острови Кот д'Ор
2ЗХ Джуді Ненсі 12 червня 1984 (35 років) 3 0 Сейшельські Острови Лайонс
2ЗХ Ендрю Онезія 2 листопада 1994 (25 років) 3 0 Сейшельські Острови Лайонс
3ПЗ Базель Бертен 7 лютого 1992 (27 років) 3 0 Сейшельські Острови Норзерн Дайнамо
3ПЗ Дітер Констанс 13 листопада 1995 (24 роки) 1 0 Сейшельські Острови Ансі Реюньйон
3ПЗ Карл Холл 4 липня 1988 (31 рік) 15 0 Сейшельські Острови Сен-Мішель Юнайтед
3ПЗ Ачіль Генрієтт 25 квітня 1987 (32 роки) 29 5 Сейшельські Острови Ла Пасс
3ПЗ Нельсон Лоуренс 19 жовтня 1984 (35 років) 18 3 Сейшельські Острови Сен-Мішель Юнайтед
3ПЗ Жерваї Ває-Хайв 11 червня 1988 (31 рік) 15 5 Сейшельські Острови Сен-Мішель Юнайтед
4НП Колін Бібі 4 червня 1995 (24 роки) 1 0 Сейшельські Острови Лайонс
4НП Чі Дорасамі 24 січня 1986 (33 роки) 4 0 Сейшельські Острови Плейсанж
4НП Мервін Мезіот 25 червня 1985 (34 роки) 15 0 Сейшельські Острови Сент-Льюїс Санс Юнайтед
4НП Дайн С'юзетт 28 лютого 1991 (28 років) 6 2 Сейшельські Острови Кот д'Ор

Тренери[ред. | ред. код]

Першим тренером збірної Сейшельських Островів був англієць Едріан Фішер. Він займав цю посаду з 1969 по 1973 роки і реформував футбол на Сейшельських островах. Під його керівництвом команда зіграла шість товариських поєдинків проти кенійських, мадагаскарських та маврикійських клубів. Його досягнення: дві перемоги, дві нічиї та дві поразки.[4]

У 1990 році підготовкою збірної Сейшел до Ігор островів Індійського океану 1990 року керував Жан Лару.[14] Збірна посіла третє місце на турнірі. Наступного року ще один сейшельський тренер Ульріх Мазіот, по завершенню торішнього турніру[14] очолив команду.[8][35] У 1993 році напередодні домашнього турніру, Федерація запрошує німця Гельмута Космеля, тренера переможця острівних ігор 1990 року збірної Маврикію.[14] Збірна зробила висновок зі своєї участі у попередніх сезонах змагань та не програла чотири матчі поспіль.

Інший іноземний тренер, чорногорець Вожо Гардашевич, запрошений Федерацією в 1997 році на один рік, але потім контракт з фахівцем було продовжено ще на три роки.[7] Він був прихильником суворої дисципліни,[36] і ця дисципліна допомагає збірній вибороти бронзові нагороди на Іграх островів Індійського океану 1998 року. Під його керівництвом збірна також дебютувала у кваліфікації до Чемпіонату світу. У своєму першому матчі у кваліфікаціях до ЧС Сейшели зіграли в нічию з Намібією.[2] Вожо Гардашевич залишив свій пост в 2001 році і був замінений в травні 2002 року французьким тренером Домініком Базенаєм, колишнім гравцем національної збірної та фіналістом кубку європейських чемпіонів у складі Сент-Етьєну.[37] Він намагався прищепити збірній новий стиль гри, який допоміг команді здобути першу в своїй історії перемогу в кваліфікації до Кубку африканських націй 2004 року проти Еритреї з рахунком 1:0. Його контракт, який було розраховано на шість місяців, Федерація вирішила не продовжувати,[38] а його на цій посаді замінив німець Міхаель Ніс, який в лютому 2003 року підписав контракт на два роки.[39][40] Команда під його керівництвом продовжує домонструвати прекрасні результати, особливо у плей-оф, в цей час сейшельська збірна здобуває найбільшу перемогу у своїй історії, проти Зімбабве, з рахунком 3:1. Прогрес, який досягнула збірна у грі та результатах дозволив Федерації сподіватися на те, що збірна кваліфікується для участі в наступному Кубку африканських націй.[40] Але всі сподівання на вихід до фінальної частини турніру зруйнувала розгромна поразка від Замбії, основною причиною якої була відсутність досвідчених сейшельських футболістів у складі збірної.[41] Пізніше Міхаель Ніс продовжував виконувати обов'язки головного тренера.

