Свазіленд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Королівство Свазіленд
Umbuso weSwatini
Kingdom of Swaziland

Прапор Герб
Девіз: "Siyinqaba"(свазі)
«Ми — фортеця»
Гімн: Nkulunkulu Mnikati wetibusiso temaSwati
Розташування Свазіленду
Столиця Лобамба (королівська та законодавча)
Мбабане (адміністративна; координати нижче)
Найбільше місто Манзіні
Офіційні мови свазі, англійська
Державний устрій Монархія
 - Король Мсваті III
 - Ндловукаті Королева Нтомбі
 - Прем'єр-міністр Тхемба Дляміні
Незалежність  
 - від Великобританії 6 вересня 1968 
Площа
 - Загалом 17 364 км² (157th)
 - Води (%) 0,9
Населення
 - оцінка липень 2005 р. 1 032 000 (154)
 - перепис 2001 р. 1 173 900
 - Густота 59/км² (135)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $5.72 млрд (146)
 - На душу населення $5,245 (101)
ІРЛП  (2004) 0.500 (середня) (146)
Валюта Ліланджені (SZL)
Часовий пояс  (UTC+2)
Домен інтернету .sz
Телефонний код +268

Королі́вство Сва́зіленд (англ. Umbuso weSwatini), іноді називають Нгване — держава на південному-сході Африки. Площа країни становить 17 364 км² (152 місце у світі). Населення: 1,1 млн осіб (149 місце у світі). Переважну більшість населення країни становить народ свазі. Столиці: міста Мбабане (адміністративна) і Лобамба (законодавча). Переважно рівнинна країна (плато Лоувельд), на заході гори Хайвельд, на сході — Лубомбо. Глава держави й уряду король Мсваті III з 1986 року.

Походження назви[ред.ред. код]

Географія[ред.ред. код]

Держава знаходиться в Південній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 190 км, а із заходу на схід — на 140 км. На сході країна межує з Мозамбіком (спільний кордон 105 км); на півночі, заході й півдні — з провінцією Мпумаланга і Квазулу-Наталь Південно-Африканської Республіки (470 км). Виходу до моря країна не має.

Західну частину країни складають гори, що плавно переходять на схід у рівнину. На східному кордоні з Мозамбіком і Південно-Африканською Республікою переважають обривачасті гори Лубомбо. Клімат помірний, але влітку температура може досягати позначки 40 градусів у рівнинній частині Свазіленду. З крупних тварин живуть Буйволи, гвинторогі антилопи, зебри, гіпопотами, а також крокодили.

Історія[ред.ред. код]

Територія Свазіленду була завжди заселена людьми, ще з доісторичних часів. Предки народу свазі прийшли на південь Африки в середньовіччя, з центральної частини континенту. Спочатку вони влаштувалися на узбережжі Індійського океану, однак у XVIII столітті свазі були витіснені іншими племенами на північ, на територію нинішнього Свазіленду. На початку XIX століття свазі вели кровопролитні війни проти зулу та інших сусідніх племен, що здійснювали набіги на землі свазі.

У 1836 році вождь свазі Собхуза (нині званий королем) отримав вирішальну перемогу над зулу, ввів централізовану систему своєї влади, підпорядкувавши інших вождів, і фактично створив державу свазі.

Наступний король свазі, Мсваті I, в кінці 1830-х років приєднав нові землі на півночі країни і створив державу, територія якого більш ніж удвічі перевищувала площу сучасного Свазіленду.

З середини XIX століття в Свазіленд прийшли африканери. Вони скуповували у вождів свазі великі земельні ділянки у приватну власність. Потім, в 1894 році, територія Свазіленду була оголошена частиною бурської республіки Трансвааль.

Після англо-бурської війни 1899—1902 років Британія оголосила Свазіленд своїм протекторатом, зберігши там владу місцевих королів і вождів.

У 1964 році в Свазіленді відбулися перші вибори місцевого парламенту. Більшість депутатських місць отримала партія, створена тодішнім королем Собузой II, Національний рух Імбокодво.

6 вересня 1968 року Британія надала повну незалежність королівству Свазіленд.

На парламентських виборах 1973 року близько 20 % голосів отримала ліва партія Конгрес національного визволення Нгване, і в результаті король скасував дію конституції, розпустив парламент і оголосив поза законом діяльність усіх політичних партій, профспілок та інших громадських організацій.

Король Собуза ІІ помер у 1982, боротьба за владу почалася між двома з його дружин. У 1984 18-літній кронпринц став королем; формально вступив на престол у 1986. Новий уряд був обраний 26 листопад 2003 з Тхемба Дламіні на посаді прем'єр-міністра.

Політична система[ред.ред. код]

Король Свазіленду, Мсваті III

Королівство Свазіленд за формою правління є конституційною монархією, глава держави — король Мсваті III, з 1986 року. Державний устрій — унітарна держава.

