Карло Маратті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карло Маратті
Carlo Maratti
Maratta Self Portrait.jpg
Автопортрет, Королівський музей, Брюссель
При народженні Carlo Maratta
Народження 15 травня 1625(1625-05-15)
Камерано, Провінція Анкона, Марке, Італія[1]
Смерть 15 грудня 1713(1713-12-15) (88 років)
  Рим
(хвороба)
Поховання Санта Марія дельї Анджелі е деї Мартірі
Національність італієць
Країна Італія
Жанр портрет
Навчання Андреа Саккі
Діяльність художник
Напрямок бароко
Роки творчості 1645-1712
Покровитель папа римський
Вплив Гверчіно,
Вплив на Мартин Альтомонте, Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій, Симон Чехович
Відомі учні Sebastiaen van Akend
Твори релігійні картини, портрети

CMNS: Карло Маратті у Вікісховищі

Карло Маратті також Карло Маратта ( італ. Carlo Maratti, також Carlo Maratta, *15 травня, 1625 - †15 грудня, 1713 ) - італійський художник доби бароко.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в провінції Марке, куди приїздив декілька разів вже уславленим художником. Його справжнє прізвище Маратта, але в Римі, де він жив і працював, прізвище вимовляли як Маратті.

Художні здібності виявилися рано, тому батьки віддали хлопця в 11 років в майстерню художника Андреа Саккі. Учень не покидав Андреа Саккі і після закінчення навчання, ставши його помічником.

Надгробок Карло Маратті

Робив вівтарні картини, фрески в римських церквах, працював портретистом. У 1704 р. отримав від папи римського звання лицаря. Король Франції Людовик XIV призначив його придворним художником з правом проживання в Римі.

Талант майстра поціновували у Ватикані і довірили реставрацію фресок Рафаеля Санті, а також деяких скульптур.

Помер в Римі, поховали в церкві Санта Марія дель Анджелі е деї Мартірі. Могила збережена.

Карло Маратті і характерні голови[ред. | ред. код]

У італійців портретне зображення на картині у вигляді погруддя називається голови. Вони рано звернули увагу на вікові зміни обличчя людей і залюбки фіксували їх. Особливо старанно відтворювали обличчя малих дітей та літніх людей, особливо якщо обличчя людини мало привабливі риси, бо італійці божеволіли від пластичної краси людини взагалі. В добу італійського бароко до цих голів додались зображення чимось незвичних для пересічних італійців рис або того, що було екзотичним (зображення африканців, мусульман у їх неєвропейському одязі, мешканців Балкан з їх колоритними обличчями, мовами, звичками, одягом, таким відмінним від італійського). В цьому відбилося зацікавлення італійського бароко до всього незвичного, нетипового, екзотичного.

Зображення хворих чи померлих дозволялись лише тоді, якщо це був біблійний сюжет або зображення кари небесної за гріхи людства. В Римі, де папа римський та його оточення офіційно підтримували академізм з його настановами зображувати ідеальне, вишукане і красиве, з'явилась утома від штучно виправленої натури, коли старанно нехтували зображеннями хворих, немічних, криволапих, горбунів.

В добу бароко, коли зображення ідеальних осіб набридало, почали звертатися до зображення доволі реалістичних, майже натуралістичних голів. Так виникли так звані характерні голови, зображення портретні, без рук і побутових подробиць, котри відволікали від спостережень індивідуальних облич. Карло Маратті був непоганим портретистом, автором низки офіційних парадних портретів і портретів інтимних з дорогих для нього людей. Тому на якомусь етапі власної художньої кар'єри перейшов до створення характерних голів з незнайомців, що вразили сучасників реалізмом, подачею неідеалізованих особистостей, готових хильнути, смачно вилаятись, вкрасти щось дрібне, а потім щиро каятися в храмі. Так поряд з ідеалізованими мадоннами та святими католицької церкви з'явилися зображення моряків і піратів, ринкових шахраїв і селюків з Балкан та ведмежих кутків самої Італії, утомлених пілігрімів, що йшли поклонитися святим місцям. Створення характерних голів у Карло Маратті дозволило по новому заблищати його подорослівшаму, змужнілому таланту, що не відвернувся від непривабливої, але такої багатої на розмаїття реальності.

Учні[ред. | ред. код]

Мав велику майстерню в Римі. Серед учнів Карло Маратті декілька вихідців з Польщи та міста Львів, серед них -

Серед італійських та європейських учнів Карло Маратті, що користувались його порадами -

  • Андре Ленотр
  • Антоніо Балєстра
  • Франческо Боккачіні
  • Джироламо Ферроні
  • Годфрі Неллер
  • Теодор ван Лун
  • Агостіно Мазуччі
  • Андреа Прокаччіні
  • Франческо Тревізані
  • Жерар Одран та інші.

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Карло Маратті. «Граф Роберт Спенсер».
  • Портрет Андреа Саккі, Прадо, Мадрид
  • Портрет Джованни Гарцоні
  • Портрет графа Роберта Спенсера
  • Івн Богослов на острові Патмос, Ріксмузей, Амстердам
  • Папа римський Климент IX, Ермітаж
  • Кардинал Джакомо Роспільйозі, Кембридж
  • Портрет Марії Маддалени Роспільйозі, Лувр
  • Дідона та Еней в пейзажі
  • церква Св. Йосипа, Різдво Христове, Рим
  • ц-ва Св. Ісідора. Сцени життя Св. йосипа, (фрески)
  • ц-ва Санта Марія Романа, Різдво
  • ц-ва Санта Марія дель Пополо, вівтав «Непорочне зачаття»
  • Клеопатра, Національний музей Палаццо Венеція, Рим
  • ц-ва Санта Марія Валічелла, Мадонна з немовлям, янголами та святими, вівтар, Рим
  • Марія Сніжна, галерея Паллавічіні
  • Палац Альтьєрі, Милосердя
  • Мадонна з немовлям, Втеча Св. Родини в Єгипет Художньо-історичний музей, Відень
  • Поклоніння пастухів Христу немовляті, Ермітаж.
  • Декоративні фрески ( палаццо Альтьєрі, вілла Фальконьєрі у Фраскатті).

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ilustrowana encyklopedia Trzaski, Everta i Michalskiego (tom 5)
  • Wielka ilustrowana encyklopedia Gutenberga (1928-1934)
  • Amalia Mezzetti, Contributi a Carlo Maratti in «Rivista dell'Istituto Nazionale d'Archeologia e Storia dell'Arte» n. 4 (1955), pp. 253–354
  • Amalia Mezzetti, Carlo Maratti: altri contributi in «Arte antica e moderna» n. 4 (1961), pp. 377–387
  • L'opera incisa di Carlo Maratti catalogo della mostra a cura di Paolo Bellini (1977)
  • Anthony Blunt, Maestri romani del Sei e Settecento: Domenichino, Sacchi, Lanfranco, Bernini, Pietro da Cortona, Testa, Mola, Sassoferrato, Maratta, Panini, Piranesi, etc... (1980)

Посилання[ред. | ред. код]