В серпні 2004 року Федерація запросила конголезця Рауля Шунгу. Колишній тренер руандійського клубу Район Спорт підписав контракт на два роки, як технічний консультант та менеджер національних збірних.[42] Під його керівництвом збірна посіла 129-те місце в рейтингу ФІФА, але так і не змогла потрапити до фінальної частини Кубку африканських націй. Після семи безуспіших матчів в рамках плей-оф, в грудні 2007 року він пішов у відставку, посилаючись на відсутність професійних футбольних структур на Сейшельських островах.[43][44]

У березні 2008 року Федерація запрошує голландсього тренера Ян Мака очолити збірну, щоб вивести її до фінальної частини Кубку африканських націй 2010 року. Його клуб, шведська команда Ельфсборг, надала можливість йому в травні 2008 року протягом шести матчів групового етапу збірної особисто очолювати команду.[45][46] Збірна зазнала чотирьох поразок у плей-оф, тому Ян Мак повернувся до Швеції після завершення виступів сейшельців на Кубку КОСАФА 2008 року. Технічний директор національної збірної, Ульріх Мазіот, потім останні два матчі відбіркового циклу до чемпіонату світу з футболу виконував обов'язки головного тренера.[47]

Пізніше декілька селекціонерів збірної по черзі очолювали сейшельців. У серпні 2009 року швед Ріхард Холмлунд, тренер КІФ Еребру, призначається на посаду головного тренеру, контракт з цим фахівцем було підписано на два роки.[48][49] Але на посаді головного тренера він пропрацював лише шість місяців, після чого достроково розірвав контракт та повернувся до свого колишнього клубу.[50] Після Холмлунда на посаду головного тренера збірної повертається Ян Мак, який тренує збірну протягом двох матчів відбірного циклу Кубку африканських націй.[51] проти Намібії у березні, а Міхаель Ніс очолив збірну вже починаючи з другого кола цього ж відбору[52] грою проти Зімбабве.[53] У вересні 2010 року Федерація запросила на роботу шотландця Енді Моррісона, колишнього гравця Манчестер Сіті.[54] Але відбулася плутанина прізвищ, оскільки англієць Ендрю Емерс-Моррісон, тренер молодіжної збірної Англії, який проводив свою відпустку на Сейшельських островах, підписав контракт з Федерацією. Федерація підписала з ним контракт терміном на два роки, а потім, зрозумівши свою помилку, щоб не виплачувати фінансової компенсації в разі його звільнення, анулювала цей контракт.[55][56]

Федерація пізніше призначила тренером збірної Сейшел Ральфа Жан-Льюїса, який тренував Сен-Мішель Юнайтед з 2006 по 2010 роки. Жан-Льюїс виступав на позиції півзахисника з 1990 по 2000 і ставав бронзовим призером на Іграх островів Індійського океану 1990 і 1998 роках, під його керівництвом сейшельці дійшли до фіналу домашніх Ігор, в якому перемогли та здобули трофей.[57] Розгромивши Маврикій у фіналі, «Пірати» досягли поставленого Федерацією завдання, а також перемістилися зі 199-го місця на 175-те у новому рейтингу ФІФА.[18] Після поразки в першому раунді кваліфікації до ЧС-2014 від Кенії, він залишив свою посаду в грудні 2011 року.

