Йоганнес Іттен
Йоганнес Іттен (11 грудня 1888, Сюдер-Лінден — 27 травня 1967, Цюрих) — швейцарський експресіоніст, художник, дизайнер, викладач, письменник і теоретик (зокрема, теорії кольору), пов'язаний зі школою Баугауз (нім. Staatliche Bauhaus). Разом із німецько-американським маляром Ліонелом Фінінгером та німецьким скульптором Ґергардом Марксом, під керівництвом німецького архітектора Вальтера Ґропіуса, Іттен був однією зі складових ядра Веймарського Баугаузу.
Народився у Сюдер-Ліндені (Швейцарія). У 1904–1908 роках працював учителем у початковій школі.
З 1908 року застосовував у викладанні педагогічну методику, розроблену Фрідріхом Фребелем, та ознайомився з ідеями психоаналізу. Пізніше навчався у Школі образотворчого мистецтва в Женеві, однак повернувся до Берна. Подальше навчання в педагогічній академії Берн-Гофвіль під керівництвом Ернста Шнайдера вплинуло на формування його викладацьких принципів. Іттен перейняв підхід, відповідно до якого індивідуальні роботи студентів не виправлялися безпосередньо; натомість увага зосереджувалася на типових помилках, які розглядалися разом із групою.
На формування його методики також вплинули Адольф Гельцель і Франц Чіжек. Від Гельцеля Іттен запозичив використання базових форм (лінія, площина, коло, спіраль) як основи композиційної роботи, а також вправи для концентрації та підготовки студентів до творчої діяльності[9].
У 1919–1922 роках Іттен викладав у школі Баугауз. Він розробив так званий «підготовчий курс» (Vorkurs), метою якого було ознайомлення студентів з властивостями матеріалів, основами композиції та теорією кольору.[10]. У 1920 році до викладання в Баугаузі були залучені Пауль Клее та Георг Мухе. Іттен опублікував книгу «Мистецтво кольору», в якій систематизував власні підходи до теорії кольору. Запропонована ним модель кольорового кола включала 12 кольорів.
Створений у Баугаузі колірний конструктор використовувався не лише для вирішення практичних завдань навчання та виробництва, а й відображав інтерес до духовних і езотеричних ідей, поширених у 1920–1930-х роках. У цей період у європейському інтелектуальному середовищі зберігалася зацікавленість окультизмом, гіпнозом і спіритизмом. Підручник Іттена «Мистецтво кольору» містить посилання на індійські Веди. Заняття з кольорознавства в Баугаузі іноді розпочиналися вправами на концентрацію та медитацію.[11].
Теорія кольору, розроблена Йоганнесом Іттеном, відзначалася зрозумілістю та логічною структурою і здобула численних прихильників та послідовників. Його підхід до вивчення та застосування кольору порівнюють із квадратними оп-арт полотнами таких художників, як Жозеф Альберс, Макс Білл, Бріджет Рілі, а також із експресіоністськими роботами Василя Кандинського.
Згідно з теорією Йоганнеса Іттена, всі кольори поділяються на дві основні групи: хроматичні, які відповідають локальним кольорам сонячного спектра, та ахроматичні, що включають білий, чорний і всі відтінки сірого між ними. Вивчення особливостей цих кольорових взаємин дозволяє зрозуміти сім типів колірних контрастів, визначених Іттеном: контраст за кольором, за світлотональністю, за колірною температурою, за насиченістю, за контрастом додаткових кольорів, за площею покриття та за симультанним контрастом.
Вчення Йоганнеса Іттена було сформоване у першій половині ХХ століття і суттєво вплинуло на розвиток теорії кольору в дизайні. Його принципи використовуються сучасними дизайнерами, зокрема Доротеєю Мейліхзон, Тетяною фон Штейн та Гейл Нунан. Значний вплив на формування сучасної візуальної мови також мали представники модернізму та постмодернізму, зокрема Піт Мондріан, Ів Сен-Лоран та Етторе Соттсасс[12].
Колор-блокінг - прийом поєднання яскравих і контрастних кольорів - активно використовується у сучасному предметному та інтер’єрному дизайні. Його застосовують міжнародні бренди, зокрема Vitra, Cassina та cc-tapis, зокрема під час оформлення виставкових стендів і створення нових колекцій. Подібні підходи простежуються у спадщині дизайнерської групи Memphis Group 1980-х років. У сучасному інтер’єрному дизайні цей прийом використовують, зокрема, India Mahdavi, студія Sella Concept та Jaime Hayon.
У своїй книзі «Мистецтво кольору» Йоганнес Іттен, спираючись на алегоричні ідеї вед, описує основну концепцію свого педагогічного методу: «Отримання знання з книг або від учителів подібне до подорожі у візку. Але віз може служити лише на широкій дорозі. Той, хто досяг кінця, зійде з воза і продовжить шлях пішки». Він також зазначає: «Якщо ви, не знаючи законів кольору, здатні створювати шедеври, то ваш шлях полягає в цьому незнанні. Якщо ж ви, не знаючи цих законів, не здатні створювати шедеври, слід здобути відповідні знання».
