Кетрін Говард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кетрін Говард
англ. Katherine Howard
HowardCatherine02.jpeg
Ім'я при народженні англ. Katherine Howard
Народилася 1523[1][2]
Ламбет, Лондон
Померла 13 лютого 1542
Тауер, Лондон
·обезголовлювання
Поховання Church of St Peter ad Vincula, Tower Hamletsd
Країна Королівство Англія
Діяльність королева-консорт, фрейліна
Знання мов англійська
Рід Говарди
Батько Lord Edmund Howardd[3][4]
Мати Joyce Culpeperd[3][4]
Родичі Анна Болейн, Марія I Тюдор, Єлизавета I, Едвард VI і Thomas Culpeperd
Брати, сестри Sir George Howardd і Charles Howardd
У шлюбі з Генріх VIII[4]
Волосся каштанове[d]
Автограф Catherine Howard Signature.svg
Coat of Arms of Catherine Howard.svg

Катерина Говард (англ. Catherine Howard; 1520/1525 — 13 лютого, 1542) — королева Англії, п'ята дружина короля Англії Генріха VIII. Страчена за звинуваченням у подружній зраді.

Дитинство та юність[ред. | ред. код]

Більшість дослідників вважають, що Катерина (Кейт) Говард народилася близько 15201522 років, проте є й версії, що це могло статися в період 15231525 років.

Говарди у XVI столітті були одним з найзнатніших родів королівства. Глава роду — сер Томас — носив титул герцога Норфолка і був з 1529 року головою королівської Таємної ради.

Катерина була дочкою сера Едмунда Говарда (ок. 1478—1539)[5] та його дружини леді Іокасти Калпепер (близько 1480 — бл. 1531), матері п'ятьох дітей від першого шлюбу. Від союзу з Говардом леді Іокаста народила ще шістьох дітей.

Сер Едмунд був бідним: за англійськими законами, молодші сини майже нічого не отримували у спадок, тому були змушені самостійно пробивати дорогу в житті.

Після смерті матері леді Кейт була віддана на виховання Агнесі, вдові герцога Норфолка — мачусі свого батька. В будинку старенької родички дівчинка отримала досить мізерну освіту.

На розвиток леді Говард вплинула розкута атмосфера серед фрейлін герцогині, яка допускала їм певні вольності.

Відомо, що в юності Катерина мала, принаймні, двох близьких друзів — Генрі Менокс (учитель музики — пізніше свідчив на процесі проти неї) і дворянин Френсіс Дерем.

У 1539 році сер Томас, герцог Норфолк, підшукав своїй племінниці місце при дворі.

Фрейліна королеви[ред. | ред. код]

Генріх VIII
Анна Клевська

Розчарувавшись четвертою дружиною, Анною Клевською, через обманом прикрашений її портрет роботи Ганса Гольбейна, Генріх III заводив романи з фрейлінами дружини. Томас Норфолк, помітивши підвищену увагу короля до своєї племінниці, вирішив скористатися цим.

Розлучення принесло полегшення обом сторонам — принцеса Клевська теж не відчувала до чоловіка приязні. Після розлучення вона залишилася жити в Лондоні на правах «сестри короля» і до кінця своїх днів користувалася загальною повагою.

Генріх скромно одружився з Кейт Говард у липні 1540 року.

Королева[ред. | ред. код]

Після весілля Генріх поновив при дворі турніри, бали та інші розваги, до яких лишався байдужим після страти Анни Болейн. Він обожнював юну дружину, яку звав «трояндою без шипів» — добру, простодушну, яка щиро любила подарунки і тішилася ними, мов дитина.

Проте Катерина взяла до двору всіх друзів юності, які забагато знали про її життя до шлюбу. Королева наважилась мати стосунки з королівським пажем Томасом Калпепером. Пізніше при дворі з'явився ще один кавалер з минулого — Френсіс Дерем — далекий родич Кейт по материнській лінії, з яким вона свого часу хотіла одружитись і якого тепер необачно зробила особистим секретарем.