Після цього збірну по черзі очолювали Гевін Жанні та Марк Мазіот.[58] Новий тренер очолює команду починаючи з двоматчевого протистояння з Демократичною Республікою Конго, в рамках кваліфікації до фінальної частини Кубку африканських націй 2013, за сумою двох матчів сейшельці поступилися з рахунком 0:7.[59][60]. У лютому 2013 року Федерація знову призначає Яна Мака тренером національної збірної,[61] Але вже в квітні 2014 року він залишає свою посаду через особисті причини[62] а його наступником став Ульріх Мазіот.[63] Після провального виступу на Іграх островів Індійського океану 2015 року, Ульріха Мазіота було звільнено з посади головного тренера. На матч проти Ефіопії сейшельців вивели вже Бруно Саіндіні та Родні Чойзі.[64] У вересні цього ж року Ральф Жан-Льюїс був знову призначений тренером команди, водночас до кінця року він продовжив працювати в команді Сен-Мішель Юнайтед[65][66]

Період Ім'я
1969-1973 Англія Едріан Фішер
1974-1989 не відомо
1990 Сейшельські Острови Жан Лареу
1991 Сейшельські Острови Ульріх Мазіот
1992-1993 Німеччина Гельмут Космель
1994-1996 не відомо
1997-2001 Югославія Вожо Гардашевич
2002 Франція Домінік Базенай
2003-2004 Німеччина Міхаель Ніс
Період Ім'я
2004-2007 ДР Конго/ДР Конго Рауль Шунгу
2008 Нідерланди Ян Мак
2008 Сейшельські Острови Ульріх Мазіот
2009 Швеція Ріхардт Холмлунд
2010 Нідерланди Ян Мак
2010 Німеччина Міхаель Ніс
2010 Англія Ендрю Емерс-Моррісон
2011 Сейшельські Острови Ральф Жан-Льюїс
2012 Сейшельські Острови Гевін Жанне
Період Ім'я
2013-2014 Нідерланди Ян Мак
2014-2015 Сейшельські Острови Ульріх Мазіот
2015 Сейшельські Острови Бруно Саіндіні
Сейшельські Острови Родні Чойзі
2015 Сейшельські Острови Ральф Жан-Льюїс

Інфраструктура[ред. | ред. код]

«Народний стадіон» використовується, як головний стадіон збірної Сейшельських Островів. Побудований у Вікторії на початку 1970-х років, відкритий в 1972 році принцесою Маргарет.[67] Стадіон реконструйований до Ігор островів Індійського океану 1993 року[2][68] та став уміщувати 7 000 уболівальників. Також стадіон використовується для проведення легкоатлетичних змагань.

«Стад Лініте» побудований у 1992 році спеціально для домашніх Ігор островів Індійського океану 1993 року. Розташований у місті Вікторія в районі Роше Кайман на польдері[69] і є частиною спортивного центру, який включає в себе тренажерний зал, спортивний зал і олімпійський басейн.[70] Він може вмістити 10 000 уболівальників і з моменту свого відкриття приймає матчі національної збірної.

У 2007 році було покладено синтетичний газон в рамках реалізації проекту ФІФА під назвою «Гол».[71] У 2010 році в рамках цього ж проекту були здійснені нові ремонтні роботи по приведенню стадіону до міжнародних стандартів. В першу чергу це стосується системи освітлення, роздягалень та трибуни.[72]

Результати[ред. | ред. код]

Досягнення[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу[ред. | ред. код]

Чемпіонат світу з футболу 2002 став першим розіграшем турніру, в якому брала участь збірна Сейшельських Островів. 8 квітня 2000 року вона зіграла свій перший матч у рамках кваліфікації до Чемпіонату світу проти Намібії.[9][73] Загалом збірна чотири рази брала участь у кваліфікаціях до Чемпіонату світу, але жодного разу так і не змогла пробитися до фінальної частини турніру.

Виступи на Чемпіонатах світу
Роки Досягнення Роки Досягнення Роки Досягнення
Південна КореяЯпонія 2002 Кваліфікаційний етап ПАР 2010 Кваліфікаційний етап Росія 2018 Кваліфікаційний етап
Німеччина 2006 Кваліфікаційний етап Бразилія 2014 Кваліфікаційний етап

Кубок африканських націй[ред. | ред. код]

З моменту свого дебюту на континентальному змаганні в 1990 році, Сейшельські Острови брали участь в семи відбіркових етапах турніру. Збірна жодного разу не змогла кваліфікуватися для участі у фінальній частині Кубку африканських націй.