У руках короля зосереджена законодавча і виконавча влада. Він володіє правом призначати прем'єр-міністра і кількох своїх представників у кожній з палат парламенту (Libandla).

Парламент[ред.ред. код]

Парламент Свазіленду складається з двох палат, Сенату (30 місць) і Національних зборів (65 місць). Термін діяльності парламенту — 5 років. Голова Сенату (2004) — Мозес Матхенделе Дламіні. Голова Національних зборів (2004) — Чарльз Сгайойо Магонго.

У 1977 році була ліквідована парламентська система, заборонені політичні партії. У 1979 році відновлені непрямі вибори до парламенту. У 1993 році дозволені частково прямі вибори до парламенту.

Вибори до Національних зборів двоступінчасті (у другому турі 55 депутатів обираються виборцями і 10 призначаються королем). Кожен з тінкундл, найменших адміністративних одиниць країни, обирає власного представника до Палати зборів Свазіленду. 10 сенаторів призначаються Національними Зборами, 20 — королем.

Парламент не володіє реальною законодавчою владою і фактично є консультативним органом при королі. Кандидатури претендентів висуваються місцевими радами, вибори завжди проходять у два тури — у другий тур виходять три кандидати, що отримали найбільшу кількість голосів у першому. Не менш 30 % місць у палаті зборів повинні займати жінки.

Перші вибори в місцеві законодавчі збори (Свазіленд був тоді ще британською колонією) відбулися 1964 року.

Політичні партії[ред.ред. код]

Основні політичні партії країни:

Станом на 2004 рік, діяльність політичних партій заборонена.

Судова влада[ред.ред. код]

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Українсько-свазілендські відносини[ред.ред. код]

Уряд Свазіленду офіційно визнав незалежність України 13 травня 1998 року[1]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Свазіленду, що відає справами щодо України, знаходиться в Дюсельдорфі (Німеччина)[1]. Справами України в Свазіленді відає українське посольство в Південно-Африканській Республіці.

Державна символіка[ред.ред. код]

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділ[ред.ред. код]

Адміністративний поділ Свазіленду
1 — Хохо
2 — Лубомбо
3 — Манзіні
4 — Шіселвені

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 4 округи, кожен з яких в свою чергу поділяється на тінкундли (усього 55).

Збройні сили[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Центральний банк Свазіленду

Свазіленд — відстала аграрна держава. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 5,9 млрд доларів США (148 місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 5,2 тис. доларів (96 місце у світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 46 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 10 %; сфера обслуговування — 44 % (станом на 2006 рік)[1]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 24 % — промисловість і будівництво; 27 % — аграрне, лісове і рибне господарства, видобувна промисловість; 49 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[1].

Надходження в державний бюджет Свазіленду за 2006 рік склали 1 млрд доларів США, а витрати — 1 млрд; державний бюджет збалансований[1].

ВВП станом на 2011 рік 3,4 тис. доларів. Нижче рівня бідності знаходитсья 69 % населення, рівень безробіття 40 % (станом на 2006 рік).

Валютні резерви країни оцінюються в 920 млн доларів (січень 2010). Рівень інфляції в 2008 році склав 7,8 %. Об'єм зовнішньої заборгованості 367 млн доларів.

Валюта[ред.ред. код]

Докладніше: Валюта Свазіленду

Національною валютою країни слугує ліланджені (SZL). У 2006 році за 1 долар США (USD) давали 6,85 ліланджені.

Промисловість[ред.ред. код]

Головні галузі промисловості: харчова (виробництво цукру з тростини, концентратів фруктових соків), гірнича (видобуток вугілля), деревопереробна і хімічна.

Гірнича промисловість[ред.ред. код]

Енергетика[ред.ред. код]

За 2004 рік було вироблено 157 млн кВт/год електроенергії (експортовано 0 млн кВт/год); загальний обсяг спожитої — 855 млн кВт/год (імпортовано 697 млн кВт/год)[1].

У 2004 році споживання нафти склало 3,5 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[1].

Агровиробництво[ред.ред. код]

У сільськогосподарському обробітку знаходиться лише 8 % площі держави[1]. Головні сільськогосподарські культури: тютюн, цукрова тростина, кукурудза, бавовник, рис, арахіс, сорго, ананаси, цитрусові.

Транспорт[ред.ред. код]

У країні є аеропорти: Ранчо Убомбо, Нсоко та Нхлангано. Загальна протяжність залізничних колій — 297 км. Автодоріг 2853 км (510 км доріг з твердим покриттям).

Туризм[ред.ред. код]

Докладніше: Туризм Свазіленду

У 1996 році Свазіленд відвідало 1,6 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 35 млн доларів США[1].