На прикладі як західних, так і східних майстрів, починаючи з давніх і закінчуючи сучасними та його соратниками (Пауль Клее, Василь Кандинський, Вальтер Гропіус), Йоганнес Іттен пропонував різні принципи та підходи до художньої творчості. Він спирався на досвід попередників, які вивчали фізичну природу світла, хімію пігментів і барвників, а також фізіологічні та психологічні аспекти впливу кольору, серед яких: Ісаак Ньютон, Йоганн Вольфганг фон Ґете, Фрідліб Рунге, Мішель Шеврель, Герман Гельмгольц, Вільгельм Бецольд, Вільгельм Оствальд та Адольф Гельцель. Іттен інтегрував знайдені раніше закономірності у власну теорію кольору та модернізував інструмент колірного кола, розширивши уявлення про функції додаткових кольорів і колірних контрастів. Його лекції у Баугаузі були спрямовані на навчання студентів практичним та теоретичним аспектам кольорознавства.
Курс Йоганнеса Іттена був спрямований на розвиток художника через вивчення кольору та форми, звільняючи свідомість від обмежень, що не стосуються власного сприйняття кольору та композиції. Його методика передбачала формування розуміння кольорових гармоній і композиційних принципів, що відповідають об'єктивним законам гармонії. Іттен підкреслював, що колір і форма можуть бути самостійними засобами вираження, здатними передавати зміст без додаткових наративних елементів. Евристичний підхід Іттена дозволяв студентам не лише розвивати власну індивідуальну колірну гаму, а й правильно обирати об'єкти дослідження та ефективно використовувати свої здібності у межах максимально відповідного середовища, що враховує суму всіх особистісних якостей.
Школа Баугаузу наголошувала на гармонійному розвитку художника в суспільстві та створенні узгодженого середовища для творчості, а не на конфлікті індивідуальності художника з естетичними потребами оточення. Система Йоганнеса Іттена надавала першорядне значення розумінню законів кольору та їх практичному застосуванню. Він підкреслював важливість колористичної культури для художника, зауважуючи, що неприємні або дисгармонійні поєднання кольорів можуть негативно впливати на психічний стан людини.
Йоганнес Іттен виділяв три основні типи художників залежно від їхніх здібностей до розуміння кольору:
- Епігони — художники, які не мають власного світогляду у питаннях кольору та задовольняються рішеннями, знайденими їхніми вчителями або іншими майстрами, без повного усвідомлення застосовуваних принципів.
- Оригінали — художники, які керуються виключно власним смаком у колористичних виборах. Вони застосовують одну модель колірних відносин незалежно від теми чи змісту твору, що робить їхній підхід суб’єктивним і обмеженим у розумінні художнього образу.
- Універсали — художники, що спираються на об’єктивні закономірності кольору, відкриті у процесі його вивчення. Їхня колористична організація відзначається творчою самостійністю, узгодженістю з темою та нюансами настрою твору.
Таких художників Іттен вважав рідкісними, оскільки окрім індивідуального сприйняття кольору, вони повинні мати здатність повноцінно сприймати гармонійні поєднання та пропорції кольорів, представлених колірним кругом. Такі майстри потребують широкого спектра знань і власної концепції, що визначає їхню самобутність у мистецтві та житті.
2012 року в фільмі Крістофера Нолана «Темний лицар повертається» є кілька посилань на роботу Іттена, а сам Нолан згадує про великий художній вплив Іттена на його фільми. Найочевиднішим із впливу є каламбур із фільму (дослівно): «I'll call it in [Itten]». Згодом Нолан підтвердив, що навмисно доручив Ейдану Гіллену нечітко сформулювати цю лінію[13].
- 2018 — німецький документальний фільм «Johannes Itten — Bauhaus pioneer», реж. Марина Румянзева.[14]
- Die Neue Zeit — серіал ARTE про Баугауз.
- ↑ Loacker N., Hänsli C. Where Zurich Comes to Rest - The Cemeteries of the City of Zurich — Zürich: Orell Füssli, 1998. — S. 288. — ISBN 3-280-02809-4
- ↑ Museum of Modern Art online collection
- 1 2 3 4 5 https://hls-dhs-dss.ch/de/articles/022036/2017-10-03/
- ↑ bauhaus.community
- ↑ https://bauhauskooperation.de/wissen/das-bauhaus/koepfe/biografien/biografie-detail/person-565
- ↑ Gesamtkomposition des Velum
- ↑ https://web.archive.org/web/http://wallachprintsandphotos.nypl.org/catalog/20596
- ↑ колекція Бойманса онлайн — 2010.
- ↑ Droste, Magdalena (2002). Bauhaus: 1919—1933, pp. 24-32. Taschen. ISBN 3-8228-2105-5.
- ↑ Ruhrberg, Karl, and Walther, Ingo F. (2000). Art of the 20th Century, p. 177. Taschen. ISBN 3-8228-5907-9.
- ↑ Color Theory in Graphic Design: What Is Color Theory?. Master Bundles (амер.). 25 жовтня 2021. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ Éva Forgács (1 січня 1995). The Bauhaus Idea and Bauhaus Politics. Central European University Press. с. 58–. ISBN 978-1-85866-012-7. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ ShowbizJunkies.com, Rebecca Murray Rebecca Murray is Editor-in-Chief for; Film, Has Been an Approved; since 2002, television critic for Rotten Tomatoes. Christopher Nolan Interview - The Dark Knight. ThoughtCo (англ.). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 20 травня 2019.
- ↑ Sternstunde Kunst - Johannes Itten – Bauhaus-Pionier - Play SRF (нім.), архів оригіналу за 28 червня 2021, процитовано 27 вересня 2021