Виступи на Кубку африканських націй
Роки Досягнення Роки Досягнення Роки Досягнення
Алжир 1990 не пройшла кваліфікацію ГанаНігерія 2000 не брала участі Ангола 2010 не пройшла кваліфікацію
Сенегал 1992 знялася зі змагань Малі 2002 не брала участі ГабонЕкваторіальна Гвінея 2012 не подавала заявку
Туніс 1994 не брала участі Туніс 2004 не пройшла кваліфікацію ПАР 2013 не пройшла кваліфікацію
ПАР 1996 знялася зі змагань Єгипет 2006 не пройшла кваліфікацію Екваторіальна Гвінея 2015 знялася зі змагань
Буркіна-Фасо 1998 не пройшла кваліфікацію Гана 2008 не пройшла кваліфікацію

Чемпіонат африканських націй[ред. | ред. код]

Чемпіонат африканських націй організовується Конфедерацією африканського футболу кожні два роки, чергуючись з Кубком африканських націй. На відміну від КАН, лише гравці з національних чемпіонатів мають право виступати за свої збірні. Перший розіграш турніру відбувся у 2009 році.

Виступи на Чемпіонаті африканських націй
Роки Досягнення Роки Досягнення Роки Досягнення
Кот-д'Івуар 2009 не приймала участі ПАР 2014 1-й кваліфікаційний раунд Кенія 2018
Судан 2011 2-й кваліфікаційний раунд Руанда 2016 Кваліфікаційний раунд

Кубок КОСАФА[ред. | ред. код]

Кубок КОСАФА це турнір, який об'єднує регіональні футбольні федерації країн Південної Африки. Він був створений в 1997 році для реінтеграції національних збірних країн Південної Африки для підготовки до чемпіонатів світу. Організовувався щорічно до 2009 року, розіграш 2010 року було скасовано після нападу на тоголезький автобус під час проведення фінальної частини Кубку африканських націй в Анголі. Сейшельські Острови входять до КОСАФА з 1999 року, але вони не мали права брати участь в розіграші турніру до сезону 2005 року через відсутність офіційно зареєстрованих молодіжних команд в інших турнірах, організованих регіональною конфедерацією.[74]

Виступи на Кубку КОСАФА
Роки Досягнення Роки Досягнення Роки Досягнення
ПАР 2005 Перший раунд ПАР 2008 Перший раунд Намібія 2013 Перший раунд
2006 не приймала участі Зімбабве 2009 Перший раунд ПАР 2015 Перший раунд
ПАР 2007 Перший раунд 2010 турнір скасовано

Кубок КЕСАФА[ред. | ред. код]

Сейшельські Острови, які не входять до КЕСАФА, взяли участь у двох розіграшах Кубку як команда-гість. Але команда поступалася вже в першому раунді в 1992 та 1994 роках.

Виступи на Кубку КЕСАФА
Роки Досягнення Роки Досягнення
Танзанія 1992 Перший раунд (гість) Кенія 1994 Перший раунд (гість)

Ігри островів Індійського океану[ред. | ред. код]

Збірна Сейшельських Островів бере участь у Іграх островів Індійського океану з 1979 року, коли ці ігри пройшли вперше. «Пірати» тричі фінішували призерами цих ігор (з 8-ми виступів на турнірі). Збірна має у своєму активі перемогу на домашніх Іграх 2011 року, програний фінал та три бронзові нагороди турніру.

Виступи на Іграх островів Індійського океану
Роки Досягнення Роки Досягнення Роки Досягнення
Реюньйон 1979 Фіналіст Реюньйон 1993 4-те Мадагаскар 2007 Перший раунд
Маврикій 1985 Перший раунд Реюньйон 1998 3-тє Сейшельські Острови 2011 Переможець
Мадагаскар 1990 3-тє Маврикій 2003 3-тє Реюньйон 2015 Перший раунд
Жирний шрифт означає, що сейшельці проводили Ігри островів Індійського океану у себе вдома.