У королеви швидко з'явилися вороги при дворі, налаштовані проти її впливового дядька герцога Норфолка. Вони добилися компрометуючої інформації про Катерину від Томаса Калпепера, Френсіса Дерема та інших учасників подій. Крім того, Катерина не народжувала синів для короля Англії. До того часу у Генріха VIII вже був спадкоємець — принц Едуард, — проте хлопчик ріс хворобливим і млявим (хоча цю думку було поставлено під сумнів сучасними істориками).

Процес і страта[ред. | ред. код]

Коли Генріху повідомили про невірність дружини, він розгубився. Реакція короля була досить несподіваною: замість звичного гніву — сльози і скарги. Зміст скарг зводився до того, що доля не дарувала йому щасливого сімейного життя, а всі його дружини або зраджують, або вмирають, чи просто огидні.

Після жорсткого допиту Калпепера, Дерема і Менокса стало відомо про утаєні Катериною заручини з Френсісом Деремом. Але якщо б вона вказала відразу, що була заручена (на чому Дерем наполягав), її доля могла б бути щасливішою: за англійськими законами шлюб з Генріхом вважався б недійсним і, швидше за все, королівське подружжя просто розлучили б. Однак Катерина заперечувала факт заручин.

11 лютого 1542 року леді Говард перевели у Тауер, а 13 лютого публічно обезголовили. Королева зустріла смерть у стані глибокого шоку — її несли до місця страти. Кількома днями раніше стратили Томаса Калпепера (відрубання голови) і Френсіса Дерема (повішення і четвертування).

Катерину поховали поруч з могилою двоюрідної сестри, другої королеви Анни Болейн (батько Катерини і мати Анни були рідними братом і сестрою — дітьми Томаса Говарда, другого герцога Норфолка), страченої за відсутність спадкоємця, незалежний характер та втручання у керування державою.

Образ Катерини у мистецтві[ред. | ред. код]

  • Опера «Катаріна Говард» написана італійським композитором Джузеппе Лілло (1849)
  • Катерині Говард присвячена пісня «Catherine Howard's Fate» («Вирок Катерини Говард») проекту «Вlackmore's Night».
  • У фільмі «Генріх VIII та його шість дружин» роль Катерини Говард виконала актриса Лінн Фредерік.
  • У клавішника Ріка Вейкмана в альбомі «The Six Wives of Henry VIII» є інструментальний твір «Catherine Howard».
  • У фільмі «Генріх VIII» 2003 року Катерину Говард грає Емілі Блант.
  • Катерина Говард з'являється в романі Бертріс Смолл «Згадай мене, любов». У романі Вікторії Холт «Шлях на ешафот» Катерина одна з основних героїнь, також як і в романі Філіппа Грегорі «Спадщина роду Болейн».
  • У телесеріалі «Тюдори» в ролі Катерини Говард грає британська актриса Тамзін Мерчант.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Линдсей, Карен. Разведённые. Обезглавленные. Уцелевшие. Жёны короля Генриха VIII / Пер. с англ. Т. Азаркович. — М.: КРОН-ПРЕСС, 1996. — 336 с. — 10 000 экз. — ISBN 5-232-00389-5. (рос.)
  • Перфильев, Олег. Жёны Синей Бороды. В спальне Генриха VIII. — М.: ОЛМА-ПРЕСС, 1999. — 415 с. — 7000 экз. (рос.) — ISBN 5-224-00599-X.
  • Loach Jennifer. Edward VI / Edit by Bernard George, Williams Penry. — New Haven, CT: Yale University Press, 1999. — 210 p. — (Yale English monarchs). (англ.) — ISBN 0-300-07992-3.
  • MacCulloch Diarmaid. The Boy King: Edward VI and the Protestant Reformation. — Berkeley: University of California Press, 2002. (англ.) — ISBN 0-520-23402-2.
  • Elton G. R. Reform and Reformation. — London: Edward Arnold, 1977. (англ.) — ISBN 0-7131-5953-7.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. меморіальна дошка
  2. GeneaStar
  3. а б Lundy D. R. The Peerage
  4. а б в Kindred Britain
  5. Говард, Катарина // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]