Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій
Jerzy Siemiginowski-Eleuter.PNG
При народженні Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій
Народження 1660(1660)
Львів
Смерть 28 лютого 1711(1711-02-28)
  Львів
Національність українець за походженням
Громадянство Річ Посполита
Жанр батальний жанр, портрет
Діяльність художник[1], гравер[d], дизайнер[d][1]
Напрямок маньєризм і бароко
Роки творчості 1683-1710
Вплив Велична манера римської школи живопису
Твори релігійні та алегоричні картини, портрети
Нагороди
Орден Золотої шпори

Шимонович-Семигиновський Юрій Елевтерій у Вікісховищі?

Юрій Елевтерій Шимонович-Семигиновський молодший (близько 1660 — 1711) — маляр і гравер.

Життєпис[ред. | ред. код]

Родом зі Львова. Син Юрія Шимоновича-старшого. Мистецьку освіту здобув в Академії святого Луки в Римі, з 1682 року — академік. У 1683 році повернувся з Італії. Серед знайомих Семигиновського в Римі — Мартин Альтомонте, що пізніше працюватиме в резиденції Яна ІІІ Собеського у місті Жовква.

З 1686 року постійно працював надворним малярем короля Яна III Собєського, виконував його замовлення на роботи в замках Жовкви і Вілянова, в яких виконав чотири алегоричні пано («Весна», «Літо», «Осінь» і «Зима») для пляфонів, портрет королівської родини, та кінний портрет королівського подружжя. Йому приписують образ святої Анни в костьолі святої Анни в Кракові і святого Севастіяна в Костелі святого Хреста у Варшаві, а також картини «Вакх», «Аріядна», «Свята Родина», що зберігаються у Львівській картинній галерії.

За сприяння Яна ІІІ отримав нобілітацію.[2]

Робив розписи інтер'єру костелу Пречистої Діви Марії в Щучині.[3]

Петранович Василь — його учень.[4]

Вибрані твори[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б RKDartists
  2. Jerzy Siemiginowski-Eleuter (Szymonowicz) (пол.)
  3. Нenryk Palkij. Szczuka St. Antoni h. Grabie, ps. Candidus Veronensis (ok. 1654—1710) // [[Polski Słownik Biograficzny]. — Warszawa — Kraków, 2011. — t. XLVII/3, z. 194. — S. 477. (пол.)
  4. Тихий Богдан. Церква св. Миколая на Адамівці // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К., 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 41.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]