Статистика[ред. | ред. код]

Матчі національної збірної[ред. | ред. код]

Низький рівень гравців та ізольованість через своє географічне положення, збірна Сейшельських Островів зустрічалася лише з африканськими збірними, за винятком Мальдів, у товариських матчах та на Іграх островів Індійського океану,[5] а також в серпні 2014 року зі Шрі-Ланкою.[24]

Збірна регулярно виступає у кваліфікаційних раундах до континентальних та світових першостей, Сейшели по суті більшість своїх матчів зіграли на Кубку КОСАФА та на Іграх островів Індійського океану, які організовуються раз на чотири роки. В результаті команда грає переважно з тими країнами, які знаходяться поряд та в схожих географічних умовах. Маврикій та Реюньйон очолюють цей список, вони зіграли з «Піратами» понад 10 матчів кожен.[5]

Рейтинг ФІФА[ред. | ред. код]

Сейшельські Острови мали найкращий рейтинг серед національних збірних ФІФА в жовтні 2006 року, коли посідали 129-те місце. Найгірший рейтинг вони мали в липні 2013 року, коли займали 200-те місце.[75] Матчі проти Реюньйону на Майотті не зважають офіційними міжнародним матчам, обидві збірні залежать від Федерації футболу Франції.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The FIFA/Coca-Cola World Ranking. FIFA. 24 жовтня 2019. Процитовано 24 жовтня 2019. 
  2. а б в г Сейшельська футбольна федерація та історія
  3. Сейшели — Таблиця переможців національного чемпіонату
  4. а б в г Reminiscing over the roots of the game
  5. а б в г Сейшели — Таблиця міжнародних матчів збірної
  6. Ігри островів Індійського океану
  7. а б Великі плани для маленьких островів
  8. а б Футболу-Пошуки тренера для Сейшел, легке чи важке завдання?
  9. а б Сейшели — Намібія
  10. Намібія — Сейшели
  11. Футбол: Кубок африканських націй 2004 Сейшели потрапили до 6-ї групи разом зі збірними Зімбабве, Малі та Еритреї. Архів оригіналу за 24 вересень 2015. Процитовано 24 червень 2016. 
  12. Сейшельські острови, а не тільки рай
  13. Сейшели шокували Зімбабве
  14. а б в г Nos footballeurs nourrissent l'espoir de remporter la médaille d'or. Архів оригіналу за 1 березень 2014. Процитовано 24 червень 2016. 
  15. Тренер збірної Сейшельських островів прощається з КАФ
  16. Турнір Трьох Націй (Сейшели) 2006
  17. Футбол: відбір до КАН 2008 — група 4-Вольова перемога «Піратів» над Маврикієм
  18. а б Ще один крок на Сейшельських островах
  19. Мак прибув до національної збірної
  20. Бетсі викликають до табору збірної
  21. а б Клуб М карали за пенальті
  22. Сейшельські мрія з великими масштабами
  23. Футбол: Сейшели знову переграють Мальдіви та здобувають трофей
  24. а б Сейшели розгромили Шрі-Ланку у другому товариському матчі. Архів оригіналу за 15 квітень 2015. Процитовано 25 червень 2016. 
  25. Сейшельські острови створюють сенсацію, зігравши в нічию проти Ефіопії в кваліфікації КАН 2017 року
  26. Стара форма збірної Сейшел та колишні її виробники
  27. セイシェル代表ユニフォーム (Форма національної збірної Сейшельських островів з футболу). Архів оригіналу за 11 серпень 2016. Процитовано 25 червень 2016. 
  28. Бетсі—ціль збірної Сейшельських островів. Архів оригіналу за 4 березень 2014. Процитовано 26 червень 2016. 
  29. Бетсі відмовив Сейшельським островам
  30. а б Футбол: Нельсон Софа покидає національну збірну
  31. Нельсон Софа
  32. Статистика гравців від ФІФА: Нельсон Софа
  33. Голи збірної Сейшельських Островів на міжнародному рівні
  34. Зіалор, людина з магічною ногою. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 26 червень 2016. 