Зовнішня торгівля[ред.ред. код]

Основні торговельні партнери Свазіленду: ПАР, Велика Британія, Нідерланди.

Держава експортує: концентрати соків, бавовна, цитрусові, консервовані фрукти (24 %), деревина (19 %), цукор (16 %). Основні покупці: Південно-Африканська Республіка (58 %); Велика Британія. У 2006 році вартість експорту склала 776 млн доларів США[1].

Держава імпортує: промислові вироби, продукти харчування. Основні імпортери: ПАР (83 %); Велика Британія; Нідерланди. У 2006 році вартість імпорту склала 908 млн доларів США[1].

Негативне сальдо торгового балансу в 2008 році зросло з 153 млн до 194 млн доларів США.

Населення[ред.ред. код]

Чоловіки у традиційних військових костюмах

Населення держави у 2006 році становило 1,1 млн осіб (149 місце у світі). Населення країни в 1950 році становило 195 тис. осіб; у 1980 році — 557 тис. осіб. Густота населення: 63,6 осіб/км² (97 місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 27,4 ‰; смертність 29,7 ‰; природний приріст 2,3 ‰[1].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 40,7 % (233 тис. чоловіків, 229 тис. жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 55,8 % (303 тис. чоловіків, 330 тис. жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,6 % (16 тис. чоловіків, 24 тис. жінок).

У липні 2010 року чисельність населення Свазіленду оцінювалася в 1,35 млн

Урбанізація[ред.ред. код]

Докладніше: Міста Свазіленду

Рівень урбанізованості в 1996 році склав 29 %[1]. Головні міста держави: Манзіні (110 тис. осіб), Мбабане (76 тис. осіб), Біг-Бенд (10 тис. осіб).

Номер місто Населення
Перепис 1997 Оцінка 2012
1. Манзіні 78 734 97 934
2. Мбабане 57 992 62 630
3. Малкернс 7 400 8 074
4. Нхлангано 6 540 7 161
5. Мхлуме 7 661 6 713

Етнічний склад[ред.ред. код]

Головні етноси, що складають свазілендську націю: свазі — 93 %, зулуси — 2 %, європейці — 2 %.

Більшість населення Свазіленду складає народ свазі, також в країні проживають народи зулу і білі африканці, більшість з яких мають британське та африканерське походження. Традиційно свазі були фермерами та скотарями, але більшість зараз зайнята в економіці у великих містах і уряді, деякі працюють у шахтах південної Африки.

Українська громада країни[ред.ред. код]

Українська громада Свазіленду є зовсім маленька, вона складається з 6 осіб: 2 дорослих та 4 дітей, 3 з яких є афро-українцями.

Олена Дламіні народилася у Києві у 1965 році, за фахом вона архітектор, закінчила Київський інженерно-будівельний інститут, спеціальність — дизайн внутрішніх приміщень. У 1993 році, в Києві, вона одружилась із африканським студентом — Фелізве Дламіні, який в Державному університеті ім. Тараса Шевченка вивчав міжнародне право. Родина має трьох дітей: Тарас (1988), Стівен (1993) та Кріс (1998). З 2000 року Фелізве Дламіні займає посаду начальника Королівського протоколу, пан Фелізве контролює щоденний робочий графік короля Свазіленду Мсваті III. Олена Дламіні є хазяйкою приватної фірми «Рамашка», яка займається архітектурою та дизайном внутрішніх приміщень.

Мови[ред.ред. код]

Докладніше: Мови Свазіленду

Державні мови: свазі й англійська.

Релігії[ред.ред. код]

Головні релігії держави: протестантизм — 78 % населення, анімізм — 21 %.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 32,6 року: для чоловіків — 32,1 року, для жінок — 33,2 року[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 72 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 місто на 290 жителів; лікарями — 1 лікар на 18,8 тис. жителів (станом на 1990 рік)[1].

В країні високий рівень зараженості вірусом імунодефіциту (ВІЛ) — 26,1 % дорослого населення за оцінкою ООН 2007 року (найвищий рівень серед країн світу).

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності в 2003 році становив 81,6 %: 82,6 % серед чоловіків, 80,8 % серед жінок[1].

Витрати на освіту в 1995 році склали 6,4 % від ВВП, 22,5 % усіх державних громадських видатків[1].

Інтернет[ред.ред. код]

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Свазіленді користувались 4 тис. осіб[1].

Культура[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Николаев О. Н., Степанов А. Н. Лесото. Свазиленд. — М. : Знание, 1983. — 64 с.
  • (рос.) Трушин А. Нищий на мешке с золотом // Нефть России. — 2010. — № 2. — С. 110—112.

Посилання[ред.ред. код]


Прапор Свазіленду Це незавершена стаття про Свазіленд.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.