  35. Футбол: Після відставки Рауля Шунгу з посади головного тренера збірної Сейшельських Островів. Хто може його замінити?
  36. Football: Чому тренер Ансі Реюньйон Вожо залишив свій пост?
  37. Футбол: Прес-конференція — Пан Домінік Базенай, новий тренер збірної Сейшельських Островів. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 28 червень 2016. 
  38. Колишній тренер збірної Сейшельських Островів Домінік Базенай очолив Седан. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 28 червень 2016. 
  39. Німецький тренер для Сейшельських Островів
  40. а б Сейшельські Острови ставлять перед собою високі завдання
  41. Розтин розгромом збірної на чолі з тренером Майклом Нісом. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 28 червень 2016. 
  42. Футбол: новий технічний радник національних збірних Рауль Шунгу бере всю роботу під особистий контроль
  43. Футбол-Шунгу пішов у відставку
  44. Шунгу пішов у відставку з посади головного тренера збірної
  45. Тренер Ельфсборга буде тренувати збірну до матчів кваліфікації до ЧС, «приємно»
  46. Тренер Ельфсборга дебютував у відбірковому матчі до Чемпіонату світу
  47. Пауза в Африці
  48. Сейшели: Холмлунд новий тренер. Архів оригіналу за 3 березень 2016. Процитовано 29 червень 2016. 
  49. NA Avslöjar: Holmlund lämnar Kif — blir herrförbundskapten. Архів оригіналу за 15 серпень 2016. Процитовано 29 червень 2016. 
  50. Холмлунд повернувся до КІФ Еребру. Архів оригіналу за 15 серпень 2016. Процитовано 29 червень 2016. 
  51. Мак очолив сейшельську збірну
  52. Сейшельські Острови: Тренер збірної Сейшельських Островів впевнений у перемозі над Зімбабве. Архів оригіналу за 23 березень 2014. Процитовано 29 червень 2016. 
  53. Кубок африканських націй 2011
  54. Футбол — Моррісон призначений на посаду головного тренера збірної Сейшельських Островів
  55. Тренер футбольної команди Сейшельських Островів є самозванцем
  56. СФФ розірвала контракт з Емерсом-Моррісоном та призначила Жан-Луї новим головним тренером (англ.)
  57. Футбол: Інтерв'ю з новим тренером національної збірної Ральфом ‘Тіапутом’ Жан-Льюїсом. Архів оригіналу за 25 березень 2014. Процитовано 29 червень 2016. 
  58. Тренер Жан-Льюїс завершує свою роботу. Архів оригіналу за 22 березень 2014. Процитовано 29 червень 2016. 
  59. Ле Ро готовий зробити так, щоб ДР Конго пройшли Сейшели. Архів оригіналу за 9 березень 2016. Процитовано 29 червень 2016. 
  60. Леопарди розгромили Сейшельські Острови з рахунком 3:0 у відборі до КАН 2013
  61. Ян Мак: Нідерландський тренер очолив збірну Сейшельських Островів!
  62. Ян Мак припиняє сою роботу
  63. Ульрік ‘Керкер’ Мазіот призначений Федерацією Футболу Сейшел виконувачем обов'язків головного тренера національної збірної Сейшельських Островів
  64. Сейшельські Острови готуються до нового старту
  65. Сейшели: Ральф Жан-Льюїс новий тренер[недоступне посилання з липень 2019]
  66. «Тренерська робота завжди буде моєю улюбленою справою»- Ральф Жан-Льюїс повертається, щоб очолити національну збірну
  67. Погляд з середини на Сейшельські Острови
  68. 8-мі Ігри островів Індійського океану пройдуть з 5 по 14 серпня, а відновлення спортивної інфраструктури ще попереду
  69. Спортивна практика
  70. Сейшельські острови-Острівні ігри: Міністр Мерітон задоволений ходом робіт
  71. Сейшели
  72. Проект «Гол»
  73. Кваліфікація до Чемпіонату світу 2002
  74. Кубок КОСАФА 2013 — Профіль збірної Сейшельських Островів. Архів оригіналу за 9 березень 2016. Процитовано 1 липень 2016. 
  75. Сейшели: ФІФА/Кока-Кола світовий рейтинг

Посилання[ред. | ред. код]